Мухаммед – пророк Аллаха. Частина друга.

Posted by on August 27, 2011

Мухаммед

Першу частину можна почитати тут.
Як співалось в одній пісні: “Москва не сразу строилась”. Так само і пророче служіння Мухаммеда зовсім не одразу стало користуватись популярністю серед простих арабських бедуїнів. Араби на той час були язичниками і поклонялись багатьом різним богам, що втілювали собою ті чи інші сили природи. Великою повагою користувався величезний чорний камінь Кааби у Мецці, який ймовірно був метеоритного походження. Для арабів всіх часів, цей камінь є одною з найбільших святинь. В до ісламські часи тут знаходились головні язичницькі ідоли різних богів, яким покланялись арабські племена.

Кааба

Так виглядає мусульманська Кааба сьогодні.

У своїх же палких проповідях Мухаммед, перш за все, виступив проти поклоніння численним язичницьким богам та ідолам, закликаючи всіх навернутись у віру в єдиного Бога – Аллаха. У світі все відбувається по волі Аллаха, він нагороджує смиренних та праведних і карає гордих та лукавих. Він створив світ, Він покладе йому кінець. Ім’я Аллах, – повчав Мухаммед, – лише одне з багатьох імен Бога, справжнього ж Його імені не знає ніхто із смертних. Не має інших богів, окрім Аллаха.

У такому монотеїзмі, (вірі в одного Бога), який проповідував Мухаммед, в принципі не було нічого нового чи унікального. Віру в одного Бога, до нього вже проповідували і євреї, і християни, а біблійські сюжети були добре відомі на арабському півострові. Вогник, палаючий у хатинці християнського пустельника-відлюдника ставав поширеним образом у поезії арабських бедуїнів. Та й Мухаммед не заперечував іудаїзму та християнства, говорячи: “Аллах – той самий Бог, що і Бог євреїв та християн. Просто вони отримали справжнє Божественне одкровення скоріше арабів, а тому частково забули його, а частково викривили”.

Мухаммед був щиро переконаний: не лише його арабські співвітчизники, але й євреї та християни приймуть його проповіді як очищення їх релігій. Та як бачимо – цього не сталось. Євреї не могли прийняти вчення Мухаммеда, хоча б через те, що Він не був євреєм за походженням. Християни ж твердо вірили в Ісуса Христа і не збирались змінювати своїх переконань.

Та, тим не менше, в ісламській традиції багато всього взято з іудаїзму та християнства, і всіх біблійних героїв можна зустріти у Корані під дещо викривленими на арабський манер іменами. Так Авраам представ під іменем Ібрахім, Мойсей – Муса, Соломон – Сулейман, Ісус – Іса. Щодо відношення до постаті Ісуса Христа в ісламі, то він визнається, але як Пророк.

На перших порах лише не велика кількість жителів Мекки зацікавилась проповідями Пророка Мухаммеда, в основному то були його близькі родичі, всі вони збирались разом в домі Пророка для спільної молитви Богу. З часом до них приєднались ще кілька людей, серед яких був багатий купець на ймення Абу-Бакр. Ця маленька, але дружня релігійна община, стала називати себе мусульманами. Мусульманин з арабської мови перекладається як “той, що віддав себе” (Мається на увазі: той що, віддав себе Богу). По трохи, по трохи община мусульман таки стала розростатися, в неї вступали все нові люди, серед яких були раби, бедуїни, юнаки із шляхетних родів. Тодішні правителі Мекки стали хвилюватись, адже Мухаммед виступав проти язичницької релігії їх предків.

Проти мусульман почались гоніння, їх оголосили небезпечною сектою. Старійшини родів забороняли молодим членам спілкуватися з мусульманами, деякі батьки навіть замикали своїх дітей-мусульман у хаті, не випускаючи на вулицю, самого Мухаммеда нещадно травили і критикували. Дядя та покровитель Мухаммеда, впливовий купець Абу-Таліб, хоч сам і не був мусульманином, але заступався за племінника як міг, та після того як він помер, перебування Мухаммеда в Мецці вже стало смертельно небезпечне.

Незадовго до цього, одна з його проповідей справила сильне враження на групу жителів із сусіднього з Меккою міста Йасруба, які прийшли в Мекку на ярмарок. Йасрубці рознесли новину про харизматичного мудрого Пророка по своєму місту і вирішили запросити Мухаммеда до себе. Коли ж перебування Пророка в Мецці стало зовсім нестерпним, він разом з своїм вірним сподвижником Абу-Бакром втікає з Мекки і направляється у Йасруб. В той час правителі Мекки оголошують Мухаммеда небезпечним чоловіком і навіть відправляють за ним погоню. Щоб обманути своїх переслідувачів Мухаммед три дні переховується у печері на півдні Мекки, а потім успішно добирається до Йасруба.

В Йасрубі Мухаммеда дуже добре приймають, його проповіді находять відгуки серед жителів цього міста, які невдовзі приймають нову релігію і всі стають мусульманами. А сам Мухаммед правителем цього міста, яке віднині перейменовується на Медіну, що з арабської мови означає: “Місто Пророка”.

Все більше і більше арабських племен приймало нову віру і називало себе мусульманами, нарешті прийшов час звільнити головну арабську святиню – священний камінь Кааби, а з ним і рідне місто Пророка – Мекку від ідолів язичницьких богів. 1 січня 630-го року з Медіни виступає кількатисячне військо на чолі з Пророком і марширує в Мекку. 12 січня мусульманське військо безперешкодно входить у Мекку. Жителі Мекки практично не чинять жодного опору, лише одному загону мусульманських військ перегородили дорогу захисники міста, які розбіглись після коротенької битви, в якій загинуло кілька мусульман.

Пророк Мухаммед в супроводі Абу-Бакра проїхав на коні через все місто, сім раз обійшов в молитві навколо Кааби, а потім наказав викинути звітам всіх язичницьких ідолів, після того виступив з промовою перед жителями Мекки, оголосивши що Аллах прощає їх. Так Мекка і чорний камінь Кааби стали вже головною мусульманською святинею, і священним обов’язком кожного мусульманина є хоча б раз за життя зробити паломництво (хадж) до Мекки і Кааби.

Подальше життя Пророк провів розвиваючи свою нову релігію, поєднуючи її з правлінням арабськими племенами, які до того були роз’єднанні, а тепер об’єдналися під знаменами нової молодої релігії – ісламу. Якось так вийшло, що релігія і політика в житті пророка Мухаммеда переплелись найтіснішим чином. І закладаючи фундамент нової релігії, багато релігійних правил і настанов було зроблено з тогочасних соціально-культурних та політичних міркувань. Так мусульманам було заборонено пити алкоголь, їсти свинину, брати участь в азартних іграх, позичати гроші під відсотки.

Останні роки свого життя Пророк провів, намагаючись розповсюдити іслам в інші країни. А оскілки в ті часи діяв закон – в кого більше списів той і правий, Мухаммед почав готувати військовий похід на північ, через Йордан, у землі персів (які тоді сповідували зороастрізм). Невдовзі перед його початком Пророк важко захворів і скоро помер. Смерть Пророка була неочікуваною для більшості його прихильників мусульман. Хоча Мухаммед постійно і твердив, що він лише звичайна смертна людина, багато в кого була надія на чудесне Божественне втручання і зцілення Пророка. Після його смерті Абу-Бакр виступив перед мусульманами зі словами: “Ті з вас хто поклонявся Аллаху, хай знають, що Аллах живий і буде жити вічно. Але ті з вас хто поклонявся Мухаммеду, хай знають від мене – Мухаммед помер”.

P. S. Духи вещают: А еще пророк Муххамед помимо своих великий религиозных откровений и зарождения новой мировой религии ислама, внес значительный вклад в развитие чистоты и гигиены арабских кочевников. Восточная баня называется Хамам строительство которых стало одной из главных обязанностей любого порядочного мусульманина. А поход в баню стал едва ли не одним из главных религиозных предписаний ислама, ведь со слов Муххамеда: «чистота – половина веры».

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers