Мета життя

Posted by on November 5, 2018

Мета життя

Коротко про життя. Мета не ясна. Час обмежений.
Отримуй задоволення від процесу.

Хто це сказав? Не знаю (не я). Але сказано мудро, хоча і трохи з іронією. Цілком заслуговують на увагу і претендують на істину твердження і програма дій. Але давайте, хоча б, спробуємо поміркувати про те, що в даному випадку не ясно, – про мету життя людини.

Яка ж мета життя окремо взятої людини? Мета кожної окремо взятої людини – (особистості) – отримання задоволень. Але нам неприємно усвідомлювати, що це саме так, тому натомість було придумано інше слово – щастя, з більш розмитим змістом. А що це таке? Щастя – стан людини, яка відповідає найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття, повноті і осмисленості життя, здійсненню свого людського покликання, самореалізації. Феномен щастя вивчається психологією, філософією, фізіологією, соціологією та економічною теорією, а також релігією. Фізіологія щастя може бути тісно пов’язана з так званими «гормонами щастя» – ендорфінами, серотоніном і дофаміном. В епоху еллінізму щастя було ототожнено із задоволенням. Східна філософія, проголошуючи недосяжність щастя в матеріальному світі, вчить практичному шляху досягнення індивідуального щасливого життя.

Ми розглянули ряд розумних визначень щастя. І всі вони начебто правильні. Але ситуація так і не прояснилася, що ж все-таки таке це щастя.

В цілому людина містить в собі три складові, які цілком і повністю її визначають і характеризують. Правда ці три складові в різних напрямках світорозуміння називаються по-різному. В релігії це тіло, душа і дух. Спробуємо підібрати до них наукові визначення, що б спробувати глибше зрозуміти, з чого все-таки складається людина. З тілом все зрозуміло – це все, що стосується фізіології людського організму і фізичних, хімічних, біологічних процесів, що в ньому відбуваються. Коротше – фізіологія. Душа – це емоційний світ людини, її психіка (в грецькій душа – Ψυχή «психо»). Дух – це в загальному розумінні розум людини, який в даному випадку виявляє себе через мораль, моральність. Звідси і зв’язок людини через підсвідомість з Всесвітнім розумом (з абсолютом, з Богом). Звідси і поняття Святий дух, він же всесвітній розум, абсолют, Бог. В результаті отримуємо – людина складається з фізичного тіла, психіки і розуму. Все. Більше в ній немає нічого.

Тепер продовжимо наші міркування про задоволення. Припустимо, у нас є яблуко, – звичайне червоно-зелене, ароматне, кисло-солодке яблуко. Як ми можемо отримати з цього задоволення, так бажане всіма нами. Можна просто з’їсти яблуко, відчувши його аромат і смак і задовольнивши свій травний тракт. Ми отримаємо фізіологічне задоволення або іншими словами задовольнимо своє тіло. Можна покласти його на підвіконня і отримати насолоду від переповнюваних вас емоцій в результаті милування їм в сонячних променях ранкового сонця. При цьому ми отримаємо естетичне задоволення, задовольнимо свою психіку, або насолодимо душу. А можна віддати яблуко сусідові, і тиждень ходити, переповнюваним гордістю за себе хорошого. При цьому ми отримаємо моральне задоволення, задовольнимо свій дух (або розум).

Як бачимо, що б ми не робили, все в кінцевому підсумку зводиться до отримання задоволення, – тілесного, душевного, духовного. Все одно, це задоволення, як би нам не хотілося чогось більш пафосного.

Крім задоволень тілесних (фізіологічних), душевних (психічних або естетичних) і духовних (моральних або етичних), є ще одне задоволення, одержуване від володіння чимось (або кимось). Воно не вписується в зазначену вище класифікацію і стоїть осібно. Але, за своїм впливом на людину, воно часто перевершує всі три разом узяті. Особливо необхідно звернути увагу на задоволення, що отримується від володіння кимось або, – задоволення влади.

Але і це ще не все…

У всіх розглянутих варіантах отримання задоволень людина виступає як суб’єкт, який прагне до задоволення. А то, за допомогою чого (або кого) вона отримує задоволення – об’єкт. Однак є ще одне задоволення, що отримується в результаті взаємодії двох (і більш) суб’єктів.

Це задоволення, отримане від домінування. Ми всі хочемо бути хоча б трохи вище, розумніше, красивіше (і т. д. і т. п.), ніж інші люди, нас оточуючі. Кожен з нас хоча б на міліметр, хоча б в чомусь, хоче підніматися над іншими (або хоча б над ким-небудь). І коли це так – ми отримуємо незрівнянне задоволення. Домінування – чільне становище над іншими, такими ж суб’єктами.

З метою життя окремо взятої людини розібралися, в загальних рисах, звичайно. Тому що тема ця дуже широка і дуже глибока, і останнім часом мало розглянута. Зараз ми більше зосереджені на розумінні щастя. А це щось не зовсім реальне і важко розуміється. Але не дивлячись на ситуацію, що складається, ми наполегливо хочемо підмінити поняття задоволення поняттям щастя.

У світі людей існує лише дві життєві стратегії:

  • 1-ша – зробити щось таке, за що б тебе запам’ятали надовго, краще – назавжди. Її ознаки – прагнення до розвитку, прогресу; бажання зробити щось нове, корисне; або зробити щось дуже погане – головне, щоб пам’ятали. Залишити свій слід. Це здебільшого західна стратегія поведінки.
  • 2-га – не наслідити, більш характерна для сходу. Світ прекрасний, все краще вже створено. Головне – нічого не порушити.

І та й інша стратегія сходяться в одному, – єдиній глобальній меті. І ця мета – збереження людства як виду. Чому? У першому випадку, – зникне людство, нікому буде пам’ятати. У другому випадку, – збереження виду в сукупності всієї природи в цілому.

Заперечення? – …

Які ж завдання необхідно буде вирішувати при цьому? Перше, яке лежить на поверхні і вже обговорюється протягом деякого часу, – оптимальна чисельність населення земної кулі.

Є думка, що наша планета вже зараз перенаселена, і її населення не повинно перевищувати півмільярда людей. На зроблених у 1979 – 80 рр. Джорджийських скрижалях перша заповідь говорить: «Хай земне населення ніколи не перевищує 500000000, перебуваючи в постійній рівновазі з природою».

Є й інша думка. Вже в кінці минулого тисячоліття були загальнодоступні технології, що дозволяють протягом кількох найближчих століть забезпечувати рівень життя, характерний на той час для так званого «золотого мільярда», щонайменше, 15, а то і 20 мільярдам людей. Як відомо, поділ праці підвищує її продуктивність. Чим більше населення, тим глибше може бути поділ праці і тим вище його продуктивність. 500 мільйонів чоловік вироблять у розрахунку на кожного з них менше (і будуть жити гірше), ніж 5 мільярдів, не кажучи вже про 15 – 20. Виходячи з оптимальності поділу праці та природних запасів планети Земля, пропонується оптимальна чисельність населення 15-20 мільярдів чоловік.

Але, поділ праці неминуче призводить до того, що якісь види праці конкретних людей продуктивніше, а якісь – менш продуктивні. Тому навіть при оплаті строго з праці якісь люди будуть багатшими, якісь біднішими. Ринкові ж механізми неминуче призводять до того, що якісь люди живуть біднішими, ніж слід було б по їх праці, а якісь, навпаки, багатшими. В рамках ринкової економіки взагалі неможлива оплата строго по праці. І…, чи потрібна взагалі оплата з праці? Велике питання…

Розглядаючи питання оптимальної чисельності населення земної кулі, ми вийшли на більш важливе питання – вибір типу економічної моделі. Назвемо це другим завданням. Нам на власні очі доводилося спостерігати дві моделі: державне регулювання (в Радянському Союзі) і ринкова економіка. Тип економічної моделі, яку ми спостерігаємо зараз на просторах пострадянського простору, розглядати не будемо. Це щось взагалі в деякому роді збочене. При державному регулюванні є можливість створити якусь більш-менш справедливу економічну систему. Але при цьому все залежить від держави, а держава не завжди така, якою б її хотілося бачити. Ринкові відносини – більш незалежний тип економіки. Свобода дій обмежується тільки системою регулюючих законів. У світі були й інші системи, на яких ми не будемо загострювати свою увагу. Але, як бачимо, дуже багато в розглянутих економічних системах залежить від держави і громадянського суспільства в цій державі.

Те суспільство, яке сформоване на планеті Земля зараз, можна назвати “суспільством споживання”. Якщо вся система цілком і повністю буде орієнтована на споживача, потреби не матимуть меж. А ресурс (на сьогоднішній момент це ресурс планети Земля) обмежений. Спостерігаємо протиріччя між потребами і можливостями, завдання є нерозв’язним. Суспільство споживання – це глухий кут. Але, до певного моменту розвитку це все таки прогрес. Не упустити б цей момент.

Необхідний пошук принципів, на яких буде формуватися нове суспільство. Це третє завдання. І, як наслідок, від цього залежатиме вибір економічної моделі. Причому необхідно розглядати дві економічні моделі: економічну модель перехідного періоду і економічну модель нового суспільства.

Вже починає вимальовуватися послідовність рішення завдань: спочатку необхідно визначитися з принципами формування нового суспільства, потім вибір економічної моделі, і тільки потім чисельність населення.

Рано чи пізно наше життя повинно буде вийти за межі планети Земля (і сонячної системи в цілому) – або ми вимремо. І тоді все, що було, не має ніякого сенсу. Людство просто припинить своє існування. Вдумайтеся в це… Коли ж реально це може статися? Поточний вік Сонця, оцінений за допомогою комп’ютерних моделей зоряної еволюції, дорівнює приблизно 4,5 мільярда років. Зірка такої маси, як Сонце, повинна існувати в цілому приблизно 10 мільярдів років. Таким чином, зараз Сонце знаходиться приблизно в середині свого життєвого циклу. Максимум, що у нас є – 5,5 мільярдів років. Чимало. Це четверте завдання.

На розвиток людства пішли мільйони років, але за останні шістдесят років атомна зброя створила потенціал самознищення. І це може статися вже зараз, в будь-яку хвилину, а не через 5,5 мільярдів років. А для того, що б цьому запобігти, необхідно зрозуміти суть головного конфлікту. З одного боку мета всього людства, з іншого – мета кожної окремо взятої людини (окремої особи), мета групи людей (держави – приватний варіант).

Суть головного конфлікту-цілі і завдання людства в цілому і цілі (відповідно і завдання, хоча тут ми їх конкретно не розглядали) окремо взятої особистості різні, а іноді і протилежні.

Як забезпечити виживання цілого, коли всередині відбувається боротьба між частинами за виживання однієї частини за рахунок іншого? Причому боротьба не на життя, а на смерть. Як…?

Ось головне завдання… Завдання всіх завдань…!

Я вважаю, що це завдання в чистому вигляді не має рішення.

Інша думка є? – …

Вважаєте це песимізм? Ні. Це розуміння реальної ситуації. Чи можна щось зробити? Так. Що?… Спробувати…

Прибрати конфлікт повністю неможливо, аж надто цілі різняться. Але частково згладити його можна і потрібно. Можливо тоді ми встигнемо до того як угробимо себе на планеті Земля, розселитися у Всесвіті по інших планетах і зоряних системах. Це наш шанс, і його необхідно використовувати.

Необхідно послідовно вирішити третє, друге і перше завдання, а саме – визначитися з принципами, на яких буде формуватися нове, менш конфліктне суспільство; розробити новий тип більш справедливої економічної моделі суспільства; визначитися з оптимальною чисельністю населення планети Земля. Спробувати знизити градус боротьби за отримання задоволень. При цьому, постійно займатися вирішенням четвертого завдання, а саме вихід людини за межі Сонячної системи.

І, можливо, тоді ми будемо мати шанс…

P. S.

Якщо з четвертим завданням все більш-менш ясно (питання тільки з його технічною реалізацією), то з третім завданням повна невизначеність. Що це за принципи, на яких формуватиметься нове, менш конфліктне суспільство? Що б прийти до цих принципів, необхідно розібратися глибше з природою задоволень. Пропоную розглянути це в наступній статті.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers