Тантра на захід. (Про духовний подвиг Бідії Дандарона).

Тантра на захід. (Про духовний подвиг Бідії Дандарона).

Дандарон

Якщо що-небудь має бути зроблено, – роби, виконуй з твердістю. Бо розслаблений мандрівник тільки більше піднімає пилу. (Будда)

З ім’ям Бідії Дандарона пов’язана перша проповідь буддизму в новому культурному і етнічному ареалі. У маленькому Дандароні, який з’явився на світ 13 грудня 1914 року в сім’ї лами-філософа і поета Агван Силно Тузол Доржи, визнали нове народження тибетського хамбо-лами з Гумбум Джаягси Гегена. Духовний вождь буддистів Бурятії, «Цар Навчання» Лубсан Сандан дає новонародженому ім’я Рігзін, що на санскриті звучить як Відьядхара і відбилося в світському імені Дандарона – Бідія. Незабаром з Тибету до Бурятії прибула делегація лам, щоб забрати хлопчика на виховання, але Лубсан Сандан сказав: «Він потрібен тут». І Дандарон залишився.

У липні 1921 року Лубсан Сандан передає Бідії Дандарону свою духовну могутність і титул Царя Навчання – Дхармараджа. Ритуал духовних посвят і проголошення нового Дхармараджа пройшов при великому скупченні віруючих в спеціально побудованому для цього невеличкому храмі. Церемонію довелося спостерігати російському буддологу Б. І. Панкратову. Серед інших подробиць події він виділяє почесний трон з шістнадцяти плоских квадратних подушок, якого він ніколи доти не бачив, хоча відвідав майже всі буддійські країни.

Незабаром зникає (а за однією з версій їде на Захід) Лубсан Сандан. До того часу вже помер батько Дандарона, і хлопчик залишився на вихованні матері Балжіми (1870 – 1973). Вона була не тільки берегинею родових традицій, але і – як учениця Лубсан Сандана – буддійською подвижницею. Багато років присвятила споглядальній практиці.

З раннього дитинства лами навчали Дандарона тибетській та монгольській мовам, долучали до буддизму. Але він навчався і в загальноосвітній школі, де одним з його вчителів був Хоца Намсараев, майбутній бурятська письменник. Популярність Дандарона серед віруючих була велика, і з початком широкої антирелігійної кампанії для нього настає важкий час, коли він відчуває постійний тиск та погрози від місцевої влади. Мабуть, це і спонукало його покинути Бурятію. Він стає студентом Ленінградського інституту авіаприладобудування. І в той же самий час слухає лекції на східному факультеті університету, не залишає занять мовами.

Освіту на волі завершити не вдалося, 22-річного Бідію Дандарона заарештовують енкаведисти. Звинувачення безглузді, але саме за такими звинуваченнями розстрілювали тисячі людей під час сталінських репресій. Такий був вирок і Дандарону. Але він не був виконаний, негайну смерть замінили 25 роками таборів.

Почалися мандри по колам радянської каторги. Роки, проведені в ув’язненні, Дандарон назвав своїми університетами. Бо і в тих, здавалося б, нестерпних умовах тривало творче життя, тривало пізнання. Він зустрів там найосвіченіших людей – у тому числі російських німців – істориків і філософів. Виник навіть неокантіанський гурток. Плодом цього спілкування стали його праці Взаємовідносини матерії і духу» і «Естетика». Продовжилася і буддійська освіта – за допомогою лам, які теж опинилися в таборах. Навчаючись, Дандарон вчив і сам. У таборах розкрився його талант проповідника, і у нього з’явилися не тільки співрозмовники, але і послідовники . Поступово з них склалося свого роду буддійське коло такої строкатості, яку міг явити тільки табір того часу. Вони займалися буддійської філософією і йогою, але головне – осмисленням свого власного життя і свого становища в сенсі буддійської філософії і йоги.

Протягом декількох років Дандарон керував цими заняттями. Це стало пробою власних сил, виробленої людьми над самими собою, в якій можна бачити істинність практичного буддизму …, – пише сходознавець А. М. П’ятигорський, якому Дандарон розповідав про свої табірні роки.

У числі табірних учнів Дандарона був поляк Кокошка. Коли наприкінці війни його перепровадили на Захід, він, зробивши собі фальшивий перелом руки, під гіпсом виніс із зони листи рукопису вчителя «необуддизму».

Під час одного з просвітів між відсидками разом з ламою Падма Доржи Дандарон пише листа Сталіну з клопотанням про відродження буддійських монастирів в Бурятії. І незабаром, в 1946 році два монастиря (дацана) дійсно були відкриті – в Aгe і близько Улан -Уде. «Я відродив дацанівську форму буддизму на два покоління», – так потім казав він про цю подію.

У 1956 році – після 19 років ув’язнення визволення і повна реабілітація. І ось Дандарон – молодший науковий співробітник Бурятського інституту суспільних наук. Його головне заняття розбір та опис багатющого в світі зборів тибетських і монгольських рукописів і ксилографії. Незабаром у нього з’являється чудовий наставник в його наукових працях – Юрій Миколайович Реріх, який повернувся в 1957 році на батьківщину, тибетолог і буддолог зі світовим ім’ям. Зустрівшись в 1959 році в Улан-Уде, Дандарон і Ю. М. Реріх розробили детальний план буддологічних досліджень. Юрій Миколайович не прожив на батьківщині й трьох років, помер від серцевої хвороби. Але встиг дати імпульс відродженню вітчизняної буддології.

Найціннішим внеском у неї був підготовлений Дандароном «Короткий тибетсько-російський словник» (виданий в 1963 р.), що став на довгі роки неодмінним супутником європейських буддистів. Він також переклав і видав знамените «Джерело мудреців» – буддійський термінологічний словник, підготовлений буддійським просвітителем XVIII століття Джанжа Рольбі Дорже (1717-1786).

Далі буде.

Автор: В. Монтлевіч.

P. S. Духи вещают: А еще Бидия Дандарон славился своим необычайным аскетизмом, так он мог запросто спать на голой земле, а уж многие современные спальные принадлежности (как например, постельное белье из поплина) показалось бы для него верхом роскоши.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

UA TOP Bloggers