Останнім часом на екрани виходить не так вже багато дійсно цікавих фільмів, все якийсь блокбастери зі суцільними спец ефектами замість сюжету. Але недавно таки вийшов один вельми цікавенький фільм, який безумовно заслуговує уваги – це Аноннім, знятий відомим американським режисером Роландом Емеріхом. Чого гріха таїти, даний фільм і надихнув мене на цю статтю, яка переросла у маленьке історичне дослідження постаті найвідомішого драматурга всіх часів і народів, людини, без якої не можна уявити театр (а театр не можна уявити без цієї людини) – Вільяма Шекспіра, автора більше двохсот геніальних сонетів, поем, комедій, трагедій, п’єс, людини, чия творчість стала втіленням непростої епохи, в який він жив. Отож, як ви мабуть здогадались фільм “Анонім” розповідає про Вільяма Шекспіра. Хоча ні, не зовсім про нього. А тепер як то кажуть в Одесі: “с этого места поподробнее”.

Не все так просто з Вільямом Шекспіром, якщо вірити подіям фільму, такий знаменитий Шекспір за все своє життя не написав жодної літери, більше того – взагалі був не писемним, хоча худо бідно міг читати. І перш ніж прославитись яко великий драматург заробляв собі на хліб звичайнісінькою акторською грою на підмостках тогочасних лондонських театрів, а в перервах вельми полюбляв файно погуляти, випити, закусити та провести ніч з лондонськими кралями не важкої поведінки. А від тонких хвилювань душі, так характерних героям шекспірівських п’єс був ой як далекий, зрештою як і від самих п’єс, до яких не мав жодного відношення.

Одразу постає питання, хто ж тоді написав всі ці великі твори, “Ромео і Джульєтту”, “Гамлета”, “Короля Ліра”, багато-багато інших, хто автор? Автор – анонім, звідси і назва фільму. Не буду його переповідати повністю, а раджу самим якось переглянути. По сюжету, справжнім автором всіх шекспірівських п’єс є дехто – Єдвард де Вер, граф Оксфордський, шляхетний англієць, якому його чисельні звання та регалії не позволяють публікувати їх під своїм власним ім’ям. Адже в ті далекі часи темного середньовіччя театральне мистецтво зовсім не користувалось такою пошаною як ниньки. Рахувалось – театр більше забава темного натовпу, черні, і не гідна шляхетних аристократів (їм тільки вишукані бали подавай). Бувало, поганих акторів могли запросто закидати гнилими помідорами чи яйцями (привіт нашому президенту). Тож Єдвард де Вер, з раннього дитинства наділений великим талантом та палкою любов’ю до поезії, цілком зрозуміло, хотів лишитися інкогніто, а замість себе видати свої твори під чужим ім’ям. Тут то йому і підвернувся під руку актор-невдаха Шекспір, який волею долі став “автором” всіх його поем.

Звісно, фільм є художнім і не може претендувати на науковість, однак певні сумніви, щодо реальності авторства Шекспіра (і навіть реальності самого Шекспіра) виникають вже дуже давно. Про справжню біографію великого драматурга відомо не так вже багато. Народився Вільям Шекспір у 1564 році в місті Стартфорді-на-Ейвоні, батько його був простим ремісником, робив рукавички. Та молодий Шекспір був далекий від ремісничих занять батька, понад усе на світі його цікавив театр. В якості актора він у 1587 році переїздить до Лондону, де виступає в театрі Глобус (який потім став дуже знаменитим, ще б пак, коли у ньому виступав сам Шекспір).

Реконструйований театр “Глобус” у Лондоні.

У 1612 році він в зеніті слави чомусь по невідомим причинам лишає Лондон та знов вертається до рідного містечка Стартфорду, в якому і помер 23 квітня 1616 року. Про особисте життя теж знаємо не дуже багато, лише, що він був одружений, жінка була на вісім років старше, народила трьох дітей (з яких двоє були двійнятами), дві дівчинки та хлопчика, хлопчик помер в дитинстві. Ось і все, що ми знаємо про Шекспіра, чому так мало? Мабуть тому, що люди в ті часи не так вже й цікавились особистим життям великого драматурга, який на тлінному папері писав свої нетлінні шедеври.

Перші сумніви, щодо авторства Шекспіра появились ще у 19-му столітті. Так існує думка, що Вільям Шекспір – лише псевдонім, під яким могла підписуватись ціла група авторів! Однак між прихильниками цієї теорії не має чіткої згоди, щодо того, хто міг ховатись під чесним Шекспірівським ім’ям, кого тут тільки не називали: і філософа Френсіса Бекона, і ще одного драматурга Крістофера Марло, і навіть саму англійську королеву Єлизавету.

Противники існування справжнього Шекспіра приводять такі докази: – по перше – документи тих часів говорять про те, що батьки Шекспіра, його дружина, діти, всі були неграмотні (а з другого боку, то й що якщо були, може він був єдиним світочем грамотності у сім’ї) – по друге – достовірні автографи Шекспіра показують, що його почерк дуже не акуратний, і взагалі так собі почерк, що дає привід сумніватися, як він міг стільки всього писати (А як на мене, то це навпаки говорить про зворотне, у всіх творчих геніальних людей поганий почерк, яким тим не менше, можна багато всього писати)

Так виглядають автографи Шекспіра.

– по третє – не збереглось жодної книжки, яка б могла належати Шекспіру при житті, невже великий драматург нічого не читав? (як деякі люди, які за своє життя прочитали лише чеки в супермаркеті). (З другого боку книжки могли згоріти при пожежі, дружина могла їх комусь продати, здати в мукалатуру, ну мало що могло трапитись з тими книжками) – по четверте – лексичний словник творів Вільяма Шекспіра складає 15000 слів, в той час як англійський переклад Біблії має лише 5000 слів. Видається сумнівним, звідки у сина простого бідного, та ще й неграмотного ремісника такий величезний словниковий запас? (І точно звідки? З другого боку Шекспір міг бути настільки великим фантазером, що навіть цілком ймовірно придумувати власні слова до своїх творів та поем, а вже потім ті придумані слова плавно увійшли в англійську мову.)

Одним словом ясно, що нічого не ясно. Але ким би не був Вільям Шекспір, хто б не ховався за його ім’ям, в будь-якому випадку ця надзвичайно геніальна, талановита людина визначила розвиток театру на віки вперед, стала його символом. А нам, нащадкам доводиться лише черговий раз дивуватись цій геніальності, в ений раз переглядаючи у театрі його дивовижні вистави. Так був він чи не був, от в чім питання – Шекспір його знає.

P. S. Духи вещают: А еще по сюжетам гениальных пьес не менее гениального человека известного как Вильям Шекспир были снято просто чудеснейшые фильмы про любовь, в самых разных обработках (включая современные), чего только «Ромео и Джульетта» стоит, любимая повесть о любви всех времен и народов.