Таємниця пустелі Наска

Posted by on September 18, 2013
Журнал Пробудження

Наска

Таємниця пустелі Наска… Десятки років журнали і газети передають розповіді очевидців, які своїми очима бачили загадкові зображення на перуанському плато. Скільки всяких версій, одна фантастичніше іншої, було висловлено з цього приводу, скільки відповідей на питання: хто, коли, яким чином і, найголовніше, з якою метою наніс на земну поверхню ці гігантські зображення (їх називають геогліфи)? Версії створювалися, лопалися, як мильні бульбашки, при зіставленні з фактами, народжувалися нові версії, а таємниця залишається нерозгаданою і до цього дня. Щоб переконатися в цьому, досить ще раз поглянути на фотографії і задуматися про справжні розміри малюнків.

І ще додає таємничості пустелі Наска незвичайна людська доля. Німецький математик Марія Райхе сорок років тому вперше потрапила в Перу, побачила «картинну галерею» під відкритим небом і залишилася в Насці на все життя. Вона і зараз там, в перуанській пустелі: вивчає, зіставляє, думає над загадкою, яку легко вирішили для себе інші «дослідники». І мовчить – мовчить ось вже двадцять років: роздратована сенсаційним галасом, піднятим навколо предмета її «любові». Райхе дала свого роду обітницю мовчання – доти, поки загадка не буде вирішена.

Але яку ж таємницю приховує перуанська пустеля?

Наска

«На південь від Іки автострада веде в невелике містечко Наска. Ця назва стала широко відомою в світі після того, як на випаленому сонцем плато поряд з містечком була виявлена дивна «картинна галерея»: гігантське зображення людини довжиною майже 620 м. і настільки ж грандіозні фігури птахів, звірів, мешканців моря: лінії, що йдуть з півночі на південь з точністю до 1°; лінії, на які точно лягають промені призахідного сонця в день зимового і літнього сонцестояння; знаки, що показують положення сонця, місяця і зірок у різні пори року. Все це можна побачити лише зверху, з якогось літального апарата.

Наска

Деякі стародавні дороги Наски побудовані на плато, причому вони немов обриваються або ведуть в нікуди. Деякі зарубіжні вчені навіть схильні вважати їх… злітно-посадковими смугами, а гігантські фігури – навігаційними орієнтирами для космічних кораблів. Суперечки навколо картинної галереї не вщухають і донині. Однак більшість вчених висловлюють думку, що Наска – це грандіозний астрономічний календар або ритуальний центр індіанців».

Зрозуміло, широку публіку більше хвилюють ті самі гіпотези про «прибульців» – інші таємниці (географічні, історичні, етнографічні) заздалегідь вважаються нудними, цікавлячими хіба що фахівців. Але чим більше ми читали про пустелю Наска і її загадкові геогліфи, тим більше таємниця нагадувала нам цибулину. Під шкіркою, яка від частих зіткнень з зовнішнім середовищем стала грубою і непроникною, приховані внутрішні шари – один соковитіше іншого. Очищати цибулину візьметься не кожен: у шарах містяться гіркі істини, вони дратують очі тих, хто в історико-географічних загадках звик бачити легко розв’язні сенсації. Адже навіть у щойно процитованих рядках з такого солідного видання, як « Країни та народи», щонайменше, дев’ять помилок або перебільшень.

«Шкірка» перуанської таємниці – «теорія» Еріха фон Деникена (він, по суті, один і представляє «деяких зарубіжних вчених»). У своїй першій гучній книзі «Спогад про майбутнє» (в англійському перекладі – « Колісниця богів”) Деникен призводить 13 основних «доказів» палеоконтакта – відвідування Землі інопланетянами.

Наска

У далекому минулому, – пише він, представники невідомої цивілізації здійснили посадку на пустинній рівнині біля того місця, де нині стоїть місто Наска, і побудували «імпровізований» космодром для своїх кораблів, які повинні були здійснювати польоти поблизу Землі. На ідеально гладкій рівнині вони проклали дві злітно-посадкові смуги. Або, може бути, вони розмічали ці смуги за допомогою невідомого нам матеріалу? Як і в інших випадках, космонавти виконали свою місію і повернулися на рідну планету».

Надалі, додає Деникен, індіанці Наски проклали інші смуги і створили малюнки, щоб умилостивити «космічних» богів і вблагати їх повернутися… Зняти шкірку неважко: вона висохла і злітає майже сама. Але ось перед нами сама цибулина, вже без шкірки; придивимося до неї пильніше. Але про це читайте вже в наступних частинах.

Автор: В. Бабенко, В. Гаков.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers