Що таке гіпнопедія

Що таке гіпнопедія

гіпнопедія

Гіпнопедія – метод навчання під час природного або викликаного сну – викликає все більший інтерес. Зараз вже науково доведено, що під час сну при певних умовах людина може сприймати і запам’ятовувати те, що їй говорять. Як стверджує французький вчений Пішон, вперше цей метод з педагогічною метою був застосований в 1922 році викладачем радіосправи американської морської школи в Пенсакола (штат Флорида). Учні цієї школи навчалися телеграфному коду під час сну.

Певні знаки передавалися багаторазово протягом ночі через телефонні навушники. Вранці, коли учні прокидалися, досить було одного повторення, щоб вони добре знали урок, засвоєний уві сні. У 1952 році аналогічний експеримент був проведений з льотчиками тренувальної бази Карпик, у Франції.

Витоки гіпнопедії, мабуть, відносяться до дуже давніх часів. У літературі є відомості про те, що ще понад тисячу років тому буддійські священики в Китаї шепотіли священні тексти на вухо сплячим учням. Відомо, що у йогів одним із способів тренування пам’яті вважається запам’ятовування уві сні найважчих текстів. Стародавні індуські факіри присипляли своїх учнів і під час сну навчали їх складним фокусам, що вимагають великої уваги, спостережливості та виключної пам’яті.

В Ефіопії, наприклад, ще здавна для підготовки лебашей (тобто сищиків) брали підлітків, які легко піддаються навіюванню, певними прийомами викликали у них сонний стан і перераховували їм прикмети злочинця. Опис прикмет давався настільки детально, з такою масою деталей, що людина в стані неспання запам’ятати все це за короткий час не може. А під час сну лебаші легко і швидко запам’ятовували всі прикмети.

Відомий німецький фізіолог Рудольф Гейдеган писав, що все навіяне в гіпнотичному сні легко згадується після незначного натяку. Причому все, що навіювалось уві сні, відтворюється незвичайно точно і детально. Німецький лікар Віенхольт відзначав, що в деякі певні періоди викликаного сну пам’ять особливо різко загострюється. Саме в ці періоди сну учні дослідної групи заучували вірші з такою швидкістю, яка не могла йти ні в яке порівняння з часом, необхідним для заучування в бадьорому стані.

Багатьма дослідниками природного сну також було відзначено, що деякі фази сну є більш сприятливими для сприйняття навіювань. Так, відомий німецький гіпнолог Молль ще в 1898 році писав; що стосується звичайного сну, то деякі фази його більш, мабуть, доступні викликаним сновидінням, ніж інші. Особливо це потрібно сказати про той проміжний стан між чуйним і глибоким сном, який французи називають «periode hypnogogene».

Які ж фізіологічні закономірності сну лежать в основі гіпнопедії? В чому полягає механізм гіпнопедичного впливу? Іноді під час самого звичайного сну людина може здійснювати продуктивну розумову роботу. Є чимало фактів, що підтверджують це. Наприклад, Вольтер писав в сонному стані вірші і після пробудження швидко записував їх, причому вірші не потребували великого доопрацювання. Композитор Тартіпі записав деякі свої сонати, почувши їх уві сні нібито зіграними кимось іншим. Відомі випадки, коли математики знаходили уві сні вирішення важких завдань. Французький лікар Бремауд наводить випадок, коли один з його випробуваних легко вирішував уві сні логічні завдання, з якими він не міг дати собі раду в бадьорому стані. Німецький хімік Кекуле склав в сонному стані структурну формулу бензолу. Фізіолог К. Вурдах вирішив кілька наукових проблем уві сні. Про швейцарського природодослідника Агассіса розповідають, що йому вдалося в нічних мареннях вирішити довго турбуюче його питання щодо однієї викопної риби.

У наші дні механізм таких творчих снів знайшов достатнє фізіологічне пояснення. Професор Л. Л. Васильєв зазначає, що в цих випадках немає нічого незвичайного. Сон людей, захоплених творчим процесом, часто буває неповним; ті відділи кори головного мозку, які посилено працювали вдень, не захоплюються гальмуванням під час сну, залишаються в збудженому стані, продовжують працювати і вночі. У постійному мимовільному обмірковуванні цікавого питання, може бути, і полягає один із секретів геніальності. Коли Ньютона запитали, як він вирішує наукові питання, які до нього не могли вирішити, він відповів; «Я безперервно про них думаю».

Фізіологічний механізм сприйняття різних зовнішніх і внутрішніх подразнень в стані сну розкритий численними учнями павлівської школи. У дослідах – спочатку на тварин, а потім і на людях – було встановлено, що будь-який монотонний, тривало діючий подразник викликає гальмування у великих півкулях головного мозку. Причому, як правило, на тлі загального гальмування залишається ділянка порушених мозкових клітин, найчастіше слухового аналізатора.

Стан повного, глибокого сну настає лише в тому випадку, якщо гальмування охопило всю кору головного мозку. У разі, якщо подразник продовжує свою дію, сон буде неповним, частковим, з наявністю так званого «сторожового пункту».

Можна навести чимало прикладів такого природного сну зі «сторожовим пунктом» сон втомленої матері, коли ніякі гучні звуки не порушують її сну, а найменший шурхіт дитини моментально будить її. Прикладом такого сну з «черговим пунктом» може служити і м’язовий автоматизм у водоплавних птахів. Вночі, щоб підтримувати рівновагу, птиці, сплячі на воді, злегка гребуть однією лапкою. Варто з’явитися великій хвилі або сплеску, одразу птахи прокидаються.

В основі гіпнотичного сну, як і природного, лежить сонне гальмування, але з наявністю в корі головного мозку «сторожового пункту». Завдяки йому здійснюється словесний зв’язок – «раппорт» – між гіпнотизером і тим кого гіпнотизують.

Словесне навіювання під час гіпнотичного сну – це перенесення уявлень від однієї людини до іншої без будь-якого опору, обмірковування, роздумів піддослідної особи. Навіювання в гіпнотичному сні діє як сильне, нічим не обмежене концентроване роздратування. Місцем додатку цього концентрованого роздратування і є той, хто пильнує ділянку мозку у загіпнотизованого, через який підтримується його зв’язок ( «раппорт») з гіпнотизером. Оскільки, за винятком «сторожового пункту», весь мозок загіпнотизованого загальмований, вселяються думки, слова, вказівки і дії, вони не зустрічають будь-яких затримок, засвоюються і виконуються беззаперечно. У цьому один з головних ефектів лікувального впливу навіювання в гіпнотичному сні.

Автор: І. Пушкіна.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

UA TOP Bloggers