Повернення додому. Частина перша.

Posted by on July 6, 2015

Дорога

Той, хто шукає любов, шукає себе»
«Поглянь всередину і знайдеш свого єдиного ворога»
«Тут ви знайдете лише те, що здатні пізнати.
Якщо шукаєте протиріччя і помилки – знайдете.
Якщо шукаєте істину і любов – теж знайдете.
І лише той, хто не шукає, нічого не знайде.
Весь світ – вже в очах глядача.»

Пізнання себе – це природний процес, властивий людині. Те, що не розвивається, деградує, руйнується. тобто перестає бути. Щоб цього уникнути, живе рухається вперед. Насправді, куди б ми не йшли, що б не робили, помилки або благо, ми рухаємося вперед. Навіть коли «деградуємо». Як би це не звучало, зрозуміло або незрозуміло для вас, насправді ви розумієте це тільки в тому випадку, якщо «вас» немає. У людини є ілюзія, що вона може зіпсуватися, стати гірше, зруйнувати себе і, врешті-решт, зникнути. Але зникнути може тільки Его, що усвідомлює себе як «Я» особистість. Тільки вона може деградувати, відчувати всілякі негативні почуття і прояви. Тільки вона страждає, звинувачує і боїться.

Его – це ядро особистості людини, яким його знає більшість. Яким ви себе знаєте. Слово «Я» – це і є суть вашого его. «Я» – це все, що ви знаєте про себе. Але це не все, що є. Є те, чого ви про себе не знаєте, але здогадуєтеся. Це вам і належить пізнати.
«Я» не може бути за природою хорошим, гідним, божественним, як завгодно називайте. Відповідно, навіть якщо ви творите благі справи все своє життя, але говорите при цьому «Я», знайте – це не істинно добрі справи. Це Его тішить своє самолюбство і підживлює добрими справами гординю. Тільки там, де ви не приймаєте на себе відповідальність за те добро, що зробили, там дійсно є добро у своєму справжньому вигляді.

«Я» не може бути хорошим за визначенням, яке вам і належить усвідомити. У цьому є сенс вашого життя і його причина. Немає іншої причини, навіть якщо ви вважаєте, що вона є. Якщо у вас і є якась місія в житті, то це пізнати себе. Бо навіть якщо ви хочете врятувати весь світ, але не знаєте, хто ви, то хто рятувальник? Якщо ви не знаєте себе, то ви не знаєте мотивів, які вами керують.

Ваш розум не може бути критерієм істинності ваших мотивів. Тому, як він часто помиляється. Якщо розум здатний помилитися хоча б один раз, він вже не досконалий порадник. І розраховувати на нього – означає підставляти самого себе. Його умовиводи багатьох заводять в могилу, когось до в’язниці та інше. Як? Наприклад, присяжні «подумали», «прийшли до висновку», що він винен. І людина все життя сидить у в’язниці. Тому що хтось свій недосконалий розум порахував критерієм істини.

Так якщо розум не є мірилом, то, що ж є? Чому тоді можна довіряти, якщо не своєму розуму. Відповідь проста – довіряти можна тільки собі. А для того, щоб довіряти собі, знаєте, що треба? Треба знати, Хто Ти. Тому пізнання себе і тільки себе, не навколишнього світу, є перша і єдина задача людини в житті. Чому перша, можливо, ви вже зрозуміли, а чому єдина, ви усвідомите після того, коли ви відповісте на це найголовніше питання. Хто ти?

За допомогою навколишнього світу, взаємодіючи з ним, ми можемо вивчати себе, пізнавати себе, спостерігати за собою. Ти – не тільки те, що ти робиш думаєш і говориш, але і чому ти це все робиш, думаєш і говориш. Різноманітні події в житті дають нам можливість оцінити себе самих, як би поглянути в дзеркало. Це не просто сварка з подругою, не просто подорож за кордон або купівля дивана. У цьому всьому є наше «Я». У цьому всьому проявляється те, якими ми навчилися бути до даного моменту, що ми вивчили, а що упустили. Світ – це не тільки, хто або що, але і «чому»? Ви зазвичай помічаєте події, людей, реагуєте на них якось, але не ставите питання «Чому». Чому я, він, вона вчинили так, що за цим стоїть? Ви просто реагуєте. Ви можете сказати, що за цією дією стоїть моє «Я». Але хто таке «Я»?

Пізнання себе для більшості здійснюється тільки при взаємодії зі світом. І світ одночасно є тим, на чому можна відточувати свою майстерність життя. Він існує з цієї причини, щоб ти зміг пізнати себе. Так, можна сказати і так, – ти центр всесвіту і все крутиться навколо тебе. Світ навколо тебе існує тільки тому, що ти пізнав себе в якості «Я». І як ти себе пізнав в цьому «Я», такий тебе світ і оточує. Пізнав ненависть, будеш бачити її всюди, пізнав смак засудження – будеш засуджувати і постійно бачити в світі гідних осуду, пізнав смак помсти – завжди знайдеться, за що мститися, пізнав жалість до себе – завжди знайдеш причини жаліти себе і скаржитися на світ і людей. Ще не усвідомлюєш, що це ти всьому причина. Тому що це ти ненавидиш, ти мстиш, ти жалієш, ти засуджуєш та інше. Інші ж не мають до тебе ніякого відношення. Забруднити себе можеш тільки ти сам. Ти вільний у своєму виборі не брати бруд, який тобі принесли люди, і залишитися чистим.

Навіть якщо тобі нагадили на килимок, прибери і не думай погано. Зроби це. І ти зрозумієш, чому. Тому що ти будеш себе почувати добре. Тому що робити правильно – це відчувати себе добре. Це і є свобода.

Пізнання себе – це погляд всередину, пізнання своєї істинної природи. Якщо ти не знаєш, хто ти, то хто говорить фразу «Я кохаю тебе»? Хто «Я» кохає кого «тебе»? Я – це тіло? Тіло залишається після смерті, нехай гниє, але тіло. Так, а що робило його живим? Що пішло від нього?

Припустимо, це душа. А що таке душа? Звідки вона родом. Хто вона? Що вона любить робити? Що вона хоче? Ви запитували? Ми іноді говоримо, моя душа хоче спокою або душа вимагає відпочинку. Відпочинок – це добре, правильно і відчувається він приємно. Значить, ми знаємо, що душі подобається, коли нам приємно. Значить приємно, добре, радісно, щасливо – це той стан душі, до якого вона прагне. Чи не означає це що вона родом з Добра, Світла, як завгодно назвіть?

Ми можемо сказати, що визначили початкову точку відліку. Спочатку все було добре, ми всі перебували в радості й любові. Це було Світло. Як же з’явилася Темрява? І що таке Зло? І як відрізнити одне від іншого?

Чи не часто ми плутаємося в житті і не здатні відрізнити їх? Деякі чесно не беруться оцінювати події, щоб «не брати гріх на душу», бо вже давно помітили, що ми вже не знаємо точного критерію, де воно «добре», а де воно «погано». Ми ще за звичкою можемо вважати, що людина, наприклад, яка безкоштовно допомагає бездомним, мабуть, хороша людина. А колишній ув’язнений у нас одразу асоціюється зі словом «погано». Але знаємо, що і вовк буває в овечій шкурі. Все сплуталось. Давно.

А чого воно все так перевернулося догори дригом? І де ж горезвісний розум, чому він не допомагає вирішити ці проблеми і поставити все на своє місце? Все настільки далеко зайшло, що в цьому багато хто вже не бачать потреби: є як є і більше не ставлять питання: Чому? Чи можливо, що розум не може допомогти тому, що він якраз все і заплутав?

Він часто помилявся і люди в довірі до нього робили багато помилок, а зараз все йде по накатаній, цей клубок досяг вражаючих розмірів. Розум не в змозі вирішити проблему нещастя людини, не здатний він і припинити її страждання. Адже людина може сказати собі: «Ей, ти, ану не страждай, взяв і перестав плакати, все добре!» Сказати може, тільки не послухає свій розум, точніше не зможе йому повірити, що все добре, коли відчуває себе погано.

Що б розум не говорив, критерієм для тебе є твої відчуття, а не думки в голові або слова, що вилітають з твого рота або іншого. Ти сам своєму розуму не віриш, коли тобі погано. Чому ж готовий довіритися йому, коли він говорить в інших ситуаціях. Наприклад, «ця дівчина погана, я бачила, вона сьогодні з одним, завтра з іншим або він схожий на наркомана, а всі наркомани – це занепалі люди, не здатні на добрі справи».

Якщо ж ти просто йдеш на поводу у свого розуму, попускаєш йому погані думки, бажання, то це інша історія. Ти не Шукач поки що. Поки що ти деградуєш, тому що як мінімум просто стоїш на місці і не розвиваєшся в сторону пізнання себе. Але не переймайся, деградація – це теж розвиток, навіть нехай ти цього поки не усвідомлюєш.

Скільки разів вас підводили ваші думки з приводу того чи іншого питання? Ви можете сказати, що у вас недостатньо знань, а якби було достатньо, то все було б набагато краще. Це теж вірно, але не в тому контексті, який ви зараз маєте на увазі. І як ви розумієте, вам всі ці знання не впізнати навіть за 10 життів. А навіть якщо будете володіти всіма знаннями, то чи станете щасливим? Чи щасливий комп’ютер? Знання самі по собі не мають якість щастя чи радості. Так само не може і розум, який є сховищем знання, бути щасливим. Не може розум принести щастя. Його природа мислити, а не відчувати.

Тому орієнтуватися на думку в будь-якому умовиводі – це, принаймні, нерозсудливо. Наслідки нерозумного користування розумом привели світ в хаос. Привели вас туди, де ви зараз є. Вічно страждаючий і чогось наляканий. Навіть якщо є у людини все, і вона нічого не боїться, то все одно боїться втратити це все. Сучасна людина, перш за все, усвідомлює себе через розум і її думки є для неї незаперечним джерелом істини. Хтось може заперечити і сказати, що світ в хаос призвів не розум, а емоції. Якби всі слухали розум, а не емоції, то світ не був би в такій дірі.

А я скажу, що емоції самі по собі нічого не означають. Вони просто є. Наш розум інтерпретує їх в ту чи іншу сторону перед вчиненням дії. Припустимо, пара. Вони посварилися, він хоче подзвонити до коханої (скучив, відчуває провину), але розуміє, що не потрібно, що треба почекати. Не витримує і дзвонить. У підсумку вони розлучаються. Хто винен? Емоції? Емоції були. Але це розум прийняв рішення дзвонити, а не вони. Зробив свої умовиводи і прийняв рішення. За ним завжди останнє слово. Він приймає рішення, що для нас краще, а що гірше. І помиляється.

А що таке взагалі Усвідомлення? Усвідомлення – це розуміння без думки. Ви все вмієте усвідомлювати. Вам хтось розповідає історію – ви її розумієте через усвідомлення. Те, що ви зараз читаєте, теж відбувається через усвідомлення. Розум починається тоді, коли виникає сформована думка в голові. Він втручається у ваш процес усвідомлення. Розум – це слова, думки, це сформовані в логічні групи «одиниці». Чи буде для вас новиною, якщо я скажу, що вашим розумом керують через ваші установки, нав’язані бажання, звички, стереотипи, переконання. Всі ці атрибути розуму сформувалися на основі вашої взаємодії з людьми у світі. І будемо чесні, зі «злими» людьми в «злому» світі.

Часто буває, що є «відчуття», ще до виникнення думки, що цього робити не треба, але розум каже: «Роби!» І наводить аргументи вже у вигляді конкретних думок. Розумна людина – та, у якої в запасі багато думок в голові. Але незабаром ви зрозумієте, що від них пуття, як від великого гардероба в шафі. Вони допомагають йому виглядати «добре» тільки при взаємодії із зовнішнім світом. Ми майже всі зараз орієнтовані тільки на нього. Але то не робить нас щасливими. Ми всі глибоко нещасні або хотіли б щось змінити. Але не вміємо як. Тому що взяли за основу взаємодії зі світом не той інструмент.

Отож, не розум для нас буде критерієм істинності, а наші відчуття. Їх природа для нас не очевидна, але знаємо, що це не розум. Розум і відчуття суперечать і не слухаються один одного. Ми часто просто хочемо відчувати себе добре і взагалі було б непогано постійно перебувати в цьому стані. Відчувати себе добре – це нам до душі.

Чи можна сказати, що бути добрим, творити добро – це в нашій природі? «І треба взагалі завжди робити добре і собі, і всім, щоб всім завжди було добре. Навіть можна іноді не враховувати себе, нехай іншим буде добре, а мені не треба. Мені буде добре, якщо буде іншим добре». Знайоме? І справді, людина зробила щось хороше для іншого і дійсно добре себе почуває! Значить, творити іншим добро – це добре, це в нашій природі! Так?..

Або: «плювати мені на інших», якщо я це не зроблю, я буду себе погано почувати, мені буде чогось не вистачати і мої відчуття будуть неприємними. Або: «не буду цього робити, тому що мені буде погано, не важливо, треба воно іншим чи ні, адже мені буде погано. А раз по-вашому відчуття є критерієм, якому потрібно довіряти (розум-обманщик, йому не можна), то я буду робити те, що викликає в мені радість, приємні відчуття, що не викличе в мені дисонансу».

І все б добре. Логічно. З одним нюансом. Умовивід, красивий і стрункий, який зараз було зроблено, було зроблено розумом… Відчуття просто відчуваються, вони не думають, бути чи не бути. Вони або є, або їх немає. Навіть емоції самі по собі шкоди не приносять. Всі висновки про «погано» або «добре» і що з цим робити, здійснює наш розум.

Ви розумієте, яка тут заковика? Куди б ми не пішли, куди б не сунулися, скрізь розум. Чим же нам ще думати, як не розумом. Як пізнати себе, якщо не розумом? У мене ж більше нічого немає! Є відчуття приємні, наприклад, від того, що я допомагаю людям. А ви кажете, що це неправильно. Як же ви зрозуміли, що це неправильно, якщо не за допомогою розуму? Як зрозуміти, де добре, де погано?

І ми підходимо до найголовнішого питання в нашому житті. Відповівши на яке, ви реалізуєте мету людського втілення. І не буде більше у вас ніяких інших цілей.

Хто істинно пізнає, що бажає зрозуміти, як чинити правильно? Хто той, хто хоче відрізнити добро від зла і навчиться жити, не завдаючи страждань ні іншим, ні собі, перебуваючи лише в радості і щасті? Хто цей думаючий? Хто це «Я»?! Тіло – ні, розум – ні, відчуття – теж ні, тому що хтось же їх відчуває. Хто порушує ці вічні питання? І навіщо? «Я»? Душа? А що таке душа? Звідки вона родом?

Чи зможете відповісти на це питання розумом? Принаймні, ми зрозуміли, що коли нам добре – їй теж добре, коли нам погано і їй погано. Вона розуміє мову любові і говорить тільки на ній. І страждає, коли навколо твориться беззаконня або, коли сама творить. Адже ви ж відчуваєте сум’яття, якщо ви когось образили, накричали. Вам соромно, коли не підтримали людину, а могли. Ви відчуваєте біль, коли бачите муки близької вам людини?

Якщо ж не страждає ваша душа, то ви втратили орієнтир. Якщо ви здатні на очевидне зло дивитися і бачити, не відчуваючи всередині сум’яття, то це руйнування основ вашої природи. Щоб правильно оцінити ситуацію, щоб зрозуміти, погано це чи добре, потрібно знати, Хто Ти і що за тобою стоїть.

Ти не зможеш зрозуміти, хто ти, за допомогою розуму. Все що тобі скаже розум на питання хто ти, це дуже відносні ототожнення. Я – людина, я – мама, я лікар, я – водій. Але це ж не головне в тобі – мати тіло (у трупа теж є тіло), дитину, професію, машину. Хто безпосередньо це має? Хто цим всім керує?

Найближче ототожнення для нас – це душа. Те, що відчуває життя, те, що його сприймає. Розум думає, але не відчуває. Мозок – це орган, який збирає і аналізує дані, які чимось сприймаються, відчуваються. А що їх сприймає як погане або хороше, де це місце в тілі, яке відчуває радість чи гіркоту? Адже сам по собі мозок не відчуває радості, він кудись передає ці імпульси. Ми відчуваємо радість десь в області серця, але це не саме серце, адже воно теж просто орган, що ганяє кров і забезпечує фізичне тіло. Місце, де ми відчуваємо відчуття, і є Душа. Це є відправна точка сутності людини. Пізнавши її, вона пізнає себе.

А як пізнати свою Душу? Що означає бути Душею? Її не можна помацати, побачити, понюхати. Щоб бути водієм – треба вміти водити, щоб бути мамою – треба мати дитину, щоб бути професором – треба мати певні знання і т.д. А щоб бути Душею, що треба? Єдине, що ми точно може сказати про Душу як про «орган», що відчуває життя – це, що ми знаємо, що їй подобається, а що ні. Їй подобається, коли вона любить, радіє, коли радує інших. Це природа нашої Душі. Бути Світлом і нести Світло.

Щоб пізнати себе, треба пізнати свою Душу. Свою суть, яка в людському тілі може далі ототожнюватися з ким завгодно: і батьком, і професором і просто людиною. Виходить, діти це є чиста Душа, Світло? Адже вони за своєю природою невинні, не вчинили зла. Однак: «І в гріхах породила ма мати моя». (Псалтир, Пс. 50)

Це означає, що ваше фізичне тіло було народжене не в Справжній Любові. Воно походить від особистості, по суті, є Его. Це не означає, що мати не здатна по-справжньому любити своє чадо. Жінці дається можливість усвідомити справжню любов через любов до своєї дитини. Ми нічого не можемо вимагати від свого чада, принаймні, коли воно мале. Ми лише віддаємо йому. Віддавати весь час і при цьому любити, і є любов. За умови, що ви нічого не вимагаєте взамін і не відчуваєте почуття внутрішньої «радості» за те, що «ви такі хороші». Але ви вимагаєте. Не тому що хочете зла своїй дитині, а тому так ваш розум вважає правильним. Ви вимагаєте або навіть просто хочете, щоб ваша дитина була слухняною, акуратною, добре вчилася, не билася, не пила, не курила… і навіть не усвідомлюєте справжніх причин, чому вона все це може робити, і чому ви це вимагаєте.

Ви насправді не вмієте бажати. Ви не здатні бажати добра своїй дитині, поки ви не знаєте, хто ви. Хто цей бажаючий добра? Чи зробив він щасливим себе, щоб чомусь вчити свою дитину? Те, що ви скажете, ні, я точно знаю, що я бажаю добра своїй дитині, не означає нічого. Тому що це просто слова, або просто думки у вашій голові. Ваші вчинки говорять про зворотне. Ваше чадо страждає так само, як і ви, не дивлячись на ваші «добрі наміри». І ви не здатні захистити його від цього. Більше того, вважаєте це нормою. Розум вам каже – всі ж страждають у житті час від часу… Все, що ви робите – це вчите дитину Розуму. Ви культивуєте поняття розуму в ній, уникаючи поняття Душа. Тому що самі не знаєте іншого. Пізнайте себе, і тоді вчити дітей вам не доведеться. Вони навчатимуться у вас самі.

Все, що ви знаєте про Душу – це те, що вона десь є. Повинна перед Богом вести себе так-то, інакше буде те-то. А чому вона повинна? Тому що в книзі, Писанні, де завгодно, так написано? Чи досягли успіху ви самі на цьому терені, а якщо ні, то запитайте себе чому? Чому мільярди людей, читаючи книги, так досі і не навчилися бути щасливими? Невже вони такі непотрібні? Чому це так складно дотримуватися того, що написано?

Відповідь проста. Якщо ми знаємо, що ми є Душа, значить слідувати треба її природі. А як ми з собою чинимо? Ми робимо те, що нашій Душі противно, думаємо те, що їй не подобається. Тримаємо її в страху і депресії. Чому? Тому що те, що подобається Душі, йде врозріз з тим, що говорить нам розум. І ми прислухаємося до нього. Ми не вміємо любити, не вміємо бажати, не вміємо жити і цінувати життя. Все приносить вам біль. І любов, і діти, і саме життя. Знання не допомогло вирішити цю проблему. Єдине, що безперечно вміємо – це страждати. Хтось в більшій, хтось у меншій мірі. І тільки з однієї причини, тому що ми не знаємо, хто ми. І що це значить – Бути Душею?

Ви думаєте, що ви знаєте відповідь на це питання. Але якби ви знали, тоді стражданням б не було місця у вашому житті. Пізнайте себе.

Автор: Олена

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers