Живопис очима фізика. Частина перша.

Posted by on February 9, 2017

імпресіонізм

Живопис… Прозоре вікно у світ, яке протирали руки стількох геніїв. Але він не настільки простий та очевидний у справі сприйняття. Багато полотен можуть викликати у непідготовленого глядача внутрішній протест: «Так не буває!» Це природно — адже ми бачимо не замальовку натураліста, а художній твір, де дійсність перетворена творчою індивідуальністю майстра. Але, створюючи своє, індивідуальне бачення світу, справжній художник завжди точний у деталях, завжди впевнений у певних особливостях глядацького сприйняття. І виявляється, що за багатьма, зовні неправдоподібними деталями картин стоять об’єктивні закони фізики та фізіології. Іноді тільки завдяки картині ми можемо побачити рідкісне природне явище, зафіксоване з усією силою кольорового та просторового бачення художника.


Море Клода Моне

Море Клода Моне

В ту пору імпресіонізм ще тільки починався, і нападкам критиків не було числа. Газети вправлялися в лайливих епітетах, і такі вирази, як «божевільний будинок» або «жах жахів», були ще не гіршими. Особливо дратувала критиків та уявна неправда, яку вони бачили на картинах. Маріус Вашон писав: «Це люди з ненормальним розумом або ненормальним зором. Вони зображають дерева червоними і жовтими, а воду — жовтою, карміново-червоною або червоною, як маки».

Клод Моне Скелі в Етрета

Перед нами картина Клода Моне «Скелі в Етрета» (1886). Море на ній саме того жовтого кольору, в якому докоряв імпресіоністів критик. Так що ж це вираження певної естетичної концепції або вища правда природи?

Судячи з висвітлення картини, сонце, хоча і закрите хмарами, стоїть дуже низько над горизонтом, а може бути, вже й зайшло. Адже через викривлення сонячних променів в атмосфері за принципом Ферма набігає досить істотна різниця між гаданим і справжнім положенням сонця над горизонтом, і воно видно нам ще п’ять-вісім хвилин після заходу. Це положення сонця і визначає колірне рішення картини.

Коли сонце в зеніті по відношенню до спостерігача, його промені йдуть по найбільш короткому шляху. Чим нижче сонце над горизонтом, тим довший шлях променів до ока. Вони зазнають розсіювання на частинках пилу, крапельках туману і на молекулах повітря. Та в дію вступає закон Релея, згідно з яким інтенсивність розсіюваних променів обернено пропорційна четвертому ступені довжини світлової хвилі. Іншими словами, короткохвильова частина спектра — фіолетові, сині і блакитні промені — розсіюється найбільш сильно. Тому-то небо і здається нам синім. А червоні, жовтогарячі і жовті промені найлегше проходять через повітря до ока спостерігача, і тому, чим сильніше розсіювання, тим більш червоним здається нам призахідне або висхідне сонце.

Отже, промені довгохвильової частини спектру падають на поверхню моря. Але падають під дуже малим кутом до поверхні води і майже цілком відображаються. Колір моря наближається до кольору променів низько стоячого сонця — воно стає оранжево-жовтим. А в деяких випадках і кармінно-червоним, чого ніяк не міг допустити критик, який твердо знав зі шкільної лави, що море має бути, синім.

І все-таки море на картинах Моне не було б настільки жовтим, якщо б не відображення світла від жовтих хмар, що нависло над обрієм. А от жовтий колір хмар на сході або заході — явище винятково рідкісне, особливе. І пов’язане воно з датою написання картини — 1886 роком. Зорі періоду 1884-1886 років дійсно були «ненормальними». Перед заходом сонця або негайно після нього все небо приймало яскраво-жовтий відтінок, якого при звичайній зорі майже ніколи не буває. А саме сонце в екваторіальному поясі здавалося синім і часто навіть зеленим кольором. Вранці та ввечері, а іноді й протягом цілого дня воно було оточене широким кольоровим кільцем синювато-білим всередині і жовтувато-коричневим по краях. — одержало назву кільця Бішопа.

Думки вчених розділилися. Причину ненормальних зірок шукали у величезних масах водяних парів, в космічній хмарі, що зіштовхнулася з землею, в надзвичайних скупченнях крижаних кристалів в атмосфері. А вона крилася в іншому. Німець Кісслінг зібрав дані про дивні зорі починаючи з 989 року, і виявилося, що вони завжди слідують за сильними вулканічними виверженнями. Червонуватий вулканічний попіл не тільки посилює розсіювання, але і надає сонячному світлу жовто-коричневі відтінки.

Яке ж виверження підходить нам по часу? 27 серпня 1883 року нечуваний гуркіт сповістив про виверження вулкана Кракатау, що знаходиться в протоці між островами Ява і Суматра. У повітря було викинуто близько двадцяти кубічних кілометрів вулканічного пилу і попелу, які трималися в повітрі близько трьох років, поступово осідаючи на землю. Поблизу Кракатау кілька місяців стояв жовтий туман. До початку 1884 року попіл досяг Європи, і оптичні обурення, потроху слабшаючи, тривали до кінця літа 1886 року. Саме в цей час і писав у Нормандії свою картину Клод Моне.

Сонце, що сходить

Повітря Клода Моне

Всього півтора століття тому переважна більшість картин писалася в студії. Художники, звичайно, робили ескізи на природі, але завершувалася картина в майстерні. До середини XIX століття дозріло розуміння обмеженості такого шляху. Ось що писав Делакруа у своєму «Журналі»: «З мого вікна я бачу оголеного до пояса чоловіка, який працює на підлозі в галереї. Коли я порівнюю колір його шкіри з кольором зовнішньої стіни, я помічаю, як багато півтонами тіло порівняно з неживим матеріалом… Справжній колір тіла можна бачити тільки на сонці і на відкритому повітрі… Це показує безглуздість роботи в студії, де кожен докладає всі сили, щоб відтворити неправильний колір».

Імпресіоністи сміливо винесли свій живопис на пленер (по-французьки — вільне повітря). І повітря заповнило їх картини, засвітилося своєрідністю фарб і відтінків. Але повітря — фізичне середовище і підпорядковується фізичним законам.

У 1893-1895 роках Моне писав серію картин «Руанський собор», де прагнув схопити кожний швидкоплинний стан повітря і світла, кожен примхливий блик, колірну пляму. По вірності передачі цих станів картини Моне неперевершені. Але й незрозумілі на перший погляд.

Руанський собор опівдні

«Руанський собор опівдні» навіть на репродукції треба дивитися здалеку — до того невизначені і розмиті контури собору. Стоїть за цим досить складне фізичне явище. Картина явно написана влітку, а з назви видно, що час написання — опівдні. Площа перед собором вимощена каменем, і до полудня цей камінь досить почервонів. Повітря над розжареним камінням значно холодніше — вимірювання показують, що вже на висоті в один сантиметр його температура 15-20 градусів нижче, ніж температура каменю. Природно, з-за різниці температур повинні виникнути висхідні повітряні потоки. Але поряд з сильно нагрітими ділянками поверхні є менш гарячі, крім того, весь час змінюється розподіл температури в атмосфері і, нарешті, завжди присутній горизонтальний рух повітря. Все це призводить до безперервного коливання повітряних потоків.

В справу вступає вже згаданий принцип Ферма — світловий промінь йде по тому шляху, який вимагає найменшого часу. А оптична щільність гарячого повітря менше, ніж холодного, тому промінь викривляється, проходячи через нагріті шари повітря, і коливається разом з ними. Значить, на сітківці нашого ока він потрапляє не в одну точку, а на деяку площу. Зображення стає нестійким, вагається.

У свій час був вперше проведений і потім неодноразово повторювався такий дослід: жабу протягом кількох годин витримували в темряві, потім давали яскравий спалах світла, жабу відразу ж убивали, витягували сітківку, і поміщали у спеціальний фіксуючий розчин. На виявленій сітківці можна було розглянути, що бачила тварина в останню мить свого життя. Цей дослід настільки вразив уяву деяких детективних романістів, що вони стали писати твори, в яких вбивць впізнавали по оптограммам, зафіксованим в очах їхніх жертв. Для нас же зараз істотно, що фотохімічні реакції в оці не миттєві — зображення зберігається на сітківці деякий час. Час цей заміряний і становить приблизно 1/6 секунди.

У нашому випадку зорова інформація коливається разом з коливанням повітря. І на сприйняте мозком зображення накладається наступне, трохи зміщене, потім наступне, ще дещо зміщене, може бути, навіть в іншу сторону. Ми бачимо зображення розмитим, нестійким. Це і написав Клод Моне.

Отже, з розмитістю ми розібралися. Але що це за синьо-фіолетові тони в низу собору? Для розуміння цього явища доведеться звернутися до нейрофізіології зору. Існує вигляд кольорової діаграми, званий колірним колом. На колу розташовані різні кольори, причому таким чином, що, узявши кольори, діаметрально протилежні один одному, ми отримаємо при їх рівному змішуванні білий колір. Такі кольори називаються додатковими.

Для жовто-оранжевого кольору собору додатковим є синьо-фіолетовий — тобто саме той колір, що ми бачимо в низу картини. Там, де велика яскравість, панує природний, основний колір. Але в тіні яскравість основного кольору падає, і виступає додатковий. І тому синьо-фіолетові плями виступають на картині саме в затінених місцях, у тому числі під арками фасаду.

Руанський собор увечері

Меркне день, і колірна гамма різко змінюється. Ось поруч інша картина Моне «Руанський собор увечері», написана з тієї ж точки. Колір собору разюче змінився. Але в основі такої зміни лежить добре відомий ефект Пуркіне: чутливість до кольору із зменшенням освітленості зміщується до короткохвильового, фіолетового кінця спектра, а в межі все відбувається згідно з прислів’ям «Вночі всі кішки сірі».

Отже, в сутінках ми бачимо собор синьо-фіолетовим. Але тоді затінені ділянки повинні сприйматися в додаткових жовто-помаранчевих кольорах. Подивіться на затінені місця фасаду собору, ті самі, що вдень здавалися синьо-фіолетовими, і ви знову побачите правоту художника, торжествуючу над буденним, впевненим у своїй непогрішності «здоровим глуздом».

Далі буде.

Автор: І. Усвицький.

P. S. Загалом чудова наука фізика, що охоплює всі сфери нашого життя, від металообробки, адже без наукових досягнень у фізиці були б неможливі багато чудових винаходів, скажімо в галузі металопрокатку, більше про яку можна дізнатись на сайті компанії Steel Service, до мистецтва, про що власне йдеться у нашій статті.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers