Ліон. Частина друга.

Posted by on January 16, 2012
Журнал Пробудження

Ліонська опера

Ліонська опера – одна з найзнаменитіших будівель міського центру. Вона була вибудована за чотири роки (до 1832-му) архітекторами Шовенаром і Поле на тому місці, яке було вибрано для цієї мети ще в середині XVIII століття. У 1993 році була проведена реконструкція будинку, що обійшлася в півмільярда франків (100 млн дол), в результаті якої над збереженим фасадом піднявся 26-метровий скляний купол, а під землю пішло кілька поверхів. Корисний об’єм будівлі потроївся. Фойє прикрасили реконструйовані фрески і люстри. Нова Опера – а таку назву можна вважати двозначним, оскільки реконструкцію здійснив архітектор Новель (автор будівлі Інституту арабського світу в Парижі) – ночами сяє червоним світлом. Вона розрахована на 1300 місць, і в куполі, оснащеному величезним завісою і фотохромними стеклами, працюють балетні і танцювальні студії.


Ліонська опера

Така вона – Ліонська опера.

Прийнято вважати, що місто Ліон заснував римський воєначальник легат Луціус Мінатус Планкус в 43 р. до н.е., поселивши тут колоністів, вихідців із сусіднього Вьенну. Пару десятиліть потому імператор Август зробив Лугдунум столицею всієї Галлії, і тут розгорнулося бурхливе будівництво. Знайдено залишки двох театрів, перших в Галлії, за якими піднявся великий храм богині Кібели («Матері богів», культ якої прийшов в Рим з Малої Азії) з вівтарем для жертвопринесень биків. На місці базиліки Нотр-Дам-де-Фурвьер, поблизу якої до другої світової війни виявили залишки колон, які зникли під час окупації, на думку археологів, міг розташовуватися храм римських богів Юпітера, Юнони і Мінерви, а перед ним-Старий Форум …

Чотири акведука підводили воду з Центрального масиву – до цих пір в п’яти кілометрах на захід Фурвьера, на околиці міста можна побачити мости-сифони водопроводу, що мав протяжність 75 кілометрів. Він був зразком недорогого і технологічного рішення, що дозволяв перекидати в місто щодня 80 тисяч кубометрів води для фонтанів і терм.

Ліон

За часів імператора Адріана, в II столітті, на Фурвьере з’явився Новий Форум. А на північ від закруту Сони, на височини майбутнього району ткацьких фабрик Ла-Круа-Рус, виявили залишки амфітеатру Трьох Галій, заснованого при імператорі Тіберії в 12 р. н.е. і перебудованого в II столітті. На його арені загинули перші християни Ліона, включаючи святого Бландіні …

Під час війни за трон, яка трапилась після самогубством Нерона, Лугдунум підтримав «не ту» сторону – тут прийняв парад військ Вітеллій, повалений потім Веспасіаном, поклавшим початок чвертьвіковому пануванню династії Флавіїв. Але це обійшлося без наслідків, на відміну від фатального 197 року, коли в громадянській війні прийняв сторону «не того» претендента, Альбіна, місто було взято «на спис» і розгромлено солдатами Септимія Севера, основоположника нової імператорської династії …

Ліон

Однак останні відкриття Ж. Ласфарга – хранителя Музею гало-романської цивілізації на Фурвьере (поруч з великим амфітеатром) дозволяють піддати ревізії деякі загальноприйняті положення. Як правило, історики відтворюють гіпотезу про те, що, хоча Юлій Цезар і не згадує про місцезнаходження свого легіоного табору в 58 р. до н.е., навряд чи він міг розташовуватися в іншому місці, окрім Фурвьера. І це слід вважати справжньою датою заснування міста. Однак років десять тому у кварталі Віз під час прокладки станції метро були знайдені залишки будівлі, збудованої на італійський манер в 170-140 р. до н.е., тобто задовго до римського завоювання! Інші знахідки також дозволяють стверджувати, що поселення галлів розташовувалися на північ і на південь Фурвьера. У той же час не випадково Страбон називав пагорб «акрополем галлів».

Припускають, що на місці вівтаря Августа перебувало святилище галлів, присвячене богу торгівлі Лугу, кельтському Меркурію – адже і назва Лугдунум означає «Пагорб Луга». Таке місце, перехрестя торгових шляхів, які ведуть до багатої грецької колонії Массалов (Марселю), не могло залишитися в запустінні, у той час як ще в III столітті до н.е. переживав розквіт розташований вище по річці галльський порт Кабілонія (Шалон-на-Соні)! Однак найдавніші сліди поселення могли бути знищені наприкінці позаминулого століття під час будівництва базиліки Нотр-Дам-де-Фурвьер.

Нотр-Дам-де-Фурвьер

Але і в римський час життя Лугдунум не зосереджуватися на Фурвьере – крім району Ла-Круа-Рус, де розташовувалися квартали керамістів, майстерні з виготовлення амфор, виявлені сліди і на нинішньому півострові Преск-Іль, де нині знаходиться міський центр. У той час він представляв собою кілька островів, на яких розташовувалася «Каннабіх» – район бараків і торгових складів, однак мозаїки, що зберігаються в музеї, залишки багатого посуду та меблів свідчать, що там, ймовірно, могли знаходитися і будинки заможних торговців. Адже при імператорах Флавіях і наступних Антонінах місто було великим торгово-ремісничим центром – найбільшу роль грали торговці вином, оливковою олією і деревом …

Ліон

Точно так само роль солдатів Септимія Севера в загибелі античного міста, може бути, дещо перебільшена. За свідченням археологів, до кінця II століття спостерігається загасання міського життя: руйнується акведук, замулюються цистерни … Можливо, Лугдунум могли спустошити епідемія чуми, від якої помер в 180 році (у нинішньому Відні) навіть римський імператор Марк Аврелій. Чи причина занепаду лежить в загальній кризу античної цивілізації, і привела до скорочення торгівлі, яка живила місто … Та й пізніше, як свідчать історики, Лугдунум існував, хоча і не в настільки блискучому вигляді, як раніше …

Ліон довгий час був західними воротами італійської торгівлі. Перший ярмарок генуезці провели тут ще на початку XV століття (але ще століття до того місто було єдиним складом привізних шовків у Франції). А після закінчення Столітньої війни Людовик XI наказав влаштувати тут шовкоткацькі майстерні та дарував торгові пільги, внаслідок чого сюди перебралися фінансові контори великих італійських банкірів. У XV-XVI століттях переважання італійців серед тутешніх купців, що забезпечували Західну Європу східним товаром, було очевидно. (Між іншим тут в усі часи можна було купити першокласні итальянские сыры.) Проте ще з 1532 року, коли два генуезця поділилися з місцевими майстрами секретом виробництва оксамиту, зірка ліонських ткачів зійшла над Францією і в наступному столітті вже затьмарювала потьмянілий блиск Ліона купецького.

Ліон

Гобелени із мануфактур Ла-Круа-Рус стали завойовувати двори європейських правителів – наприклад, у Зимовому палаці Петербурга зберігається полотнище «Павичі і фазани».
Два знаменитих повстання ліонських ткачів у 1830-ті роки з лишком відшкодували «контрреволюційність» Ліона під час якобінської диктатури 1793 року, коли на площі Белькурі гриміли гармати. Але технологічна революція, проведена в середині століття майстром Жаккардом, призвела до не менших наслідків – незабаром тут було 50 тисяч механічних ткацьких верстатів, бо працю кожного робітника приходилось оплачувати дорожче. Проте вже тоді хробак точив яблуко процвітання – бо гроші перетікали на збройові кузні Сент-Етьєна і Сен-Шамоні розташовані в півсотні кілометрів на південний захід від Ліона. Під час Франко-прусської та першої світової воєн ці назви для французького солдата значили те саме, що «Крупп» для німецького.

Облога Ліона

Облога Ліона у 1793 році.

У теперішній же час, коли конкурувати доводиться вже з нейлоном і гортексом, тафта, велюр, дамаст, муар та інші натуральні тканини воістину уподібнилися «шагреневої шкіри», все більше стискуваної в розмірах. «Великі сім’ї», які утримували гроші, владу і вплив, заснований на виробництві шовку, виявилися неважливими продавцями і змушені для зміцнення позицій проводити злиття. Утворюються групи «Поршера», «Майор», «Раті», в надрах яких зберігається колишня спеціалізація власників невеликих фабрик. Одна з таких мануфактур виробляє всього 200 метрів велюру та тафти в день по ціні 400 франків (близько 80 дол. США) за метр. Її продукція йде на колекції «прет-а-порте» у Бо Валлетт, а досягаючи вітрин Діора, Сен-Лорана і Валентино, зростає дванадцятикратно. Але це не самий крайній випадок: Лучано Паваротті носить на шиї фуляр з шовку і кашеміру, який робиться вручну два роки. Скільки, на вашу думку, він може коштувати?

Автор: Максим Войлошніков.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers