Мистецька культура дитини

Posted by on

Мистецька культура дитини

Естетичне почуття, поруч із іншими людськими почуттями, приходить на світ разом із дитиною, приховане в зародку на дні її душі. Як і всі інші почуття, так і почуття краси треба в дитині розвивати. Коли воно лишиться нерозвиненим, то людина ціле своє життя буде естетично незрячою. Зміст краси був у всіх народів і пережив всі часи та епохи. Але поняття краси є дуже індивідуальним, скажімо,о комусь подобається абстрактний живопис та психоделічний джаз, а комусь важкий рок та Сальвадор Далі, комусь класика та епоха ренесансу, а комусь й російська попса та плящина одного алкогольного напою.

У всьому цьому велике значення відіграє ступень освіти. Людина на найнижчому ступені умовного розвитку різниться своїм естетичним смаком від освіченої людини. Не говорячи за винятки, якими є мистці. Ті мають вже вроджене, дуже глибоке естетичне почуття. Їх вічна туга за красою є часто джерелом їхньої творчості, без огляду на те, чи вони освічені, чи ні. Наглядно про це свідчать різні багатовікові мистецькі вироби нашого українського народу.

Коли є доведеним, що дитина переходить у скороченні всі етапи розвитку людства, від первісної дикості аж до культури — то й її естетичний світогляд теж переходить різні еволюції. Придивімося. Спершу приманюють дитину самі яскраві й насичені фарби. Біла фарба не справляє на неї жодного враження. Поганого від гарного вона ще не відрізняє. Та людина є в неї найгарніша, яка є їй мила, обстановка рідної хати є краща від чужої. А голосні звуки крикливої пісні припадають їй більше до вподоби, ніж тиха, ніжна мелодія.

З того стану естетичного дикунства слід виводити дитину потихеньку й поступово і впроваджувати вміло у храм дійсної краси. Красу знайдуть діти при нашій допомозі всюди: в природі, в письменстві, в мистецьких творах, в людських душах, а навіть у сірих, життєвих буднях. Але треба їм допомогти цю красу відшукати. Естетичне почуття в дітей розбуджуємо: 1) вмовляннями. 2) навиками, 3) гарними змістовними враженнями, 4) порівнюванням.

Що є гарне, а що погане, можна в малу дитину вмовити. Цією психічною властивістю, яку зрештою зустрічаємо й у дорослих, можна пояснити факт, що цілі родини мають іноді однаковий естетичний смак, наприклад, смак своєї матери, або свого батька.

„Глянь, це є гарне!” — кажу до дитини, показуючи їй річ дійсно гарну. — „Гарне?” — питає дитина непевним голосом. — „Так, дуже гарне” — впевняю.

Від тої хвилі річ ця в очах дитини буде завжди гарна, хоч би вона й іншому не сподобалася. Що більше: вона полишиться в дитині іноді гарною на все життя.
Вмовляння використовуємо також тоді, коли дитина при виборі одної речі поміж кількома, не може визначитись. Ми, старші, розбираємо скоріше. Вибираємо ту річ, яка нам найбільше подобається і починаємо дитину на неї намовляти. Тоді вона вмить визначається, бо є впевненою в тому, що вибрала найгарнішу річ.

Формуючи в душі дитини поняття, що є гарне, а що погане, можна би також впливати на її етику: гарне є те, що добре, моральне, здорове. Поганою є лиха людина, поганим лихе діло, кривда, та все те, що іншому приносить будь-яку шкоду. І дитина з тонким естетичним смаком не вчинить ніколи поганого діла. Вона почує до нього естетичну відразу.

Коли дитина почне ходити і самостійно пересуватися з місця на місце — повинна мати у хаті свій куточок, де могла би самостійно ґаздувати. Цей кутик вона сама меблює забавками, сама прикрашує й прибирає. Ми лише час від часу оглядаємо його і злегка критикуємо. Хвалимо те, що є дійсно гарне і своє, рідне, а сваримо речі погані. В той спосіб можна також легко впливати на смак дитини.

Навики є великою дидактичною силою. Людина звикає до всього: до найкращого і найгіршого. Звикає також до поганого і до гарного. Ту силу слід використати всебічно при пробудженні змісту до краси у нашої дітвори. Тому в рідній хаті нехай оточує дитину зі всіх сторін краса: гарна хатня обстановка, гарний посуд і гарні кімнатні квіти. Нехай всі в родині гарно висловлюються, рухаються, поводяться й одягаються. Коли дитина в ріднім колі звикне до негарних слів, до неестетичного, хоч і пишного одягу — вона не буде ніколи відчувати краси в такій мірі, як дитина естетичного осередку.

Автор: Володимира Журовецька

P. S. Духи вещают: А еще ребенок, которому в детские годы правильно привили эстетическое чувство, воспитали художественную культуру, сформировали хороший вкус, в будущем может стать не только отличным художником, музыкантом, актером, но и, например, успешным вебдизайнером. Ведь создание сайта также очень творческий процесс, требующий от вебдизайнера аки художника, наличия хорошего вкуса, эстетического видения и вообще полета фантазии.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers