Психологія кольору

Posted by on May 12, 2015
Журнал Пробудження

Веселка

Кажуть, на смак, на колір – товариша немає. І правда, часом так розходяться «колірні» смаки людей. Але чи у всьому вони розходяться? Чи можна виділити деякі характеристики того чи іншого кольору і визначити, що стоїть за ними? Давно відомо, що настрій, самопочуття людини багато в чому залежать від колірних відтінків навколишнього її зовнішнього світу. Ця властивість кольору широко використовується в релігійних обрядах. Знають про неї, зрозуміло, і художники. Однак так само давно відзначено, що один і той же колір в різних релігіях, культурах, у творчості різних художників може нести різні смислові значення. Скажімо, Гете вважав жовтий колір веселим, що вселяє надію, а ось Кандинський вважав, що яскраво-жовтий подібний пронизливому звуку горна над вашим вухом, колір цей доречний при зображенні марення.

Так чи існують загальні закономірності колірного впливу або все залежить від особистісного сприйняття, від характеру людини? У середині минулого століття швейцарський психолог Макс Люшер зайнявся дослідженням цієї проблеми з міркувань вельми прагматичних – за завданням однієї з рекламних фірм. Він встановив, що те, як людина сприймає колір, визначається, з одного боку, об’єктивним значенням кольору, загальним для всіх людей, незалежно від статі, віку, соціального статусу та індивідуальних переваг. Крім того, сприйняття кольору пов’язано з середовищем нашого проживання. Так, північні народи, що живуть в снігах, розрізняють десятки відтінків білого, європеєць може впізнавати не менше шести кольорів, а є народи, які користуються всього двома назвами кольору.

Суб’єктивне ж ставлення людини до кольору визначається вже не історією людства, але історією людини і її емоційним станом. Фізіологічний механізм цих явищ з’ясований в даний час тільки частково. Від ока до проміжного мозку веде вегетативна нервова система, керуюча колірним роздратуванням. Проміжний мозок через гіпофіз і нервову систему регулює взаємодію органів. Якщо регуляція налаштована на прискорення і підвищення функціональної залежності, то стан збудження нервів відповідає частоті коливань червоного кольору. Якщо вегетативна нервова система налаштована на уповільнення заспокоєння і відпочинок, то їй відповідає темно-синій колір. І ті, хто збуджений, несвідомо віддають перевагу темно-синьому кольору, а збудливий червоний відкидають: нервова система вимагає відпочинку.

Встановлено, що чотири основні кольори – синій, зелений, червоний і жовтий – пов’язані з головними психологічними потребами людини.

Так, синій символізує потребу в задоволеності, прихильності, спокої; зелений – в самоповазі; потребу діяти і досягати успіху символізує червоний; а задоволення від процесу дії і надію – жовтий. Кольори, яким нами надається перевага визначають наші нагальні потреби і спосіб їх досягнення. Той же, хто скасовує основний колір як несимпатичний, відчуває страх перед тим впливом, який чинить цей колір на його почуття.

Для визначення емоційного стану людини Макс Люшер розробив кілька варіантів колірних тестів, в яких пропонує вказати бажані кольори і несимпатичні. Найбільш поширений восьмиколірний тест, що включає крім чотирьох основних кольорів – фіолетовий, коричневий, чорний, сірий.

Спробуємо, використовуючи восьмиколірний тест, з’єднати наші традиційні уявлення про колір з тією фізіологічною та психологічною потребою, яку цей колір виражає.

СИНІЙ

Цей колір пов’язаний з фізіологічною потребою в спокої і з психологічною потребою в задоволеності. Кандинський пише «Чим глибше синій колір, тим сильніше він кличе людину в нескінченність, будить у неї прагнення до чистого і, нарешті, до надчуттєвого. Синій – це типово небесний колір. Він розвиває елемент спокою. Гете говорить, що синій «тягне нас за собою» У Стародавньому Єгипті цей колір був відданий богу Амону. Зевс і Яхве ставили свої стопи на лазуровий камінь, плащ скандинавського бога Одіна завжди синій (як і плащ Діви Марії). Часто і повчаючий Ісус зображується у синьому вбранні…

Синій колір – колір вірності, мудрості, спокою, ночі, нескінченності, колір Синього птаха та інтуїції. Той, хто постійно відкидає синій колір, позбавлений задоволення і спокою.

ЗЕЛЕНИЙ

У цьому кольорі поєднуються збудження жовтого і спокій синього. Статичний по природі, зелений містить у собі потенційну енергію прихованого внутрішнього напруження, яка пов’язана з психологічною потребою людини в самоповазі. Саме зелений колір виражає відношення людини до себе самої. Різні відтінки цього відношення – від «туги зеленої» до ніжно-зеленого кольору природи, розквіту, відродження. У християнській символіці це колір середини, рівновіддаленої від синіх небес і червоного пекла, колір очікування відродження. Хрест Христовий як символ надії і порятунку часто представляється зеленим, а свята чаша Грааль – смарагдовою. В ісламі зелений колір – це колір суворого і справедливого пророка. А зелений смарагд багатьом видається самим сильним засобом проти всіх слабкостей і хвороб людських… Постійний вибір зеленого кольору може означати підвищені вимоги до себе. Відторгнення зеленого означає прагнення звільнитися від напруги, викликаної невизнанням.

ЧЕРВОНИЙ

Йому віддають перевагу ті, хто відчуває потребу в збудженні і активності, в успіху, кому бракує впевненості у собі. Наші далекі предки посипали тіла похованих червоним глинистим залізняком (охрою), щоб повернути їм теплий колір крові і життя. В абсолютно різних культурах червоний колір однаково асоціюється з любов’ю, життям, енергією, війною, насильством, гнівом, кров’ю і пам’яттю про пролиту кров. У традиційному християнському мистецтві червоний колір – це колір жертовної крові Христа і мучеників, ревної любові і вогненних язиків Святого Духа в день П’ятидесятниці. Але червоний колір – також колір диявола і пекла; червоні ліхтарі вказують шлях туди, де передбачається спокуса і сексуальне задоволення. Поет Рембо вважав, що жінку, яка одягається в червоне, легко спокусити. Статистичного досвіду тут немає, але можна припустити, що перевага червоного означає бажання збудитися за допомогою нових вражень. Червоний для сильних – це стимул, для слабких – загроза. Життєвий і сповнений сили, споріднений вогню, що позначає як любов, так і боротьбу не на життя, а на смерть. На інтравертно-меланхолійний характер він діє нав’язливо і відштовхуюче.

ЖОВТИЙ

З жовтим пов’язано відчуття розкутості, зміни та стан розвитку. А висловлює жовтий основну психологічну потребу – розкриття надії в душі. Жовтий колір, найбільш близький до денного світла, несе в собі світлу радість і ніжне порушення. Однак жовтий буває нав’язливим і зухвало неспокійним. Жовтий вибирають люди, які шукають мінливих, вільних відносин, щоб розрядити порушену напругу, отримати можливість розкритися; досягти бажаного. Якщо ж надії не виправдовуються, то виникає неприязне почуття, яке народний поголос теж приписує жовтому кольору: «Жовтий – колір заздрості». Нездійснені надії деяких приводять в «жовтий дім», а когось – до читання «жовтої преси». Розчарована людина відкидає жовтий, та, що сподівається – жовтому віддає перевагу.

ФІОЛЕТОВИЙ

Це поєднання синього і червоного. Червоний знаходить вирішення в синьому – заспокоєння в задоволенні. Синій знаходить вирішення в червоному – накопичення сил для дії. Синій і червоний прагнуть до єднання і злиття. Червоний шлях – чоловічий. Синій шлях – жіночий. 75 відсотків дітей до настання статевої зрілості, у віці з недиференційованими статевими ознаками воліють фіолетовий. Цей колір вибирають також гомосексуалісти і вагітні жінки. У сакральній символіці це колір прихованої таємниці, духовного начала, покаяння, смирення. Фіолетовий аметист у персні кардинала означає утримання, філософ Микола Кузанський назвав фіолетовий колір гармонією протиріч (до речі, він сам носив фіолетовий перстень). Найвищий щабель пізнання Кузанський іменував містичним спогляданням, коли споглядаючий суб’єкт і споглядаємий об’єкт зливаються у фіолетовому кольорі… Ньому викликано перевагу фіолетового – чуттєвим ототожненням на межі інфантильності або потребою в тонкому розумінні? У всякому разі, і те, і інше має одну мету і сенс – співпереживання. У такому стані знаходяться майбутня мати, естет, еротоман і той, хто вірить в таємниче. Відкидають фіолетовий люди раціонально мислячі.

КОРИЧНЕВИЙ

Це суміш червоного, жовтого і чорного. Коричневий втратив активний імпульс і ударну силу червоного, в ньому залишилася тільки життєвість, що втратила активність. Коричневий символізує тілесні відчуття і потреби. Вибір коричневого пов’язаний з хворобою або фізичним дискомфортом; його вибирають ті, хто не має домівки, де вони могли б відчути себе в безпеці, ті, хто втратив надію на фізичне задоволення, ті, кому здається, що їх конфліктна ситуація нерозв’язна. Коричневий колір воліють багато з курців опіуму: вони біжать від здорового глузду і ясності в страху, що не зможуть винести того життя, яке ведуть. Той, хто відкидає коричневий колір, прагне подолати залежність від тіла.

СІРИЙ

Він нейтральний – не світлий і не темний; і він повністю позбавлений будь-яких стимулюючих чи психологічних тенденцій. Він саме нейтральний: не внутрішній і не зовнішній, не напружений і не розслаблений. Кожен, хто обирає його, хоче від всього відгородитися стіною, не беручи на себе жодних зобов’язань. Приховування, неучасть, бажання, в якому не хочеться зізнаватися нікому, навіть собі… При сильній перевтомі схильність до сірого часто служить захисною реакцією. А той, хто заперечує сірий колір через свою готовність до збудження, сам пропонує свої послуги і не хоче бути обійденим.

ЧОРНИЙ

У чорному, так само як і в білому, є завершеність. І якщо білий – це кінцевий пункт яскравості і світла, то чорний – «вершина» темряви. Білий – розчинення і догляд, чистий аркуш, новий початок; чорний – агресивна завзятість, протест проти своєї долі, абсолютна відмова. Чорний чоловік, чорний диявол, чорна богиня Калі – у індусів, чорна меса, чорні прапори піратів і анархістів і навіть чорна кішка викликають страх, як символи темряви і таємниці. А в пітьмі є заперечення світла і кольору. Але чорний колір – це і заперечення земного марнославства й пишноти; це колір шат священиків і ченців, колір трауру і покаяння. Через чорний колір покаяння – в білий колір воскресіння. Кольором честі і смерті назвав чорний колір знаменитий китайський імператор Цинь Шихуан. Той, хто вибирає чорний колір, вибирає протест проти існуючого стану речей, вибирає «ні».

Можна навести чимало прикладів з художньої літератури, де справжні художники дуже точні у виборі палітри для опису характеру та емоційного стану героїв. Так, наприклад, Наталя Ростова відкриває матері своє ставлення до Безухова і Друбецького за допомогою колірних асоціацій. Борис Друбецький – «дуже, дуже милий. Тільки не зовсім в моєму смаку. Вузький, знаєте, сірий, світлий». А психолог читає: «Відносна пасивність і бажання обмежити емоційну залученість в спілкуванні». «Не заміж, а так нехай їздить», – намагається пояснити Наталя матері. «Безухов – той синій з червоним, чотирикутний. Він славний», – говорить Наталя. Її кохання до П’єра ще не усвідомлене, тільки зароджується, але вибір кольорів означає бажання гармонійної єдності, любові, відданості, довіри.

В «Ідіоті» Достоєвського є епізод, коли Рогожин приносить Настасії Пилипівні обіцяні сто тисяч. Все той же темний кожух, що був на ньому і на попередніх сторінках, але на шиї – новий шовковий шарф, яскраво-зелений з червоним. Шарф не відповідає костюму, але кольори, вибрані неусвідомлено, цілком відповідають жагучому бажанню добитися Настасії Пилипівни. Стан того, хто обрав ці два кольори визначається як діяльний, спрямований на досягнення успіху, пов’язаний з бажанням володіти незалежно від обставин.

Талановиті письменники були проникливими психологами, незвичайно чуйними до психологічного змісту кольору. Добре б і нам бути більш уважними до кольору. Адже вибраний колір – це не тільки дуже важливий сигнал про особу (часто несвідомий), що дає нам інформацію про інших і що повідомляє щось про нас; за допомогою кольору ми можемо змінити свій стан.

Довгою сіро-білою зимою ми мріємо про жовті сонячні промені. Втім, і взимку можна сидіти біля лампи з теплим яскравим світлом. На зелене пропонують дивитися в стресових ситуаціях – і в багатьох лікарнях хірурги замінили свій білий одяг на зелений. Жінка в червоному зазвичай поводиться набагато азартніше, ніж в синьому. Якщо ви не впевнені в собі, спробуйте приміряти що-небудь червоне – це обов’язково додасть життєвої сили. Якщо все навколо здається сірим, подивіться на полум’я свічки: є надія, що червоно-жовте полум’я відсуне сірість. А якщо ви самотні, візьміть у руки букет жовтих квітів, тому що надія є завжди.

Автор: Надія Груза.

P. S. А еще в последнее время психология цвета учитывается и разработчиками сайтов, в к примеру, какую выбрать цветовую гамму для того или иного сайта. Порой этот вопрос не менее важен нежели, скажем, выбор хорошего хостинга (вроде newbalances574.ru).

2 Responses to Психологія кольору

  1. Jel

    Надзвичайно цікава та корисна стаття, як і весь блог загалом!
    До того ж мені надзвичайно приємно, що записи ведуться українською мовою.

  2. Pavlo

    Jel дякую за ваш відгук, приємно що вам подобається цей сайт :)

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers