Живемо у світі, що випадково-невипадково перекинувся з ніг на голову. Якби то ще вся справа у заміні понять, де чорне, а де біле? Фатальність підміни понять, що є добро, а що зло, викривило нашу часову-просторову уяву про те як жили, любили, творили, думали, ті, що були до нас. Уляна Калагурська. Саме такими філософськими роздумами львівської художниці пані Уляни розпочинається виставка її картин: «Миттєвості з життя простих речей», на яку мені довелось нещодавно завітати. І справді, як багато всього ми не помічаємо, постійно кудись біжимо, спішимо, а через то все не пропускаємо дивовижну красу навколишнього світу, яка складається ніби то з простих, звичних (та навіть буденних) речей …

От наприклад стоїть гарний вазонок, ми ж його можемо і навіть не помічати, але який він гарний…

Чи краса природи: дерев, зелених галявин, гір.

І качок, що плавають у річці…

А ця картина називається «Мачо». Мабуть той когутик таки «мачо».

Дуже гарне зображені старовинної української церкви.

Стара самотня пані сидить під деревом, на дворі осінь, де-не-де на гілках ще видніються жовті листочки, ще трішки і прийде зима. Картина називається «старість», яку символізує пані та осінь. Старі жовті листочки ось-ось мають опасти, щоб навесні могли народитись нові зелені – такий вже круговорот буття.

Костел святого Антонія у Львові.

А це вже Крим. Яхти стоять біля причалу.

І баклажани.

Натюрморт.

Кактус розцвів.

Ніколи не думав, що цибуля може бути такою гарною.

Яблука.

Ось такі вони прекрасні «Миттєвості з життя простих речей», дякую пані Уляні за цікаву виставку картин та бажаю подальших творчих звершень, та ще не одної художньої виставки.

P. S. Духи вещают: А еще со всеми этими предметами живописного искусства, не идет ни в какое сравнение 130-метровый портрет Мустафы Кемаля Ататюрка, (великого турецкого лидера и реформатора) установленный на полуострове Анатолия.