Дорогами Спасителя

Posted by on

Иисус Христос

Де скарб ваш буде, там і серце буде. (Лука 12:34)

В Єрусалимі мені розповіли про одного поштаря. Той був поставлений складати в мішки листи, а мішки – в просторі приміщення. Листи, хоч і писані на всіх мислимих мовах, мають одну просту адресу: “Єрусалим, Господу Богу”. Їх покладено зберігати вічно. Маючи на увазі, що в будь-який момент пошту можуть затребувати до адресата. Розповіли мені про це в розмові, про таку не відразу збагненну річ, як Божественна присутність. Мій гід Віктор пояснював: Божественна присутність є усюди – і в каменях, і в кожній людині. Але в чомусь (або в комусь) вона проявляється з явною силою, а десь – не проявляється, бо її там мало. Я погоджувався особливо в частині, щодо людини.

Насправді: є музика, або слово поетичне, або витвір який створити людина, здавалося б, не може, настільки вони величні. Але, видно, Бог допомагав геніям долати непереборне. А камені… Що ж в них Божественного, крім того, що Бог їх колись створив?

Проте Віктор наполягав, приводячи в приклад один лише Єрусалим – як субстанцію з каменів і землі. Що змушувало різних по культурі і способу життя людей протягом тисячоліть без кінця відвойовувати один у одного це місто? Яке там у нього стратегічне значення? За свою історію Єрусалим майже сорок раз з боєм переходив від імперії до імперії, від царства до царства. Причому п’ять разів був повністю зруйнований. Інші міста від менших потрясінь зникали з лиця землі. А Єрусалим не тільки живе, а й став за цей час священним місцем чи не для більшої частини людства.

Єрусалим

Відповідь одна. Тут, в Єрусалимі та на землі навколо нього, Божественна присутність відчутна як ніде. І це не обман почуттів чи навіювання яке-небудь. Інакше не стало би місто на краю пустелі центром трьох великих релігій. Люди, в Слово яких потім увірували мільйони, самі приходили сюди, щоб саме тут виконати своє призначення на Землі. Невже це випадковість? А ми, прості смертні? Нас, паломників, ніхто сюди навмисне не тягне. З доброї волі їдемо. Чому? Явна Божественна присутність полонить людину, вона дихає глибше, і крокує ширше, і думки просвітлюються і душа очищається.

Напевно, таких милостивих місць на світі багато. Але їх треба шукати. А Святу Землю шукати не треба. Вона всім нам дана від народження. Як друга батьківщина.

Зазвичай християни паломники починають свій шлях по Святій Землі з північної частини Ізраїлю. Там в Галілеї, пройшла більша частина земного служіння Ісуса Христа. Звідти родом більшість його апостолів. Там вони об’єдналися навколо Вчителя.

За якихось пару годин автобус домчить вас з аеропорту в нинішній центр Галілеї – місто Тверію. Воно стоїть прямо на березі озера Кінерет, яке нам звичніше називати по-старому – Галілейським морем. Але навіть якщо вікна вашого номера виходитимуть прямо на море, після прибуття туди ви не станете вдивлятися вдалину, намагаючись побачити Христа, що йде по воді аки по суху.

Галилейське море

І ось чому. Головне, що з усією силою відчуваєш, перший раз опинившись в Ізраїлі, це відчуження. Ніщо, повірте, ніщо (!) не буде нагадувати вам про те, що ви опинилися на батьківщині християнства. Усюди буде наступати схід з великим списком його характерних проявів. Потрібно якийсь час, щоб звикнути до цього і, головне, усвідомити для себе дещо.

1. Сьогодні християнство живе в Ізраїлі досить скромними анклавами. Живе, охороняючи Батьківське вогнище, не більше. Ми тут давно вже лише в гостях. Як сини, які приїжджають зі столиці на побувку до батьків: все рідне, але вже тепер без тебе вирішать, як далі життя будувати. Тим більше що Свята Земля свята не тільки для нас. Юдеям вона дорога не менше. І мусульманам теж. Але ті й інші, на відміну від нас, живуть там і як можуть облаштовують її.

2. Християнство з плином століть стало символом і навіть основою західної цивілізації. Без віри в Христа не було б ні Європи, ні Америки. Але за місцем народження – це все-таки східна релігія. Християнську церкву починали побожні євреї – суто східні люди. Східний побут – звичайне місце існування перших християн.

3. І головне. Якщо ви відправляєтеся в Ізраїль подивитися навкруги і помацати руками святині, то може і не варто туди їхати. Навіщо плутати атракціон і досить серйозні речі. Там же не Діснейленд. Якщо ж ваша мета – знайти віру, або зміцнитися в ній, або розібратися в собі наодинці з вічністю, – тоді в дорогу.

Автор: Віталій Абрамов.

P. S. З цієї публікації ми починаємо невеликий пред великодній цикл статей присвячених подорожам по Святій Землі – «Дорогами Спасителя». Протягом наступного тижня разом з вами ми здійснимо віртуальну подорож по місцях, де 2000 років тому ходив Ісус Христос разом зі своїми вірними учнями – апостолами, місцям, що мають величезне значення для всіх віруючих християн.

P. P. S. Духи вещают: А еще при путешествии по святой земле, где когда-то ходили ноги Спасителя, из головы как то сами собой улетучиваются все суетные, земные мысли, и если, скажем, еще в аэропорту вы думали, например, о том, как перечислить деньги с одной карты на другую, то возле Галилейского озера, в Назарете или Иерусалиме они вмиг выветриваются из вашей головы.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers