Небесний камінь Грааль

Posted by on March 22, 2016

святий грааль

У романі Жюля Верна «У гонитві за метеором» два астронома-любителя відкривають пролітаючий в космічному просторі метеор, що складається з чистого золота. Величезні розміри боліда і його фантастична вартість валять населення Європи і Америки в шок. Тим часом дивакуватий вчений Зефір Ксірдаль винаходить дивовижну машину, здатну впливати на метеорне тіло, і притягує його до Землі. Коли стає відомо, що золотий метеор повинен впасти, починається паніка. Золото знецінюється, акції перетворюються в папірці, в усьому світі порушується фінансова і політична рівновага. Засмучений Ксірдаль бачить згубні наслідки свого наукового досліду, реконструює прилад і зіштовхує золоту махину в море. Жюль Верн в своїх романах часто передбачав відкриття майбутнього, але, думаю, на цей раз він свідомо чи несвідомо торкнувся однієї з таємниць минулого. На перший погляд можливість падіння на Землю золотого метеорита здається цілковитим абсурдом. Але чи так це?

Жюль Верн наводить кілька прикладів, що описують падіння на Землю небесних тіл. Два з них представляють особливий інтерес. Вогненна куля діаметром удвічі більше місячного диска в 1254 році була помічена в Харворті, в Дарлінгтоні, в Даргемі і в Данді; вона пролетіла, не розриваючись, з одного боку неба до іншого, залишаючи за собою світлий хвіст кольору золота, широкий, щільний, він чітко виділявся на темно-синьому тлі неба. А 14 травня 1864 року в Кастілльоне, у Франції, був помічений болід, забарвлення якого спочатку синювато-зелене перетворилося потім в біле і надзвичайно блискуче.

Звичайно, золотий колір метеора зовсім не доказ того, що в його склад входить золото, але мене Жюль Верн змусив задуматися над питанням: а чи можливо в принципі існування небесного тіла, що містить золото або інші дорогоцінні метали, і якщо можливо, то не залишило чи це «небесне золото» будь-яких слідів в історії людства? І ось що я виявив…

У своїй знаменитій праці «Історія» Геродот розповідає про походження скіфів. «Першим жителем цієї ще безлюдній тоді країни був чоловік на ім’я Тарштай. Батьками цього Тарштая були Зевс і дочка річки Борисфена. Такого роду був Тарштай, а у нього було троє синів: Ліпоксаіс, Арпоксаіс і наймолодший – Колаксаіс. В їх царювання на Скіфську землю з неба впали золоті предмети: плуг, ярмо, сокира і чаша. Першим побачив ці речі старший брат. Тільки-но він підійшов, щоб підняти їх, як золото запалало. Тоді він відступив, і наблизився другий брат, і знову золото було охоплені полум’ям. Так жар палаючого золота відігнав обох братів, але коли підійшов третій, молодший брат, полум’я згасло, і він відніс золото до себе в будинок. Тому старші брати погодилися віддати царство молодшому».

Відомий дослідник і вчений Олександр Гумбольдт, коментуючи це місце у Геродота, стверджує, що воно пов’язане зі спогадами про падіння метеорита: зазвичай метеорити після падіння на Землю залишаються якийсь час гарячими, але не розжареним.

Історик Діон Кассій говорить про срібло, що впало з неба, яким намагалися покрити бронзові монети при імператорі Севері. Про те ж оповідає евенкійська легенда про зішестя на Землю бога Огді в супроводі вогненних птахів, про знахідку евенками шматка легкого сріблястого металу, який вони не могли зберегти. Інший історик пізньої античності Марцеллін пише про стародавню область Греції Пелагію «облиту колись золотим дощем».

Давньогрецький міф про Золоте Руно, легенда про Святий Грааль, таємнича країна Шамбала – ці та інші історичні загадки досі хвилюють людей. На кожну з названих тем написані тисячі книг, статей, солідних наукових праць. Автор цієї статті поставив перед собою, здавалося б, нездійсненне завдання – з’єднати всі три ланки цих сказань в один логічний ланцюг. Поштовхом до таких вишукувань послужив… роман.

Чи не той це дощ, в який перетворився Зевс, поспішаючи на побачення з Данаєю? Знаменитий давньогрецький міф про Зевса – Золотий Дощ і Данаю. Вдивімося в нього уважніше…

Даная Тиціана

Згадайте полотно Тиціана, датоване 1550 роком. На тлі ледве помітного ландшафту і затемненого неба, в хмарах проглядає голова Зевса. Замість променів зверху рясно сиплються золоті монети, які служниця Данаї досить енергійно збирає в поділ своєї сукні! Тут, здається нам, голова Громовержця – ядро золотого метеора, а монети – осколки, що розлітаються в різні боки при падінні на Землю.

Як і Жюль Верн, Тиціан мимоволі або свідомо приводить свою версію найзагадковішої події на Землі, що сталася в далекій давнині і послужила поштовхом до створення трьох найбільших міфів. Автор схильний думати, що це був якийсь переказ, який передавався Великими Вчителями з покоління в покоління. Він ніс в собі інформацію про якийсь священний дар богів, що впав на Землю в незапам’ятні часи і який став згодом одним з найбільш відомих людству символів.

Візьмемо хоча б міф про Золоте Руно, один з найдавніших на Землі. Герої Еллади під керівництвом Ясона вирушили в Колхіду за Золотим руном. Але звідки Руно з’явилося в Колхіді? Так, з неба впало! Легенда свідчить, що Гелла, дочка Афаманта і богині хмар Нефели, і її брат Фрікс жили в Греції, в Беотії. Їх мачуха Іно зненавиділа дітей Нефели і прагнула всіляко їх нищити. Своїми підступами вона викликала посуху і зажадала, щоб Нефела принесла Геллу і Фрікса в жертву Зевсу. Нефела, рятуючи своїх дітей, огорнула їх хмарою і відправила на златорунному барані по повітрю в Колхіду. Гелла загинула в дорозі, впавши у води протоки, що отримала назву – Геллеспонт (Дарданелли), а Фрікс з золоторунним бараном успішно приземлився у володіннях царя Еета в Колхіді.

Отже: скіфи і греки, чотири золотих предмета і Золоте Руно, що впали з неба. Подивимося на карту. Так звані царські скіфи жили на березі Азовського моря поблизу Криму, трохи далі на південний схід знаходилася Колхіда. Так, може бути, в переказах греків і скіфів збереглася в спотвореному вигляді пам’ять про якусь реальну подію?

Але що дивно, є ще й тибетське сказання, схоже з попередніми. У незапам’ятні часи пролітав над Тибетом крилатий кінь Лунг-та, який ніс на своєму хребті шкатулку з чотирма священними предметами. Серед них був чудовий камінь Чінтамані. Та не втримав кінь шкатулку, впала вона на Землю, а на місці падіння була заснована Шамбала – Твердиня Світу. І до цього дня Камінь зберігається тут же, на вежі Рігден Джапо в особливому приміщенні. Цей дар Оріона містить якусь речовину, що допомагає зберігати вібрації далеких світів. По Землі тим часом ходить осколок цього потаємного дива. Він робить шлях вісника по різним країнам, сповіщаючи великі світові події. Ця частка Каменя, звана «Скарбом Миру», з’являється в руках обраних і служить з’єднанням з Братством, зберігаючи магнітний зв’язок з головним Каменем. Так записав цю легенду М. К. Реріх.

Так що ж це був за дорогоцінний Камінь, який обожествили і греки, і скіфи, Індія і Тибет? Переказ нам дає дуже чітку і однозначну відповідь. Ним міг бути тільки Святий Грааль! Звернімося знову до першоджерел цієї прекрасної легенди. Будьте уважні, саме до першоджерел, а не до подальших численних інтерпретацій!

У Вольфрама фон Ешенбаха та інших авторів, які вперше писали про нього, Грааль ніяк не пов’язаний з християнською релігією, яка, мабуть, з первісною легендою про Грааль стала асоціюватися набагато пізніше. Для них це, перш за все, «небесний камінь», або «камінь світла», який був принесений на Землю сонмом ангелів і який є в такому сяйві, перед яким «меркне весь блиск земний». У поемі «Війна співаків» йдеться про Грааль як про дорогоцінний камінь, що випав з корони Люцифера. Але, що цікаво, і Ешенбах був все-таки не першим, хто писав про Грааль.

Першими про нього заговорили алхіміки. Вони пов’язують Грааль з філософським каменем, називаючи його «сонячним карбункулом». Згадаймо, що у Ешенбаха «небесний камінь» з’являється в яскравому сяйві, при якому «меркне весь блиск земний». Задовго до поета в древньому тексті арабського походження, званому «Золотий трактат» який начебто написав Гермес Трисмегіст (3-4 ст. н. е.) сказано буквально: «Світ мій перевершує будь-який інший світ, і багатства мої вище всіх інших». Алхімік Василь Валентин, кажучи про філософський камінь, нагадує, що він «без сумніву дарований нам небесами».

Розенкрейцерівська традиція вказує на дві іпостасі Грааля: Грааль-камінь був посланий на Землю з неба дуже давно, «до потопу», Грааль-чаші менше двох тисяч років. Можливо, Грааль-чаша була створена з осколка небесного каменю? Так що ж сталося три, а то і більше тисячоліття тому, і яким чином пригода могла залишити свій слід в пам’яті не тільки сусідніх, а й вельми віддалених один від одного народів?

Мені видається, що колись незвичайне небесне тіло пролетіло над Грецією і затьмарило своїм блиском всі раніше видимі людьми падаючі зірки (область Пелагія в Греції, «облита колись золотим дощем»), потім вона вибухнула над Босфором або Чорним морем і розлетілася на кілька шматків, імовірно на чотири. Один впав в Дарданелли (міф про Геллу), другий – на Скіфську землю (скіфський переказ), третій – в район Колхіди (міф про Золоте Руно), а четвертий досяг Тибету (камінь Чінтамані).

Чи могли так далеко відлетіти осколки падаючого метеорита? Кандидат фізико-математичних наук О. Невський в статті «Розгадка тунгуської таємниці» стверджує, що передній край поля розсіювання осколків Тунгуського метеорита може відстояти від місця вибуху на 250-300 кілометрів, а основна маса осколків може лежати на відстані 500-1000 кілометрів.

Смію припустити, що наш метеорит явно складався з якогось дорогоцінного металу (золота) або вуглецевого з’єднання (алмаза), перевершував своїм розміром раніше бачені і оброблені людиною зразки. Не тільки чисто фізичними даними відрізнялися шматки каменю від вже відомих на Землі, але від них, мабуть, виходила потужна духовна енергія, що несе світло і добро людям (камінь Чінтамані). У легендах явно простежуються дві іпостасі Каменя: фізична (матеріальна) сутність і духовна.

У міфі про Золоте Руно завжди йдеться про шкуру (руно) барана, як і в тибетському оповіданні – про скриньку, тобто якусь оболонку (видиму людьми), в якій заховано щось, що не піддається опису. Може бути, осколки метеорита і були залишками тієї самої оболонки, зробленої з дорогоцінних, неземних матеріалів? Сам же Камінь давався в руки тільки обраним, що підтримує магнетичний зв’язок з Білим Братством в Шамбалі.

Але повернімося знову до Жюля Верна. Чи можуть небесні тіла складатися з чистого золота або інших дорогоцінних складів? Що з цього приводу кажуть вчені? Науці відомі кам’яні і залізні метеорити, багато з них описані і вивчені. Всього в метеорних спектрах знайдено понад 1000 різних ліній 19 хімічних елементів, серед них залізо, калій, магній, нікель, кобальт, алюміній, натрій, кремній і так далі. Хімічний склад метеорів відповідає також складу метеоритів. Але, що цікаво, у вчених немає єдиної думки про походження метеоритів. Зупинимося на дослідженнях одного вченого, академіка Фесенкова В. Г., тим більше що історична геологія отримала конкретні свідоцтва правильності вихідних уявлень вченого.

Метеорит

Факти говорять про те, що астероїди, метеорити утворилися шляхом розпаду одного тіла – планети досить великих розмірів, спочатку оберталися між орбітами Марса і Юпітера. Мінеральний склад і структура метеоритів вказують на: 1) утворення їх всередині дуже великого небесного тіла, яке створило високий тиск на породи; 2) розплавлення багатьох з них до стану магматичного розплаву; 3) подальше дуже швидке охолодження. Високий тиск при утворенні мінералів метеоритів підтверджується тим, що в деяких з них (урекліти, частина залізних метеоритів) виявлені алмази, при утворенні яких необхідний тиск не менше 60- 80 кілобар.

У 1987 році вчені Чиказького університету виявили в багатьох метеоритних зразках мікроскопічні частинки алмазів за віком набагато старше планет Сонячної системи і самого Сонця. Не змінюючись хімічно з часу формування Сонячної системи (приблизно 4,5 мільярда років тому), вони, можливо, є найдавнішими частинками з числа всіх виявлених коли-небудь раніше. На думку фізика Роя Льюїса, вони утворилися в атмосфері якоїсь віддаленої зірки і були викинуті в Космос, коли пізніше зірка вибухнула.

Зовсім недавно в Космосі знайдений найбільший алмаз – на відстані 17 світлових років від Сонця, в сузір’ї Центавра. Він являє собою білий карлик ВРМ37093. Його виявив телескоп «Хаббл», який в даний час вивчає зірку. Як відомо, на Землі алмази народжуються в глибоких надрах: під впливом величезних температур і тиску атоми вуглецю кристалізуються в алмази. Існує гіпотеза, що аналогічні процеси відбуваються в білих карликів. Остигає зірка стискається, вуглець кристалізується і утворює навколо зірки алмазний панцир.

Поки дані всіх телескопів однозначно говорять: зірка ВРМ37093 укладена в алмазну оболонку. Астроном Стів Кавалер з Університету штату Айови додав: «Ми досліджували частоту пульсації зірки. На нашу думку, це гігантський алмаз чудового синьо-зеленого відтінку».

Чи народився Грааль в надрах Всесвіту, або був породженням позаземної цивілізації – нам не відомо, але те, що він став вічним і прекрасним символом всього людства, символом незбагненної Істини і завжди вислизаючої таємниці, – це очевидно. Приклад тому – створення чудових пам’яток культури і мистецтва, міфів і переказів, що підкорюють людей своєю красою ось вже не одне тисячоліття. Ними пронизана вся культура Європи та Азії.

Автор: Олександр Воронін.

P. S. А вообще, если смотреть на небесный камень Грааля как на потенциальный источник энергии, то по мощности он наверняка бы превосходил все дизельные генераторы Земли (включая и дизельные генераторы от 5кВт до 1500кВт) вместе взятые.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers