Електромагнітна природа нашої свідомості

Posted by on February 23, 2015

свідомість

Наш мозок можна переконати в реальності різних ілюзій це і так зрозуміло, іноді для цього достатньо доведеного соціальною психологією принципу авторитету, тобто переконливої заяви великої групи авторитетних людей в одній з областей. Практично навіювання з дитинства якої не будь з теорій опису світу, яка згодом стає на все життя жорстко прописаною в довгостроковій пам’яті уявною матрицею (шаблоном) оточуючого нас простору, де всі явища, що не збігаються з шаблоном, ігноруються, або створюються ілюзії відповідні цим шаблоном. Так як зміни навколишнього середовища вносяться в матрицю незначними мазками в певному часовому інтервалі рецепторами п’яти органів чуття.

Я б розділив рецептори на групи, група рецепторів реагує на зміни зовнішнього середовища, група рецепторів реагує на зміну внутрішнього середовища і всі розділи довготривалої пам’яті, на зовнішнє, внутрішнє і уявне середовище, за принципом просторів, які вони фіксують. Передаючи інформацію в область мозку, на якій сконцентровано увагу в даний момент часу, ця інформація, відбиваючись у свідомості, створює основу для нових конструкцій (думок).

Зовнішній простір: 1. Зорові рецептори, 2. Слухові рецептори. 3. Нюхові рецептори. 4. Рецептори шкірного покриву, 5. Рецептори гравітаційного поля, рівноваги і прискорення, тобто положення тіла в просторі відносно поверхні, на якій знаходиться тіло. Внутрішній простір. 1. Рецептори екстроцептивного поля (внутрішня поверхня тіла – смакові відчуття, гортань, шлунок, сечовий міхур, кишечник.), 2. Рецептори внутрішнього масиву клітин проприоцептивного поля, в яке входить так само і відчуття емоцій по суті дозування різних гормонів крові, болю і т. д.

Отже, ми маємо: а) Простір сьогодення. 1. Зовнішній простір. 2. Внутрішній простір. б) Простір минулого. Він виходить з довготривалої пам’яті та зберігає сліди образів від рецепторів всіх семи зон відчуттів, і пам’ять зберігає наші думки на базі другої сигнальної системи, уявні образи (уява) створених раніше ілюзій всіх семи областей відчуттів (зорової уяви і т. д.) В) Простір нашої свідомості.

Еволюційно коли у гомінідів почався збільшуватися головний мозок і досяг такого обсягу, при якому сила сигналів з відділів довготривалої пам’яті стала порівнянна з силою сигналів зовнішнього і внутрішнього простору сьогодення. По суті матриця навколишнього середовища минулого збережена в довгостроковій пам’яті, стала ідентичною матриці навколишнього середовища яку малюють рецептори, скануючи сьогодення. На зустрічі хвиль (природа хвиль?), що йдуть від груп рецепторів зовнішнього і внутрішнього середовища і хвиль, що йдуть від нейронів довготривалої пам’яті, у зоні зіткнення, утворилася область, що нагадує зону інтерференції при зіткненні звукових хвиль. Мабуть в області інтерференції цих хвиль і народжується наша свідомість, що має електромагнітну або іншу квантову природу і блукаюча по всій корі головного мозку залежно від сили сигналів, що виходять від того чи іншого рецептора. (Область (що нагадує інтерференцію) згодом якимось чином, очевидно, змінила і структуру самих нейронів, але це спірно, немає даних).

Під час фази швидкого сну, коли гальмування кори головного мозку частково блокує сигнали від усіх рецепторів, іноді виникає свідомість на перехресті хвиль, що виходять від різних відділів пам’яті (зорової, слухової і т. д.) Усвідомлення свого Я уві сні, коли спиш і розумієш що це сон.

Тому свідомість людини не знищується при видаленні половини мозку правої або лівої, якщо операція проведена в дитинстві, людина все одно залишається нормальною особистістю. Що побічно підтверджують різні стадії наркозу коли, хімічно блокується або сповільнюється проходження електричних імпульсів з різних груп рецепторів, при сильній дозі, сили сигналів мабуть не достатньо для виникнення (аналога) інтерференції хвиль і свідомість відключається.

Незначні зміни в області інтерференції хвиль спочатку зберігаються в іконічній і короткочасній пам’яті, далі або слід зберігається в довгостроковій пам’яті або ні. Увага як двосторонній канал у вигляді лінії від зон рецепторів з одного боку і до всіх рівнів пам’яті на іншому боці. На лінії уваги знаходиться точка нашої свідомості, по суті центр уваги.

Можливо, генерація свідомості відбувається на основі всього лише одного єдиного нейрона, коли нейрон стає центром зіткнення хвиль, що йдуть від різних просторів, область інтерференції цих хвиль особливим чином збуджує сусідні нейрони які підсилюють поле, створюючи на їх основі простір свідомості, точка свідомості якої, чи не затухаючи, переміщається по всій корі головного мозку від нейрона до нейрона, як пропускає в довгострокову пам’ять, так і дзеркально відображає навколишню дійсність в область матриці справжнього на яку надходять сигнали від рецепторів (відчуття зовнішнього середовища, відчуття внутрішнього середовища) геометрично точка свідомості, зменшуючись до нескінченності, не має ніякого трьох мірного об’єму при цьому включає в себе у вигляді четвертого виміру, простір минулого (матрицю навколишнього середовища, яка зберігається в довгостроковій пам’яті, включаючи в себе весь минулий досвід взаємодії нашого тіла із зовнішнім середовищем, у тому числі пам’ять власних думок).

Простір нашої свідомості має дуже складну геометрично просторову форму на базі нейронів головного мозку, матерія якого по суті є енергією спокою. А усвідомлення виникає зіставленням і подальшою одночасною інтеграцією трьох просторів в один простір, простір нашої свідомості зі збереженням цього образу (матриці) в пам’яті. Іноді при зіставленні, щось випадає з осмислення (видюща сліпота).

Наше усвідомлення самих себе, це інтеграція двох просторів внутрішнього простору сьогодення і внутрішнього простору минулого (відчуття рецепторів проприоцептивного поля в даний момент і пам’ять відчуття проприоцептивного поля секунду тому) що зливається в один загальний простір, внутрішній простір нашого «я» яке ми сприймаємо як відчуття. Сигнали від рецепторів зовнішнього і внутрішнього простору сьогодення, набагато сильніше, ніж сигнали з довготривалої пам’яті (загального простору минулого) що природно доцільно саме з біологічної точки зору, точка нашої свідомості на осі уваги переважно знаходиться в просторі сьогодення. При сильному гальмуванні сигналів від усіх рецепторів нашого тіла, увага переміщується в область простору свідомості, в матрицю звукового кодування (друга сигнальна система) зовнішніх (відео, запах, температура) і внутрішніх відчуттів другої сигнальної системи та області довготривалої пам’яті.

Автор: Олександр.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers