Ганеша і святині Непалу. Частина третя.

Posted by on

Катманду

В один із днів моєї подорожі у світ непальських богів я зрозумів, що подальше розширення знайомства з ними загрожує остаточно заплутати в пам’яті кілька десятків важких імен. Тож 329000000 з гаком небожителів, що залишились краще залишити на наступний приїзд. Але ці плани несподівано порушила … одна непальська дівчина. Виявилося, що в своїх мандрах я пропустив найцікавішу богиню, притому не кам’яну або бронзову, а живу і чарівну – юну богиню Кумарі, яка живе в самому центрі Катманду, на площі Дурбар, в палаці, спеціально для неї побудованому в середині XVIII століття королем Маллоєм . Культ богині Кумарі, непорочної богині, дуже давній. Її вибирають по всій країні за особливими ознаками з чотирьох-п’ятирічних красивих дівчаток і поселяють в палац, де вона час від часу показує своє личко в одному з різьблених віконець, що виходять у внутрішній двір.

Туди допускаються відвідувачі, охочі споглядати живу богиню. При цьому вона не повинна вимовляти ні слова чи усміхатись. Категорично заборонено фотографувати, і за цим уважно стежить охорона. Порушника очікують засвітка плівки, конфіскація апаратури і висилка з країни (туди приходять в основному іноземні туристи) без надії на отримання в’їзної візи в майбутньому. Винятки з правил не роблять навіть для урядових делегацій. Фотографувати богиню можна лише один день у році, під час Весняного фестивалю на честь Кумарі, коли вона залишає свій палац-темницю і виїжджає в кареті в місто. Зате навколо продаються листівки з її зображенням.

Кумарі

Не без хвилювання я відправився в палац на побачення з богинею. Довге очікування було винагороджено: віконце, різьблене портретною рамою обрамило чарівне личко, на кілька миттєвостей виникла Кумарі. Я заглянув їй в очі і мені здалося, що вона на мить затримала погляд і відповіла мені ледь помітною сумною усмішкою. Одинадцятирічна дівчина безвихідно провела своє дитинство в самотньому самітництві, позбавлена ігор і подруг, а скоро, при перших ознаках наступаючої зрілості, їй знайдуть заміну, а бідна богиня залишить палац і повернеться під батьківський дах без права на особисте життя і заміжжя.

Жива богиня зникла, розчинилась, як крихке бачення, заронивши захоплення і смуток. Простим смертним дорого доводиться платити за право стати богом.

Я прощався з Непалом. Сучасний – камінь, скло і пластик – інтер’єр аеропорту Катманду був розцвічений шафраном, туніками буддійських ченців, що летіли на якусь конференцію в Європу. В очікуванні свого рейсу я ковзав поглядом по строкатому туристському натовпі, по гладкій, розбитій на квадрати чорній підлозі. Якась комашка, лежачи на спині, безпорадно перебирала в повітрі лапками, силкуючись перевернутися. Хтось із непальців дбайливо підчепив її посадковим талоном і дбайливо поніс до вікна. У цьому позахмарному королівстві шанують не тільки богів. Будь-який паросток життя тут святий і гідний поклоніння.

Автор: невідомий мандрівник.

P. S. Духи вещают: Все-таки было бы очень здорово отправиться в путешествия по красочному Непалу, но сперва, как и перед всяким путешествием придется пройти через ряд бюрократических процедур, сделать фото на документы, обратится в посольство, получить визу, заполнить всевозможные анкеты и декларации и тогда уж вперед, к великолепным храмам долины Катманду!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers