Музикотерапія. Частина третя.

Posted by on September 20, 2016

Музикотерапія

Ще древні помітили, що у випадках важких розладів настрою музика не повинна протиставлятися психічному темпу та емоційному тону. Засмучену або втомлену здорову людину весела мажорна музика, швидше за все, підбадьорить, але депресивного хворого вона засмутить ще більше.

Пусть будет песнь твоя дика.
Как мой венец,
Мне тягостны веселые звуки.
Я говорю тебе: я слез хочу, певец.
Иль разорвется грудь от муки…

Тужливий хворий відчуває полегшення, слухаючи скорботну музику; маніакальний, наддіяльний заспокоюється при звуках швидких, бравурних мелодій. По суті тут немає нічого дивного, точно так само діє звичайне співчуття: воно завжди підсилює слабкі емоції і послаблює сильні. Важлива, однак, ще й післядія, а вона буває різною за тривалістю і за характером.

Встановити музичний режим особистості – завдання складне, вимагає медико-психологічних і музичних знань, і головне, дуже уважного індивідуального підходу. Автор цих рядків, наприклад, зауважив, що музика і гіпноз діють разом інакше, ніж окремо, при цьому ефект ніколи не виявляється простим додаванням сил, а залежить від типу особистості. Гіпноз може яскраво виявити ті психофізіологічні події, які при звичайному сприйнятті музики залишаються нижче рівня свідомості: кольорові асоціації, пластичні зорові уявлення, сюжетні переживання, схожі на сновидіння.

Тут, здається, доречно буде сказати кілька слів про один метод, можливо, найбільш стародавній і первозданний серед всіх видів музикотерапії і психотерапії взагалі.

Йдеться про пряме музичне спілкування. Давидові часи минули; відомо, однак, що прекрасний психотерапевт С. І. Консторум (помер в 1950 році) грав своїм хворим на роялі в тих суто індивідуальних випадках, коли особистість і стан до цього привертали. Злиття медицини з мистецтвом тут досягало свого повного, закінченого ступеня. Зрозуміло, що метод цей вимагає відповідних музичних даних. Суть його – музична імпровізація, підпорядкована лікувальній задачі і пов’язана з особливим процесом «вчуттєвості». Процес цей описати важко; кажучи грубо-спрощено, він полягає в максимальному зближенні власної психіки (світосприйняття) з психікою слухача (пацієнта), але при збереженні самозвіту і контролю над ситуацією; ймовірно, це щось близьке до акторського «вживання в образ», але далеко не тотожне.

Зародком всього служить звичайна емпатія – та нормальна людська властивість, завдяки якій внутрішній стан іншої людини мимоволі стає і станом того, хто спілкується з нею. Емпатія – явище, вже в якійсь мірі музичне: ми чуємо «внутрішню музику» іншої людини, вона стає нашою; але зазвичай це, звичайно, не досягає ступеня усвідомленого музичного образу. У психотерапевта в мозку працює якийсь підсилювач емпатії; коли він діє, потрібний ключ спілкування знаходиться легко, майже мимоволі. І ось (якщо це той випадок!) – музикотерапія невимушено вплітається в зовнішньо звичайну розмову; слова можуть супроводжувати музику, чергуватися з нею або бути відсутніми, музика може бути і монотонним фоном, і плавним, неквапливим рухом, і різко атакувати, і несподівано перетворюватися; може підключатися гіпноз, елементи аутотренінгу – словом, архітектоніка сеансів найрізноманітніша. «Вчуттєвість» не припиняється ні на секунду, навпаки, посилюється, перетворюючись в особливу, напружену динамічну взаємодію.

Випробуваний шлях – від тотожності до контрасту: імпровізація починається з встановлення музичного образу психічного сьогодення – звукового портрета того стану, в якому знаходиться слухач, – і йде більш-менш круто, більш-менш прямо – до виходу, до музичної антитези. У випадках, коли необхідно потрясіння, краще відразу контраст; ще частіше доводиться йти в абстрактні сфери в забуття, в півтони підсвідомості.

Музика, в прямому її призначення – засіб психотерапії здорових людей. Допомога хворому – іспит мистецтва і, разом з тим, твердження відносності норми і патології:

…уверяют.
Что музыкой когда-то сумасшедший
Был возвращен опять к рассудку. Я же
Здоровый от нее теряю разум,
Но все ж того готов благословить.
Кто вздумал бы меня утешить ею.

Автор: Володимир Леві.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers