«Фантомна реальність» Олександра Галена

Posted by on December 4, 2017
Журнал Пробудження

Фантомна реальність

(Практична сторона вчення про «третій мозок» людини).

В Інтернеті багато «фантомних реальностей». Психологи, письменники, поети пишуть про примарну реальність. Наприклад, віртуальна реальність – це один з видів «реальності фантомної». Щоб уникнути всіх цих придуманих реальностей, мені довелося створювати свою авторську реальність, засновану на феноменах глибинної підсвідомості, таких як: «ейдос», «феном», «фантом», «готтэ». Трохи нижче ми будемо предметно говорити про ці псі-феномени «фантомної реальності». Питання полягає не в тому, чи існує «світ примар», чи його немає? Питання в іншому: «Наскільки цю реальність ми здатні усвідомити?» Наприклад, у книзі «Острів порятунку», я описую цілком конкретну психотехніку, як людині після інсульту навчитися працювати з «фантомом» руки, яка виявилася непрацездатною. При тривалій роботі з «фантомом» руки, відбувається диво. В мозку утворюється нове «матричне поле» і хвора рука виходить на повну реабілітацію. Якщо взяти нашу внутрішню псі-феноменальну сутність буття (феномени підсвідомості), то з допомогою «фантомної реальності», ми можемо творити чудеса, здатні зробити переворот, як в медицині, так і в сфері дитячої освіти. Тому для мене «світ псі-енергетичних привидів» – цілком усвідомлена реальність нашого життя.

В епоху інформаційного буму, тема ефективного використання психічних можливостей людини стає найактуальнішою. Раніше, автори психологічних шкіл працювали в якомусь одному напрямку. Хтось пропонував розвивати більш ефективну ейдичну пам’ять (В. Ю. Матюгін). Хтось виходив на авторський метод швидкочитання (Пітер Камп). Потім з’явилися автори, які пропонували кілька напрямків ефективного використання нашого мозку: кохання, бізнес, освіта, публічні виступи і навіть телепатичні можливості. Наприклад, Джон Кехо свою книгу так і називає: «Підсвідомість може все». На початку 21-го століття з’явилися книги Вадима Зеланда. Це був вже не метод, а ціле вчення «як ефективно управляти своєю реальністю» в «просторі варіантів» в світі «маятників» ( енергоінформаційних структур). «Трансерфінг» показав нам прорив у нову якість свідомості, а саме перехід з психологічного рівня на більш високий – психоэнергетический. Людина, що досягла цього рівня, стає Вершителем своєї долі і виходить з під влади «маятників». У той же час, психоенергетичний світ нашої психіки – лише щабель до вершини де «живе» феноменальна підсвідомість. Сьогодні тема розвитку феноменальних можливостей стає головним напрямком у всій психологічній науці, якщо її можна так назвати. Справа в тому, що в психології, науки як такої, не було взагалі. Були психологічні школи. З приходом квантової психології з’явилися вчення, наприклад, езотеричне вчення Вадима Зеланда. Сьогодні, хто знайомий з квантовою психологією, розробляють власні (авторські) вчення.

В даний час сучасна людина має досить примітивний інструментарій у пізнанні світу. З одного боку це: інстинкти, емоції і почуття. З іншого боку – розвинений інтелект. Світ людина пізнає, в основному, використовуючи свої інтелектуальні можливості. Навіть проповідники віри, користуються не стільки вірою, скільки знаннями про цю віру. З точки зору квантової психології інтелектуальна діяльність – найпростіша (лівопівкульна) модель роботи мозку людини. Існує більш ефективна модель роботи мозку, коли дві півкулі працюють в режимі «змішаної позиції» ( за принципом «або-або» без домінанти одної з них). Те, що в «триоматиці» ( практика вчення про «третій мозок») називається креативно-споглядальною моделлю пізнанням світу. Чому б цю прогресивну модель не застосувати в: освіті, медицині, політиці? Сьогодні офіційна медицина заснована на сомато-напрямку (лікування органів і тіла). Психотерапія – це та ж психосоматика, без активного включення душевних і феноменальних можливостей людини. Про освіту говорити не доводиться, так як в усьому світі не існує утворення незалежного від нашого інтелекту. У політиці, новий чи креативний клас, не розглядається взагалі.

Крім «простого» і «змішаного» формату функціонування двох півкуль, є ще максимально-ефективний або голограмно-інформаційний режим роботи мозку. В «простому» режимі, інформацію ми перетворюємо в знання («поняття»). В «змішаному режимі» – інформація перетворюється в енергетичні сутності («події») і ми починаємо бачити, вірніше, усвідомлювати, паралельний світ тонкого плану. Нарешті в режимі «суперпозиції» двох півкуль мозку, ми виходимо на голограмний світ сприйняття і починаємо бачити (усвідомлювати) фантомні сутності паралельного світу тотально-тонкого плану.

Саме сприйняттям голограм у вигляді «фантомів» і займається вчення про «третій мозок» розроблений психологом з Києва. Вчення під назвою «Третій мозок людини», має свою філософію («Вітасоф» – життєва мудрість), свою теорію – КТС («квантова теорія свідомості»). Свою психологію «Психофеном» – душевні феномени. І свою інноваційну (максимальний ефект з мінімальними витратами) практику, під назвою «триоматика» («Три «ем» – три мозки).

В даному есе будемо розглядати практику двох рівнів: психоспоглядального і психофеноменального. Введення, яке я дав вище, необхідно було для того, щоб ввести мого читача в таку складну тему. Зрозуміло, у форматі есе неможливо дати відповіді на всі питання, але я постараюся на прикладах показати вам сам принцип роботи двох півкуль мозку в режимі «суперпозиції». Повинен сказати про те, що якщо б я вам дав практику за принципом: «Роби так і у вас все вийде», то це виглядало б як «Аліса в країні чудес». Адже тема «Третього мозку людини» або «Фантомна реальність», не тільки глибока і складна, а й революційна. Автор «фантомної реальності» пропонує докорінно змінити формат функціонування двох півкуль мозку людини. Багато чого в цій темі існує на рівні інтуїтивних здогадів. Багато чого мені, як розробнику проекту «Код Великої спіралі» незрозуміло самому. Але в «триоматиці» головне не розуміти інформацію (усвідомлювати через знання), а саме навчитися інтуїтивно усвідомлювати (бачити) світ «фантомів». Світ «фантомів» (таємничих привидів) – це не фантастика, а феноменальна здатність людини усвідомлювати реальність тотально-тонкого плану. Тотально-тонкий план або «фантомна реальність» – це всього лише робота нашої глибинної підсвідомості. Генії своєї справи дуже часто опускаються на цю глибину, щоб на феноменальному рівні усвідомити фундаментальну істину.

Для того щоб дати вам наочне уявлення про «фантомний світ», наведу конкретний приклад життєвої ситуації. Таких прикладів багато в психології таємних феноменів, я взяв самий простий і наочний. Приготуйтеся уважно слухати, інакше не зрозумієте в чому «фішка» «фантомної реальності». Людина в літньому лісі збирала ягоди. Раптом вона наступила на щось повзаюче. І пішов миттєвий процес усвідомлення фантомної ситуації. Людина не те щоб побачила, а відчула «фантом» лісової гадюки. Людина з місця здійснила феноменальний стрибок і дістала головою гілку дерева. Це був стрибок з місця на рівні олімпійському . Після того, як те, що нагадувало лісову гадюку, поповзло в кущі, людина з розбігу не змогла дістати рукою гілку дерева. Здається, це звичайна екстремальна ситуація з двома піками екстремуму: страх за своє життя та дефіцит часу на прийняття рішень. Насправді тут незвично те, що мозок став працювати феноменально або в новому форматі двох півкуль, який ми називаємо «самогіпнозом».

Розберемо ситуацію на «цеглинки». Ліва півкуля нашої людини знала про те, що небезпечна змія. В екстремальній ситуації, права півкуля побачила образ («фантом») лісової гадюки. В результаті дві півкулі стали працювати когерентно (злагоджено) і організм, чисто інтуїтивно, вийшов на феноменальне рішення. Чоловік увійшов у «фантомну реальність» і він не просто підстрибнув, а на рівні «тотала» все вклав у цей стрибок. Я вам показав наочний приклад того, як дві півкулі звичайної людини можуть працювати в режимі «суперпозиції». Зрозуміло, ніхто не збирається вводити дві півкулі мозку в резонанс, використовуючи страх в екстремальній ситуації. Є інші, більш безпечні методи, входження в «світ таємничих привидів».

Другий приклад. Я його часто наводжу в своїх книгах, так як він наочно показує те, що людський мозок, навіть без тренувань, здатний феноменально сприймати ситуацію. Естрадний гіпнотизер вводить свого пацієнта в стан глибокого гіпнозу. Він йому каже: «Я вам даю очищений апельсин. З’їжте його». Глядачі в залі бачать те, що гіпнотизер очистив цибулю від шкірки і дає її випробуваному. Людина на сцені з задоволенням на обличчі їсть «апельсин». З голограмної точки зору, в ліву півкулю надійшла інформація про апельсин. А в правій, в цей час виник «образ» самого апельсина. Внаслідок резонансу двох півкуль, при відсутності домінанти одної з них, сталося диво – гіркий плід став приємним на смак. Тому, коли ми говоримо про фантомну практику, то мова йде, в основному, про самогіпноз.

У самогіпнозі головне питання полягає в тому, як позбутися від домінанти лівого півкулі мозку? Карлос Кастанеда радив «стерти особисту історію» і «зупинити внутрішній діалог». Продовжимо ставити запитання нашій підсвідомості. Як інформацію з «поняття» перевести в подібний «слайд»? Як зробити «поняття» «подією», а «подія» – «фантомом»? Як навчити мозок так, щоб він сприймав лівою півкулею не понятійну інформацію, а у вигляді інтуїтивного сигналу? При сприйнятті інтуїтивного сигналу передача інформації в праву півкулю йде миттєво, без втрати часу на обдумування. У результаті ми маємо ситуацію, коли слово ще не почуто повністю, а в правій півкулі вже виник його «фантом». Те, що американський гіпнолог Алекс Метсон називає «стереогіпнозом».

Таке фантомне тренування досягається простим чином. Слухаючи улюблені пісні, людина переводить інформацію в зрозумілий сенс. При цьому музика служить «фоном». В результаті душа входить в «гештальт» (м’який транс), де «фігура» (центральна ланка) – це слова, а «фон» – музика. «Гештальт» – це цілісний стан «фігури» і «тла». У «триоматиці» ( практика «третього мозку») використовується інша психотехніка під назвою «внутрішній екран» (уявний образ). Слухаючи пісню, людина слова переводить не в смисловий ряд, а в уявні образи. Спочатку мозок буде всіма силами чинити опір такій перебудові, адже він звик працювати коли «командує парадом» ліва півкуля. Образи не будуть потрапляти в такт словам. Через два-три місяці такої «ейдичної» (образної уяви) прослуховування улюблених пісень, опір стане слабшим і можна переходити на цілком просте й конкретне тренування «медитативного польоту». Це коли ви повністю «відпускаєте ситуацію» і переходите на голограмне сприйняття світу. На п’ятій або десятій пісні ви відчуєте як «провалилися» у «фантомну реальність». Вас немає «ні тут» ні «зараз». З сприйняття пісні розумом, ви перейшли на душевне відчуття, що значно ефективніше для роботи вашого мозку. При обробці інформації розумом, у нас домінує ліва півкуля. Душевне переживання пов’язано з роботою двох півкуль мозку в квантовому режимі «змішаної позиції» (формат «або-або» у відсутності домінанти).

Звичайна людина цілком здатна вийти на рівень «душевного переживання». Наприклад, коли я, а так само багато інших, слухають українську пісню «Пливе кача», після подій на Майдані, то в пам’яті виникають образи людей, що повільно йдуть несучи труни з тілами героїв «Небесної сотні». Сьогодні, майже у кожного українця, без сліз, ця пісня не сприймається. Це і є робота на рівні підсвідомості душевних почуттів.

Головне завдання «триоматики» – навчитися усвідомлювати ситуацію. Існують три формати такого усвідомлення: а) через інтелект («поняття»). б) через «ейдос» (креативно-споглядальна «подія») і в) через «фантом» (голограмне сприйняття). Три формати відповідають трьом квантовим режимам роботи двох півкуль: «проста позиція», «змішана» і «суперпозиція». У «триоматиці», в рамках проекту «Код Великої Спіралі», я також розглядаю і відповідно треную усвідомленість шести рівнів сприйняття (не плутати з форматом свідомості). Тілесний рівень усвідомленості (інстинкти, емоції, побутові звички). Розумовий або ментальний рівень. Душевний або психоенергетичний рівень. Ейдичний або споглядальний рівень. Феноменальний рівень усвідомлення голограмного ситуації. Те, що я називаю «Вченням про «третій мозок» людини». Шостий – духовний рівень усвідомлення. Предметно в «триоматиці» розглядаю тільки три рівня усвідомлення: душевний, ейдичний і феноменальний. Духовний рівень служить «фоном» у вигляді індивідуального духу.

Перейдемо конкретно до практики. Розглянемо найпростішу вправу, починаючи від розумового усвідомлення ситуації, через споглядальне сприйняття і закінчуючи феноменальним. Якщо інтелектуально освічену людину запитати: «Як кує зозуля?» Вона відповість: «Ку-ку». Це є рівень ментального (розумового) усвідомлення ситуації. На душевному або психоенергетичному рівні, інформацію ми переводимо в енергію. Закриваємо очі і намагаємося почути, як кує зозуля. Всі були в лісі і звичайно чули ці звуки. Завдання не ставиться почути «ку-ку» «внутрішнім голосом». Необхідно лише відчути ситуацію і уявити, як кує зозуля. На споглядальному рівні йдемо далі в глибину нашої підсвідомості. Тут ми підключаємо психотехніку під назвою «внутрішній голос». Глибоко зосередившись на аудіо образі зозулі, ми чуємо вже не «ку-ку», а різну тональність двох звуків «у-у».

Іншими словами, на ейдичному рівні сприйняття лісової ситуації у нас не «зозуля», а «уушка». І ми повинні не стільки відчути ситуацію, скільки «прокачати» через наш «внутрішній голос». При цьому «внутрішній звук «у-у» служить у нас «фігурою» (центральною ланкою), а образ зозулі – «фоном». Нарешті, фантомне сприйняття зозулі. Закриваємо очі, наш «внутрішній голос» говорить нам «у-у», а на «внутрішньому екрані» виникає фантомний образ зозулі. На споглядальному рівні усвідомлення у нас працює або один («внутрішній голос») або інший («внутрішній екран») канал сприйняття поперемінно (квантовий режим «або-або»). На феноменальному рівні у нас працюють два канали синхронно (квантовий режим «суперпозиції»).

Голос зозулі – це найпростіше вправа «триоматики». Складніше усвідомлювати голос жайворонка. Не сприймати, а саме внутрішньо відчувати, як співає в небі жайворонок. Для цього необхідно слухати запис жайворонка до тих пір, поки не «зазвучить» «внутрішній голос». Або візьміть розмову темної ночі хору жаб. Нам в дитинстві говорили про те, що жаба «квакає». Сядьте вночі біля ставка і вслухайтеся в цей «лягушиний базар» і ви будете вражені, наскільки справжні жаби відрізняються від нашого стереотипного «ква-ква». «Ква-ква» говорить тільки про те, що тут живе «царівна жаба». А ось «лягушина радість» звучить по-іншому. Навчитися усвідомлювати її нашим «внутрішнім голосом», завдання досить складне. Ще складніше – імітувати розмову жаб. Для цього потрібно «включати» три «квантових проектора»: «внутрішній голос», «внутрішній екран» і «внутрішнє почуття». Ці три практики у триоматиці мають короткі назви: «аудіо-ейдос», «ейдос» та «феном».

Виникає цілком закономірне питання: «Навіщо в «триоматиці» займатися такими складними тренінгами?» Відповідь знаходиться в КТС (квантової теорії свідомості). Сьогодні головне завдання психології полягає в тому, щоб навчити мозок людини працювати в трьох форматах свідомості: «слабкому» – інтелектуальному, «середньому» – креативно-споглядальному і «максимально-ефективному» – феноменальному. І в залежності від ситуації, «включати» той чи інший формат свідомості. Наприклад, креативна ситуація – це коли ми сприймаємо світ у неадекватному або альтернативному виді. Адекватне бачення буде тоді коли «яблука падають на землю». Вадим Зеланд говорить про неадекватне бачення ситуації: «Коли яблука падають в небо». Таке бачення світу створює тренування багатої уяви при відключенні домінанти лівого півкулі мозку. Якщо мозок довго тренувати подібними вправами, то можна вийти на споглядальне сприйняття, коли мовний сигнал надходить у ліву півкулю, а уявний образ – в праву. А там недалеко до практики «медитативного потоку».

Феноменальний рівень усвідомлення ситуації набагато складніше ніж «споглядальний». Усвідомлення «фантомної реальності» дуже глибока і заплутана тема, заснована на інтуїтивному баченні ситуації. Тут нам необхідно дві півкулі мозку навчити працювати паралельно в квантовому режимі «суперпозиції». Слова у нас йдуть в інтуїтивному форматі лівої півкулі, а в правій, без обробки інформації, виникають їхні «фантоми». Наприклад, закрили очі, увійшли в стан феноменального усвідомлення ситуації. У лівій півкулі, як «внутрішній голос», чуємо слова знайомої людини. А в правій, при цьому, на своєму «внутрішньому екрані» бачимо «фантом» обличчя цієї людини. «Фантом» від «образу» відрізняється тим, що в першому випадку ми бачимо голограму обличчя (повну картину), тоді як у другому випадку – узагальнюючий образ цієї людини. Найвищим псі-феноменом «фантомної реальності» є феномен «готте» (голограммный образ тотально-тонкої енергії) або в психологічній літературі я його називаю, феномен «цвіту папороті» (не плутати зі слов’янським оберегом «Перунів цвіт»). Це коли людина, що пройшла відповідну псі-феноменальну підготовку, в темному лісі, в ніч на Івана Купала, здатна «побачити» відкритими очима «цвіт папороті». Всі розумні люди знають про те, що папороть не цвіте, а розмножується спорами. Але можна побач відкритими очима папороть, що цвіте в мозку. Людина здатна бачити «фантом цвіту папороті» (феномен «готте»), «триоматика» відноситься до людей «СВ» (понад можливостей). Вона виходить на рівень самогіпнозу і може керувати своїм внутрішнім світом як захоче.

Більше того, усвідомлення через «внутрішній голос» та «внутрішній екран» підсвічується ще інтуїтивно-внутрішнім почуттям («феномом») або беззастережною вірою в те, що це саме той чоловік, який показує «фантом». «Феном» у «триоматиці» – це псі-феноменальна проекція інтуїтивного почуття на внутрішній світ (світ підсвідомості людини. Інтуїтивне відчуття, на феноменальному рівні свідомості, ніколи не помиляється. Якщо перефразувати Вадима Зеланда, то у своїй «фантомній реальності», людина стає Богом ( у Зеланда – Вершителем), а Бог не помиляється. Навіть якщо людина сьогодні зробила щось неправильне, на думку інших, то це означає те, що так було необхідно «фантомній реальності». Завтра вона із подивом дізнається про те, що вчора все це для неї було єдино правильним рішенням.

Повторюю, це тільки в тому випадку, якщо дві півкулі мозку працюють в режимі «суперпозиції». Якщо усвідомлювати ситуацію на ментальному рівні (за допомогою розуму), то все залежить від того, як це прийнято в системі «маятників» (в суспільстві). Це я веду до того, що як творчий, так і феноменальний рівень свідомості, властивий тільки вільним індивідуумам. Яких у вченні про «третій мозок» людини, я називаю людьми «СВ» (понад можливостей). Я не кажу про надлюдину або про людину нової раси, так як мій читач не погодитися з тим, що серед людей можуть бути індивіди, свідомість яких на два порядки (креатив і феномен) вище нашої інтелектуальної. Також в «триоматиці» я обходжу стороною «духовне усвідомлення світу». «Фантомна реальність» – це темний ліс в нічний час. Людині складно орієнтуватися, але я намагаюся пролити світло на таємні феномени людської психіки. А ось «духовна реальність» – це далекий Космос людей наступної раси. Сьогодні говорити про цей Космос, можна тільки в «фантастичній реальності».

Я прошу вибачення у мого читача, якщо побіжно і не зовсім зрозуміло ознайомив вас з практикою «фантомної реальності». Формат есе не дозволяє дати розгорнуту картину цієї глибокої і заплутаної теми. Більш докладно «світ підсвідомих примар» я розглядав у короткому есе під назвою: «Психофеноменальна програма зцілення» ( інтернет-журнал «Пробудження», Павло Чайка, м. Львів). Для всіх тих, хто цікавиться самогіпнозом і усвідомленням «фантомної реальності» людей «СВ», можу вислати (безкоштовно) в електронному варіанті дві свої книги: «Фантомний терапія» і «Планета Альтрас».

Олександр Гален, м. Київ, розробник творчого проекту «Код Великий спіралі». E-mail: codgalena@gmail.com

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers