Проща – містична мандрівка

Проща – містична мандрівка

проща

Поміж примарних колон, осяяних нетутешнім світлом, просувається нерухомий клон людини. Коли він роззирається або йде далі своїм уявним шляхом, змінюється перспектива і все нові й нові частини святилища потрапляють у поле зору. Описана тут сцена досить реальна: завдяки технології віртуальних зображень люди в навушниках, сполучених із комп’ютером, можуть «відвідати» церкву в французькому місті Клюні, «пройтися» попід склепінням, «повернутися» праворуч або ліворуч, «задерти голову», або поглянути на малюнки — і все це зробити, перебуваючи за сотні кілометрів від самої церкви. Отак, маючи нематеріальне тіло, вірний теоретично може «побачити» святе місце, та чи означає це, що він здійснив прощу?

Будь-хто з вірних на це провокаційне запитання відповість негативно і, може статися, засудить саму ідею такої прощі. Не може бути прощі без живого тіла, прощі без курного шляху, дійової побожності без реального простору. Щоб душі стало легше, треба, щоб тілу стало тяжче — так виглядає перший парадокс прощі. Аби дістатися до царства духу, потрібні ноги. Ось чому в епоху миттєвої передачі зображень, швидкісного транспорту і не менш швидкісного інтернету навколо Кааби, на берегах Гангу та на рівнині Шартра досі збираються величезні натовпи людей.

Нині проща не тільки не забута, а й настільки актуальна, що варто було б визначити це поняття точніше. Про колишнього в’язня концтабору, який відвідав Освєнцім та про колишнього солдата, який уклонився кладовищам вздовж Верденського шляху, де лежать кістки вояків Першої світової війни, загалом говориться, що вони здійснили прощу. У дещо веселішому ключі ми говоримо про прощу до місця, де минула наша юність, чи до місця, де пережили перше кохання. Однак, незалежно від того, чи пов’язані вони з пам’яттю про смерть чи любов, повагою чи ностальгією, такі візити до минувщини є прощею лише за аналогією, за порівнянням із такою мандрівкою, яку годі сплутати з чимось іншим.

Проща за своєю суттю переважно релігійне явище — це своєрідний міст, що єднає земні місця з небесним світом, прочанина з мандрівною громадою вірних, тілесну оболонку з перевтіленням, із тим двійником, що відродиться здоровим або очищеним після прощі. Такі містки чи зв’язки між порядками реальності передбачають існування відмінності між прощею і звичайними церемоніями, зібраннями, культами, процесіями чи виявами побожності, навіть якщо проща може їх у себе включати. Вона вимагає водночас святого місця, святого шляху та святої мети.

Небагато релігій спромоглися уникнути цього потрійного посередництва. Деякі висловили недовіру практиці, часто стихійній і народній за походженням, яка легко перероджувалася в забобони, фетишизм реліквій чи блюзнірську оцінку заслуг та нагород. На думку багатьох християнських теологів, проща навіть постає як перешкода контактові з небесним світом через непотрібний або нечистий манівець крізь світ почуттів. Таким було, наприклад, ставлення Реформації до католицьких прощ у XVI сторіччі.

Буддизм вагається між, з одного боку, застереженнями стосовно реліквій чи зображень Просвітленого (оскільки він пропонує шлях до того, як позбутися перевтілень), а з другого — вимогою вірних, які ще за життя самого Гаутами Будди, жадали від нього місць, слідів чи знаків, аби після його зникнення засвідчувати їм палку побожність. Подібно до того, як у будь-якій з релігій може спалахнути сварка між ікономольцями та іконоборцями, так і теологи стосовно прощі вагаються між страхом переродження в іконопоклонство та магічністю і визнанням настійних потреб вірних.

Ми не можемо з всією певністю стверджувати, що проща існувала завжди, хоча деякі джерела свідчать на користь того, що мандрівники прокладали шлях до святих місць ще в доісторичну епоху. За браком писаних документів, які могли б кинути світло на їхнє значення, ми ніколи не дізнаємося, чи відповідають ці гіпотетичні зібрання нашому визначенню. З другого боку, ми маємо добре підтверджені письмові свідчення про прощу епохи месопотамської цивілізації до святих місць Ніппура та Вавилона і про святі мандрівки давніх єгиптян та хеттів.

Хоч ми і не певні того, що в географічному розумінні проща — універсальне явище, слід зазначити, що в багатьох релігіях, які вийшли за територіальні межі якоїсь єдиної етнічної групи, майже нема культу, який породжує в тій чи тій формі подібні зібрання.

СВЯТІ МІСЦЯ

Якщо проща вважається універсальною, то чи менш універсальною є символіка її топографії? Що то за мета, до якої постійно прямують? Святі місця постають у різних формах. Вони можуть бути горами або ріками, печерами або озерами, деревами або джерелами, однак своєю глибиною чи своєю висотою вони наводять на думку про перехід до іншого, відмінного від горизонтального і земного виміру, в якому живуть, рухаються і господарюють прочани. Так виглядає пояснення, яке перше спадає на думку, коли згадуєш кінцеву мету прощі, незалежно від того, чи то ріка Ганг або гора Арафа, чи оливкове дерево Афін або дерево Бодхі, чи вершина гори, куди здираються на «гірську аудієнцію» прочани-даоси, або джерело в Лурді, куди занурюються хворі.

Хоч більшість прощ звершується у святих місцях або спорудах, треба також додавати до просторового виміру вимір часовий. Святилище, де зберігаються святі мощі або зримі сліди історичного контакту з неземним світом, храм, таблиці заповіту, свідчення дива або слід угоди, нагадує про певні засадничі події. Мета прощі — місце, звідки випромінюється віра, центр, де вона концентрується, або ювілейне святкування — дозволяє численні тлумачення. Діюча сила часом буває такою могутньою, що одне й те саме місце вшановується вірними різних культів одночасно або через певні відтинки часу. Так, наприклад, із розповідей мандрівників середньовіччя нам відомо, що сліди на вершині гори в теперішній Шрі-Ланці могли вшановуватись як сліди Будди і як сліди Адама, а отже, приваблювали буддистів, мусульман та християн.

Найпереконливіший приклад Єрусалима – міста світу, що є святим для трьох монотеїстичних релігій. Часто світ міститься радше у значенні таких місць, аніж у людській логіці.

МЕТА – ШЛЯХ

Але мета — ніщо без шляху до неї. Поступ у просторі та часі, просування вперед у самому собі, маршрут прощ — все це метафора земного буття, його зміст і сенс. Шлях прочанина також постає як міст: він збирає і єднає всіх мандрівників у один і той самий час найвищого піднесення їхнього життя, поширює ідеї та моделі, згуртовує народи, які мають спільну віру і культуру. Історія, яка намагалася б пояснити єдність якоїсь цивілізації без згадки про Мекку, Єрусалим, шляхи святого Якова, Дельфи чи Олімп, виглядала б нісенітницею. Їй бракувало б чільного складника, а саме — думки про те, що цивілізація передбачає передачу й обміни.

Дрібні частки в набагато більшому за них русі, прочани також зазнають перетворення, коли приходять до кінця своєї власної мандрівки. Від нього вони можуть сподіватися одужання від хвороби, прощення за помилку, очищення, ба навіть містичної смерті та символічного відродження, однак у будь-якому разі, вони завершать прощу інакше, ніж її починали. Відроджені під час мандрівки-ініціації, позбавлені своєї старої оболонки, вони часто відзначають таке відродження веселим фейерверком свят та урочистостей, що ними завершується цикл. І тоді починається час спогадів.

За період від появи китайського твору «Проща на Захід» (VII ст.) до «Прощі на Схід» Германа Гессе та «Повернення до джерела» Ланца дель Васто література далеко не вичерпала вшанування і тлумачення прощі. Можливо, тому, що проща улягає двом суперечливим засадам — засаді іншості (йти до інших країв, жити іншим життям, стати іншою людиною) та засаді повторення (повторити святий шлях, повторити тести, повернутися до джерела). Прочанин як жива людина розгадав цю таємницю дуже давно. Коли він прибуває в кінцевій пункт подорожі, він знає, що повернувся до своєї справжньої оселі.

Автор: Франсуа Бернар Юг.

P. S. А деякі люди творять маленькі паломництва, наприклад у баню. І справді, якщо подумати, баня теж цілком духовне місце, адже там відбувається очищення тіла, яке як відомо є храмом, домівкою душі, такий от своєрідний катарсис, а якщо ще баня зроблена з натуральних матеріалів (які можна придбати на сайті http://les-kodru.com.ua/vagonka-dlya-bani-i-sauny) то такий ефект катарсису буде ще більш сильним.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

UA TOP Bloggers