Таємниця пустелі Наска. Шар другий – версії.

Posted by on September 22, 2013

Наска

З якою ж все-таки метою малювали свої велетенські картини індіанці Південної Америки? І кому призначалися ці малюнки? Але для початку стряхнемо з нашої цибулини залишки лушпиння.

Про втручання інопланетян в даному випадку всерйоз говорити не доводиться. Варто хоч на хвилину задуматись, як від версії не залишається і сліду. Ну, невже техніка прибульців була настільки недосконала, що їм знадобилися злітно-посадочні смуги? І зіркові гості не могли літати без гігантських навігаційних малюнків, накреслених на землі? Невже у них не вистачало інших турбот, окрім як навантажувати місцевих жителів безглуздою роботою? Нарешті, хіба вони не могли залишити інші, менш примітивні сліди свого перебування на нашій планеті?

Звичайно, гіпотетичні інопланетяни, як кажуть, все стерплять, в тому числі і нашу сьогоднішню психологію. Приписуючи прибульцям досягнення предків, ми створюємо лише криве дзеркало, в якому відбиваємось самі.

Якщо ж говорити про факти, то наведемо аргумент, з якого слід було б почати: грунт на плато Пампа-де-Наска не витримає посадки скільки-небудь важкого літального апарату. «Будь-яка теорія повинна бути заснована на серйозному дослідженні, – говорила кореспондентам Марія Райхе. – … Сеньйор фон Денікен побував у Насці один або два рази у складі туристичної групи. Облетів пустелю на літаку, побачив лінії, що утворюють трапеції, і заявив, що це злітно-посадочні смуги… Космічний корабель не опуститься б на ці смуги, не зруйнувавши їх повністю. Грунт то тут дуже пухкий …». До речі, сама Марія Райхе почала своє життя в Насці з того, що навчилася… ходити. Ходити по пустелі так, щоб не попсувати безповоротно малюнки, бо від найменшого натискання на камені вони тут же занурюються в пухкий, в’язкий грунт… Як ми знаємо, версія про те, що лінії – це напівзасипані іригаційні канали, теж не витримала критики.

Наска

Довше за всіх – цілих 30 років! – Трималася гіпотеза Косока: малюнки в пустелі являють собою «найбільший астрономічний атлас у світі». У день зимового сонцестояння 1936 року Косок опинився на одній з ліній: вона цілила точно в центр західного диска. Значить, зробив висновок вчений, лінії вказують на точки заходу і сходу Сонця і Місяця, а фігури – це знаки сузір’їв.

Ідею розвинула Марія Райхе. Вона вважає, що розмальована пустеля – це зоряна карта (зокрема, фігура мавпи, на її думку, відповідає Великій Ведмедиці), а лінії вказують на точки сходу і заходу не тільки Сонця і Місяця, але також великих зірок і сузір’їв.

Однак і ця теорія виявилася неспроможною. Професор Хокінс перевірив її під час експедиції, розпочатої наприкінці 60-х років минулого століття. Напрями більшості ліній були вивчені і закладені в комп’ютер, пам’ять якого зберігала відомості про всі точки заходу і сходу світил і зірок в пустелі Наска в період між 5000 роком до н. е. і 1900 роком н. е. Ось що говорить Хокінс про результати експерименту: «Коли машина видала результати, виявилося, що всі напрямки в той чи інший час вказували на зірки. Але, на превелике наше розчарування, не частіше, ніж того вимагали закони ймовірності. Внаслідок прецесії земної осі протягом кожної тисячі років кожна лінія обов’язково повинна була збігтися з тією чи іншою зоряної мішенню. У такій пропорції б снайпер вражав паперові мішені із зав’язаними очима, стріляючи в темряві… Ні, лінії в пустелі не вказували на зірки».

Наска

Але Райхе не здається. По-перше, Хокінс заклав в машину далеко не всі лінії, а по-друге, геогліфи можуть мати і непряме астрономічне значення. Наприклад, нещодавно було доведено, що одна з ліній вказує не на точку заходу або сходу, а на денний рух тіні, що відкидається високим пагорбом на рівнину.

Поразка астрономічної версії дала новий напрямок думкам прихильників теорії прибульців. «Фон Денікен припускає, що лінії являють собою «аеродром», який, на його думку, був побудований для гостей з космосу – за їх власними вказівкам. Це начебто логічно, оскільки малюнки можна виявити тільки з повітря. Однак існує багато легенд про «земні» польоти, які не мають ніякого відношення до гостей з космосу».

Ось і ще одна версія: насканці вміли літати по повітрю, вони знали секрети повітроплавання і піднімалися над пустелею на «Монгольф’єрі» … за 13 століть до братів Монгольф’є. Теорія дотепна: дійсно, маючи над головою «коректувальників», насканцям було б простіше креслити на плато гігантські фігури. Група ентузіастів, в тому числі американці Джим Вудмен, Білл Спорер і Джуліан Нотт, приїхала в Перу, щоб довести цю гіпотезу. Вони побудували повітряну кулю, використовуючи гіпотетичну технологію насканців, і навіть запустили її в повітря. Куля (точніше, не куля, а балон у формі тетраедра – щось на зразок гігантського молочного пакета) об’ємом 2250 кубічних метрів підняла над пустелею очеретяну гондолу з екіпажем з двох чоловік і благополучно приземлилася. Але що це довело?

Наска

Так, насканці були прекрасними ткачами і в принципі могли виготовити тканину для оболонки повітряної кулі. Так, на плато знайшли кілька круглих майданчиків з отворами посередині, в межах яких виявилися купки каміння, почорнілі, немов від сильної спеки. Так, серед нинішніх індіанців перуанської Кости (тихоокеанське узбережжя) ходять легенди про літаючих людей. А у віддалених андських поселеннях і нині індіанці роблять маленькі повітряні кулі і запускають їх під час свят.

Все так, але не будемо забувати, що археологія – це наука. Причому точна наука, а не поле чудес. Поки археологи не знайшли жодного достовірного підтвердження, що стародавні насканці літали на кулях або тетраедрах. Обпалені камені могли залишатися після багать, які творці геоглифів розводили холодними ночами. Якщо ж кулі були, то де їх оболонки? Їх не залишилося жодної, хоча взагалі насканських тканин виявлено безліч. Нарешті, найголовніше: для проведення такої величезної кількості ліній і малюнків потрібні були б масові запуски куль. А раз масовість, то де ж численні сліди запусків? Їх немає…

Останнім часом великою популярністю користується гіпотеза дельтаплана. Один з ентузіастів, перуанець Едуардо Ерран (колишній льотчик, він присвятив розгадці таємниці залишок життя) налітав на дельтаплані над пустелею Наска півтори години без посадки. Щоб спорудити примітивний дельтаплан, високої технології не потрібно. Але якщо це щось і доводить (ніяких прямих свідчень у археологів і раніше немає), то єдина пряма залежність нашої уяви від реальності: зараз літають на дельтапланах – так чому б і в давнину не бути «дельтапланеристам»? Залишається відкритим питання, навіщо древнім «дельтапланеристам» всі ці лінії і малюнки…

Наска

Перерахуємо коротко інші гіпотези. Стародавні дороги? Звичайно ні. Стежки, ритуальні доріжки? Може бути… Тотемічні споруди храмові майданчики? Чому б і ні? Втім, все це нагадує якесь крутіння навколо істини … Кошари? Категорично ні! Яке ж скотарство в цьому посушливому краю? Сільським господарством займалися в долинах, де можлива іригація, а на плато піднімалися, щоб присвятити свої помисли і справи чомусь іншому…

Російський дослідник Ю. Б. Березкін пише: «Американський астроном Е. Авенін і голландський історик і етнограф Т. Зойдема вважають, що вони (лінії і малюнки) зображували щось на зразок системи Секе у інків. Секе – це лінії, що розходилися від священного центру, тобто від храму в місті Куско, вони розгороджували території окремих храмів і з’єднували витягнуті в ланцюжок святилища. Ця складна система… відображала уявлення інків про структуру їхнього суспільства, міфологічні погляди і календар…»

Була й така версія: лінії в пустелі – це траси доколумбових олімпійських ігор. Посміхнемося і перейдемо до останньої версії. Послання богам. Читаючи матеріали про пустелю Наска, на таке допущення натрапляєш часто. У ньому є логіка. За ним бачиш живих людей – стародавніх насканців, які, звичайно ж, страшилися природних сил і намагалися задобрювати їх, догоджаючи їм, «розмовляти» з ними… Припущення цілком розумне. Так, послання, але чому обов’язково богам? Дозволимо собі внести лепту в «наскологію» і висунемо ще одну гіпотезу. Малюнки і лінії в пустелі Наска – це послання … нам, людям, які прийшли пізніше. Стародавні насканці вірили, що людина коли-небудь підніметься в повітря і побачить зверху те, що з землі малопомітно. Побачить послання, в яке вкладено дуже важливий зміст. Який? На жаль! – Нам він поки недоступний.

Автор: В. Бабенко, В. Гаков.

P. S. Духи вещают: А вообще о тайнах пустыни Наска можно было бы снять замечательный, как художественный, так и документальный фильм. И тогда бы кино онлайн обогатилось бы еще один кино-шедевром.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers