У віці 14—17 років приходить вік властивого сексуального дозрівання, але також і цього, що незв’язане із сексом. Молода людина поволі втихомирюється, але ще бачимо в неї останки бунту й опору. Об’являються вони в тому, що дитина дуже любить усьому перечити й впиратися навіть коли сама бачить, що неправа. Інтелект розвивається тоді слабо. Зате дуже сильно розвивається воля й почуття. У попередній фазі дитина відкрила свою волю, але налаштувала її на своєму оточенні в досить немилий спосіб. Тепер відкриває своє „я” і формує себе після образу, який їй подобався. Образом цим є звичайно особи з оточення, часом постаті з історії, або сучасні слави артистичні чи наукові (там всілякі музичні «зірки», які стають кумирами і ледь не ідолами багатьох молодих людей.) З почуттів розвиваються головно туга, меланхолія. Молода людина дуже любить перебувати на самоті і мріяти.

Її зацікавлення звертаються в одному виразному напрямі; тепер вже приблизно можна означити, яке знання буде дитині найбільше відповідати і відповідно до цього його розвивати. Досі діти мали лише товаришів, тепер шукають приятелів, з якими діляться своїми переживаннями і залюбки пишуть до них листи (а тепер і електроні листи, або повідомлення у Контакти). Пишуть також щоденники, або поезії, — у пізнішому віці це минає. Отже не треба думати, що з усіх тих, які у віці дозрівання пишуть, виростуть поети чи письменники (або блогери).

Дуже цікаве є характеристичне для цього віку явище адорації. Проф. Балей описує його так: Дівчатам з одного класу казали написати як задачу лист зі своїми бажаннями до доброї русалки, яка може їх мрії виконати. Виявилося тоді, що багато дівчат хотіло подобатися вчительці французької мови, інші хотіли жити з нею як її свояки, та висловлювали подив для її краси й незвичайних прикмет душі. Клас обожнював цю вчительку. Тому, що адорація трохи подібна до любові, а стать обожнюваної особи байдужа. З віком вона (адорація) проминає і не є нічим ненормальним.

Дозріваючі підлітки відносяться критично до етичних засад, бо бачать, що старші не дуже-то їх притримуються самі, хоч молодим їх закидають. (І дійсно, скажімо, як батьки, котрі самі палять, можуть вимагати від дітей, щоб ті не палили? Нехай самі спершу подадуть приклад та кинуть шкідливу звичку, а вже потім вимагатимуть цього від своїх дітей, чи не так?)

Далі слідує фаза адолєсценції між 17 і 21 роком. Це пік згармонізування ідеалів із дійсністю. Від способу, яким дитина це зробить, буде потім залежати її вартість як зрілої людини. Розвиток тоді довершується, як каже один психолог „Гаряче залізо стигне”. Знання й розуміння психічного й фізичного розвитку людини є вкрай необхідним для кожного, хто має справу з дітьми (а це щонайменше всі на світі батьки). Воно заощадить матерям, батькам і вихователям багато зайвої жури. Коли досі чемна й слухняна дитина ввійде у вік опору, — родичі, які не знають правил розвитку людини, журитимуться, а не раз можуть і скривдити і так вже змучену й бідну дитину.

Автор: Марія Кузикова.

P. S. Духи вещают: А еще очень важно при воспитании ребенка, особенно в его «трудном» так званом переходном возрасте проявлять максимум лояльности и уважения к его взглядам, увлечениями, убеждениям, ведь именно в это время и происходит формирование личности. А то некоторые родители, бывает, кричат на своих детей, словно автосигнализация Pandora, а потом еще удивляются, почему у их детей комплексы, почему они неуверенны в себе и нерешительны.