Інносупрема, або дослідження таємниці таємниць. Закінчення.

Posted by on

Інносупрема

Частина п’ята. Фантасмагорія і містика – в одному місці.

Бути в суспільстві і, одночасно, бути незалежним від суспільства, як кажуть класики, неможливо. Точно також, жити в цивілізації і бути вільним від її чинників існування – теж неможливо. Тепер Казимир ясно розумів, що його доля і цивілізація багато в чому пов’язані розумінням сутності історичного руху. Всі знають, майже всі цивілізації змінюють одна одну, але ніхто не знає, коли саме це станеться. Доля Казимира, в цьому сенсі завжди була напоготові. Він сам, навряд чи. І це трапилося саме з ним.

Майже як звір, Казимир відчував не лише ставлення до себе людей, а це все буденне, Малевич містично відчував і “рух” цивілізації – тут, вже і зараз. Він після опери так само оцінив і силу нашого світила, не зовсім, як язичник, але з повагою (настільки не властивою йому особисто). Перший удар старій спадаючій цивілізації, якраз припав “збоку/знизу” по розуму і почуттям людини орієнтованої на природні начала, відкидаючи пам’ять Казимира Малевича – у бік давно минулих днів. Це й зрозуміло, стара цивілізація істотно “опускалася” вниз і, як кажуть німці – мертві тягнуть за собою живих. А Малевич дуже противився тому, щоб опинитися на задвірках реального життя, що йшло зі сцени в Росії. Довелося переміщатися за течією старої цивілізації в сутінкову екологію виживання.

Другий удар прийшовся як би знизу, майже аперкотом сильного боксера, дуже бадьорячи і витверезвлюючи. Траєкторія руху тіла Казимира різко змінилася вгору. Інтелект і розум налаштувалися на увагу. Дивись, мовляв, не позіхай – будемо робити в майбутньому свої справи із задоволенням. Це був не старечий голос академіка, а ясний голос нової цивілізації, якій потрібні неординарні за колишніми мірками особистості, цілком самостійні, в міру, амбітні або самовпевнені. Своя доля Казимира вже “тягла” новачка – до нової цивілізації з колишнього потоку. Воістину, Казимир почув ці слова в іншому звучанні і відразу ж перекинувся в збудливу новизну – вже іншої – нової цивілізації. Добре, що його доля раніше перекинулася сюди і тепер знову тягла його до себе щосили вже по вузькій смужці піщаного пляжу країни гірських вершин – що знаходяться на “відстані витягнутої руки”.

Трохи пізніше відбувся третій “співудар” на зустрічних курсах, “осяявши” яскравим спалахом простір планети, вже, між самими цивілізаціями зі зміною траєкторії кожної з них по-своєму. Трагічних наслідків після жорсткої зустрічі цивілізацій не сталось, але що в подальшому змінилися долі мільйонів людей на землі, це є незаперечний факт. Світ ще не почав змінюватись, а Казимир Малевич в новій цивілізації вже з впевненістю став дивитися вперед і оглядати той світ, в якому чекала його невсипуща доля. Перше, що спливло в його свідомості, а як я бачу цей новий світ супрематизму і яке художнє уявлення, в першому ж шедеврі, повністю відобразить істота нового мистецтва, нового мого погляду на новий світ.

Частина шоста. Це вже цілком версійна-віртуальна алюзія1.

На новому березі була відмінна піщана смуга, в оточенні невисоких крутих укосів, стояв звичайний мольберт із запасом фарб. Чудова погода заспокоювала нерви і душу. Ну, що ж, починай – сказала втомлена душа самого маестро, а ми подивимося – раптом заговорили присутні на укосі учасниці. Казимир відразу ж здогадався, що це прибули супреми – прийшли подивитися на оригінальну майстерність художника. Що ж, починаємо нове життя. Фарби були теплими і тому легко почали розтікатися на білому полотні, спочатку червона, потім зелена, далі майстер вже не пригадував послідовності своїх дій. Спочатку щось вийде, але поки – незрозуміло що саме.

Вже частину білого поля полотна на мольберті було зафарбовано ескізними мазками пензля, як:

- Перша супрема – богема заявила, що любить у картині бачити: художню витонченість, патетичність і небагатослівність,
- Друга супрема – стилістка сказала, що вона за класичну врівноваженість і симетрію на всій картині,
- Третя супрема – ідеалістка доповнила, що художнику слід залишатися і бути у творчості, частіше, самим собою,
- Четверта супрема – гурманка заявила, що без насолоди – картина їй прісна, не мила і вона буде засмучуватись від відсутності сприйняття смаку,
- Передостання супрема – мода, оголосила, що вона завжди чекає у новачків, щось як давно і добре забуте старе,
- І, остання, супрема – шедевр була дивовижно коротка: що можна написати пензлем нового, якщо мистецтву – більше тисячі років.

Ось, тут-то терпець Казимира увірвався, і він перестав слухати когось взагалі, навіть свою віддану долю. Весь запал, весь його темперамент був направлений на покриття фарбою залишків чорного прямокутника. На допомогу прийшла вся можливість мастихіни – для завершення роботи. Він знав, що ця картина є одночасно: і стиль, і ідеал, і мода – в одному флаконі, як будуть говорити про квадрат через 100 років. По закінченню писання картини він випростався, порухав членами організму, комусь на захід крикнув, що це понад усе і, не чекаючи до кінця підсихання на картині фарби, щось накидав коротким мазком на її задній стороні. Це бачили тільки супреми, а Казимир потім, міцно взявши картину в дві руки, однією лівою, … спритно закинув її на вершину ліванського кедра. Супреми скрикнули від того, що художник – лежав, розпластавшись, на піску прибою від безсилля.

Одна з супрем сказала, що їй шкода його, і вони почали спускатися до моря, слідом за його неспокійною долею, що волочила маестро до джерела. Так ланцюжком вони первофігури і пройдуть по всьому життю і творчості великого майстра пензля, геніального супрематиста Казимира Малевича.

Частина сьома. Інформативна версійна-віртуальна модель.

Якісний аналіз інформації і знання досліджуваної теми за технологією версійно-віртуального аналізу в достатній мірі достовірний і досягає вісімдесяти відсотків імовірності наявності правильного слова у змісті інносупреми (як об’єкта знання).

Мабуть, якась із супрем на березі благословенного моря була права, що колишні картини Казимира Малевича не померли, а досить довго були слабо зрозумілою дидактичною одиницею інтелекту і тому мало затребуваною в конкретиці віртуальної творчості. Абстракція, концепція або парадигма знання донедавна мали ходіння не інакше, як в високонаукових колах суспільства, які, здавалося, ніколи не опустяться до низів рядового користувача рідної мови.

Однак, прогрес тому і називається прискоренням, що реально і буквально за два минулі десятиліття – він прийшов вже відчутну частину шляху до користувача товариства з інноваційними поглядам і професійними компетенціями – для досить багатьох людей нашої країни, що працюють у високотехнологічних підприємствах і інформативно ємних установах. Вища освіта з промислового прогресу з необхідністю плавно перейшла в сферу обслуговування, або, в потужні мережеві структури торгівлі, сервісу. Алюзія з унікальної екзотики мислення перейшла в логістику та проектне проектування, інформативне управління та комплексне обслуговування. Менеджмент в країні став реальністю.

Звідси і йде потреба країни в навичці, способі та технології – спочатку думати, а вже потім братися за справу руками. Блез Паскаль колись говорив, а це було ще XVII – століття, що немає нічого практичніше теорії, і був правий лише тому, що теоретично, логічно і технологічно обгрунтоване правильною думкою рішення – завжди підтвердиться на практиці. Навпаки – не завжди. Це в рівній мірі відноситься і до діяльності мислення і у віртуальній галузі інформаційного простору. Правий той, хто правильно мислить по відношенню до об’єкта знання. А, об’єкт знання і є сучасна інносупрема (мабуть, “внучка” супреми Казимира Малевича).

Інформативна версійна-віртуальна модель об’єкта знання є спосіб візуалізації інформації і знання одночасно двох цивілізацій: першої, природної: природної і натуральної і другої, штучної: раціональної та логічної – без істотних розходжень у базових методах, способах і процесах інтелектуальної діяльності.

Інносупрема

Частина восьма. Коментар про варіант підходу до дослідження.

= В цьому дослідженні певним чином показано, що в інформативному віртуальному просторі теми кращим “інструментарієм” для творчості є алюзія. У натуральній природі немає аналога образу людської думки, а можливість натяку на раніше відомий факт, або, на якусь сутність або в гру асоціацій поза розуму – це є. Через стилістичну алюзію – творчість отримує додатковий імпульс для пошуку новизни знання. Це, по-перше.

= По-друге, тільки в інтелектуальному просторі алюзії при якісному підході до дослідницької інформації, вдається здійснити досить коректне пізнання власної думки Автору – без інформаційних “посередників”.

= По-третє, технологія якісного аналізу інформації і знання достатньо потужна, щоб Автору не “застрягти” на кордоні світів, при самому, широко можливому підході – до самої звичайної теми дослідження.

І, найголовніше, з якісної інформації алюзії у формі інносупреми рекомендується робити тільки якісні висновки. Ніякої конкретики – алюзія не дає для формування якихось заходів, або, проведення точних обчислень. Візуалізація алюзії вже є концептуальне мистецтво подання і інформативний спосіб передачі у зовнішній світ: пізнаної самим Автором – власної думки.

Автор: Віктор Власов.

P. S. Духи вещают: Как видите, Казимир Малевич был не просто художником, а философом, развившим большую и сложную философскую концепцию, проникнуть в которую под силу только людям с определенными так сказать пророческими способностями. Среди таких людей много магов (как например маг Максим), шаманов и прочих ведунов. Но всегда следует помнить, что не все люди, выдающие себя за магов или шаманов, такими являются в действительности, и среди них особенно много всевозможных шарлатанов.

  1. Алюзія – є натяк на деяку схожість явища з відомим фактом.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers