– Чому малюють на вулицях?
– Бо в Лос-Анджелесі немає жодного музею.

Цей уривок діалогу між художниками чікано в Лос-Анджелесі допоможе пояснити вибух настінного живопису у США після 1970 року, особливо ж у Каліфорнії і по всьому південно-західному краю. Настінні зображення були зародком того, що ми сьогодні відносимо до мистецтва чікано. Чікано — з походження мексиканці — сформувалися й живуть у Сполучених Штатах. У широкий вжиток слово ввійшло 1960 року. Спершу настінні малювання з’являлися лише в барріо — у мексиканських кварталах міст і містечок на південному заході США. Американські мексиканці сприйняли їх як жест самоповаги перед лицем американського суспільства. Як відзначив французький письменник Паскаль Летельє, “це був час, коли на передній план виступили всі без винятку меншини, час боротьби за громадянські права, протестів проти війни у В’єтнамі”, час, коли чікано заявили про себе як про політичну силу, підтримавши студентський рух у каліфорнійських університетах”.

Художники з руху чікано запозичили наочну мову в молодих мешканців барріо і надали їй нових якостей, змінюючи та прикрашаючи міський пейзаж. На початку 70-х років стіни новозведених будинків служили за гігантські полотна і мали доносити до мешканців мексиканських поселень слово про рух чікано. Стіни стали живими музеями, приступними, зрозумілими кожному.

Графіка для молодих чікано була спонтанною формою самовиразу; вкриваючи стіни написами, малюнками, словами чи символами, вони в такий спосіб заявляли про себе та про своїх однодумців. На перший погляд така активність могла здатися вандалізмом, насправді ж вона була криком душі тих, хто опинився на узбіччі життя, як цілих груп, так і окремих доведених до відчаю осіб. Тому-то автори настінного живопису, підтримуючи політичний і культурний рух чікано, на весь голос заговорили про власну культуру, вкриту мороком забуття.

Молоді художники взялися до роботи разом із місцевими мешканцями барріо. Паскаль Летельє пише про гігантські фрески, що з’явилися як наслідок “поєднання грубої, містичної, реалістичної, барвистої іконографії з великою традицією мексиканських майстрів настінних зображень 30-х років, Ороско, Рівери та Сікейроса”. Тоді ж вони відкривають групові майстерні. Щоразу більше з’являється етнічних культурних центрів, які уособлювали іспанську Америку. Це був золотий вік народного мистецтва, мистецтва вулиць.

Цей процес можна яскраво проілюструвати на прикладі двох каліфорнійських общин. Настінні малювання у кожній з них виявились наслідком тісної співпраці між їхніми мешканцями, як молодими, так і літніми, та художниками. Одна з цих общин — Естрада-кортс — це барріо-гетто у східній частині Лос-Анджелеса, забудоване невеличкими житловими кварталами, гетто, що відзначається найвищою в Каліфорнії скупченістю чікано та мексиканців. Друга — Чікано-парк — розташована на півдні Сан-Дієго, в районі, де схрещуються два великі шляхи, що ділять барріо чікано на дві частини.

ЕСТРАДА-КОРТС

Вигляд району Естрада-кортс значно поліпшився у період між 1973 — 1976 роками, коли чимало глухих стін будівель укрили малювання. Розроблений художником Гато Феліксом проект з самого початку був націлений не тільки на те, щоб зробити барріо привабливішим, а й на те, щоб дати простір для виходу енергії та вияву здібностей молодих безробітних чікано, які розмальовували стіни, що загалом відігравало деструктивну роль. В основу фресок були покладені мексиканські теми. Це окрилювало місцевих жителів, навертало їх до коріння власної культури, яке ігнорували шкільні програми. На цьому шляху естетика й культура стали йти у парі.

Надто поширеними є сюжети з доколумбової історії — вони мали нагадувати чікано про їхнє благородне походження. Домінантними є мотиви з ацтекських кодексів, зображення богів з пантеону ацтеків, сцени з іспанської конкісти, лики Богородиці Гваделупської, заповітної мексиканської ікони.

Дві фрески відбивають важливі моменти з історії руху чікано, що пов’язують Естраду- кортс із недавньою історією. На одному фасаді зображено епізод із життя вбогого мексиканського селянина ще до його прибуття до США — вгорі майорять прапори бунтівників 1965 — 1975 років. Друга фреска чудово засвічує етнічні та культурні витоки чікано: на ній зображення ацтека, конкістадора, мексиканця, метиса та чікано з характерним шарфом, обвиненим навколо голови; чікано сходить із піраміди, щоб долучитися до гурту й поставити прапор руху чікано — з чорним орлом на червоній полотнині — на американській землі.

Майже всі чудові фрески в Естраді-кортс, за винятком цих кількох, присвячених політичним справам мексиканської меншини в США, мають чисто декоративне призначення. На них зображені джунглі, тварини, рибини, гірські краєвиди тощо.

ЧІКАНО-ПАРК

Малювання Чікано-парку в основному різняться тим, що посідають особливе місце в історії району, де вони народилися. Вони репрезентують найкращі зразки популярного виду монументального мистецтва, яке успадкувало велику мексиканську традицію 20 — 30-х років.

Двічі мешканців барріо Сан-Дієго виселяли і експропріювали, щоб звільнити територію для прокладення нових шляхів. Вони чинили затятий опір, а 1970 року їхню кампанію протесту проти плюндрування чи знесення центру барріо підтримали активісти руху чікано. Цього-таки року міська влада зреклася свого наміру розмістити тут звалище залізного брухту і відбудувала район для його мешканців.

За таких умов народився історичний пам’ятник. На місці понівеченого голого лісу невдовзі з’явився затишний, привабливий парк із чудовими декоративними панно, тематична спрямованість яких була критична, ба навіть підбурювальна. Відтоді 1970 рік — рік перемоги — щоразу відзначається фестивалями та політичними мітингами, що дає поштовх для створення нових мистецьких творів.

Вражає розмаїтість доколумбових мотивів, скажімо, ми можемо побачити дерев’яну статую ацтекської богині землі Коатлікує. Цей і подібні до нього твори — не зовсім декоративного призначення: вони возвеличують культуру ацтеків і майя, особливо, якщо це зображення пірамід (прикметних символів мезоамериканських цивілізацій) чи м’язистих індіанців, увінчаних пір’їнами — знаками шляхетності й мудрості.

Настінні малювання відбивають також пробудження в населення політичної свідомості. Двоє декоративних панно на узбіччі шляху зображають цілу галерею героїв-революціонерів, нагадуючи про важливі моменти в історії мексиканців та чікано. Та й не тільки про це, а й про значні події всесвітньої історії. Поряд із Цесаром Чавесом, незламним борцем за права мексиканських селян, зображеним під час виступу перед чікано, нашому зору відкриваються краєвиди, окремі епізоди мексиканської революції з портретами Пікассо, Сантали, Че Гевари, Дієго Рівери, Беніто Хуареса, Ідальго та Фіделя Кастро.

Автор: Аннік Трегер.