Бузина – стародавній символ відродження. Продовження.

Posted by on

Бузина

«Бузині млинці – спечені з бузини (чорної бузини) кольором», – записує В. І. Даль. Квіти ці здавна використовуються як ароматизатори сиропів і печених виробів. А то, що чай або настій з квіток чорної бузини допомагає при застудах, всі ми з дитинства знаємо з казки Ганса Христіана Андерсена «Бузина матуся» (1844). «Маленький хлопчик раз застудився, промочив ноги. Мати веліла принести чайник, щоб заварити з бузини чаю – відмінний потогінний! .. Мати засипала в чайник бузини чаю і заварила».Тут в гості до них зайшов сусід – дідок-казкар, і хлопчик зажадав казку.

«- Ось вона! Гляди на чайник!» – Відповідав дідок.

«Хлопчик подивився; кришка чайника почала підніматись, і з-під неї виглянули свіжі біленькі квіточки бузини, потім виросли і довгі зелені гілки. Вони росли навіть з носика чайника, і скоро перед хлопчиком був цілий кущ, гілки тягнулися до самого ліжка і розсовували фіранки. Як славно цвіла і пахла бузина. Із зелені її визирало ласкаве обличчя старенької, одягненої в якесь дивовижне плаття, зелене як листя бузини, і все засіяне біленькими квіточками. Відразу навіть не розібрати було – плаття це чи просто зелень і живі квіточки бузини!»

Він «лежав у ліжку і сам не знав, чи бачив він все це у сні або просто слухав казку. Чайник стояв на столі, але з нього не росла бузина.

- А де ж Бузина матуся? – Запитав хлопчик.
- В чайнику! – Відповіла мати.
- І нехай собі там залишається!

«Повне дозрівання ягід бузини відбувається наприкінці літа», – зазначає Дж. Гіффорд: їм ознаменований вересень, початок осені. «Час дозрівання чорних ягід», – назвала це Бузиним часом естонська поетеса Ліллі Промет.

До зими листя бузини червоніють і обпадають, а ягоди від морозу стають тільки солодшими. За словами англійки Дж. Гіффорд, вони «хороші в пудингах і джемах». «Бузовник – ягідник з чорної бузини, кисіль з бузини ягодами», – записує В. І. Даль. За свідченням відомої української приказки «У городі бузина, а в Києві дядько», бузину на Русі відносили до рослин «городніх», «їстівних», корисних людині. Кислувато-солодкі ягоди її їдять сирими з цукром, з них роблять киселі, варення, супові приправи, використовують для підфарбовування вин і додання їм мускатного смаку. Поки бузина стоїть безлиста, придивимося до її гілок: саме гілки і деревина бузини удостоїлися згадок в письмових пам’ятках Стародавнього Світу, в священних книгах Сходу.

Античні греки використовували її молоді пагони для виготовлення дротиків. Поет Вакхілід (V ст. до н.е.) оспівав перемогу в Немейському п’ятиборстві атлета Автомеда Фліунтського, який «воздвиг народні кліки, спрямувавши рукою в крутий ефір древко чернолистої бузини».

З молодих стебел бузини легко віддалялася серцевина, і з них робили сопілки, за що це дерево на Русі прозвали Пищальники. Наукова латинська назва бузини – Батіс. В античних Греції і Римі самбукою називали сопілки з бузини – по імені виготовленого з дощечок бузини триструнного перського музичного інструменту самбуки, згадуваного в Старому Завіті.

Але повернемося зі спекотного середземноморського півдня в наші холодні північні краї – розгадувати таємниці древніх міфів, розгадувати таємниці бузини.

Не тільки квіти бузини цілющі. Англійський письменник XVII століття Джон Івлін стверджував: «Якби всі цілющі властивості її листя, кори і ягід були відомі до кінця, я не зміг би назвати хвороби чи рани, від яких наші стражденні співвітчизники не вилікувалися б за допомогою цієї рослини». Не дивно, що в ній здавна бачили обитель якоїсь доброї до людей істоти.

У казці «Бузина матуся» Г. Х. Андерсен, створюючи образ своєї героїні, спирався на датський фольклор. Його співвітчизник, письменник Юст Маттіас Тіле в книзі «Данські народні перекази» розповідає, що данці любили і шанували бузину і що навіть в XIX столітті простий народ поклонявся їй: «В бузині мешкає істота, яка тут в країні зветься Бузина матуся або бузина королева. Вона мстить за шкоду, заподіяну дереву, і розповідають, що людина, яка зрубала бузину, вмирає».

Подібні вірування існують не тільки у датчан. В Англії бузину ніколи не рубали без попиту. Слід було вимовити: «Старенька, старенька, дай мені свого дерева, а я тобі своє віддам, коли деревом стану сам». Говорили це, стоячи на колінах перед деревом, даючи «Старенькій» (деревному духу) час піти, інакше з-під сокири, з надрубленного стволу на кривдника бризне кров «Пані Бузини» – і не зносити йому голови!

Слов’яни ніколи не викопували бузину з коренем, щоб не потривожити живучого під нею, в її коренях, доброго духа. Це дерево не корчували під оранку або під городні гряди, оскільки вважалося, що там, де викопаний кущ бузини, ніколи нічого не виросте.

Тим, хто дбайливо до неї відноситься, вона найкраща помічниця у всіх життєвих справах. Англійські фермери переконані, що бузина, зростаюча на їхній землі, «сприяє плодючості тварин», а зростаюча біля будинку – забезпечує його процвітання. В Англії «кажуть, що якщо вагітна жінка поцілує бузину, то її дитина буде удачливою» (Дж. Гіффорд).

У слов’ян існує повір’я, що в бузину ніколи не вдаряє блискавка, що вона відводить блискавку і захищає від неї будинок, біля якого росте. Слов’янки звертаються до неї в дівочих ворожіннях про заміжжя і вірять, що в Купальську ніч можна побачити судженого в кущі бузини: вважалося, що бузина «дає можливість зазирнути в майбутнє». Бузина на весільному столі приносить щастя нареченим. Гілками бузини на Русі охороняли породіллю та новонародженого. У Сербії, Македонії, Болгарії бузина – основна рослина, що використовується в обряді викликання дощу; нею прикрашають лазарок, лазаріц – красивих дівчат, учасниць обряду.

«По всій Північній Європі бузина асоціюється з магією, – пише Дж. Гіффорд. – Найчастіше її використовують для зняття злих чар . Бузина і у слов’ян була оберегом. М. Забилін в «Народному квітнику» (1877) зазначав, що на Русі зрізаній напередодні свята Всіх Святих «бузиновій тростині приписують чарівну властивість оберігати і захищати подорожнього від небезпечних звірів і злих людей»

Пам’ятайте Бузину матусю данського казкаря Андерсена? Римський історик Корнелій Тацит свідчить, що німецькі свебські племена, що населяли в перші століття нашої ери півострів Ютландію (у сучасній Данії), «всі разом поклоняються матері-землі Нерта» – так вона тоді звалася.

Виняткову роль грала Мати Бузина в міфології їх сусідів балтських племен – найдавніших насельників Південно-Східної Прибалтики. Вона була священним деревом їх верховного жіночого божества, згадуваного Тацитом: «естії (балти) поклоняються праматері богів (так греки і римляни іменували богиню землі) і як відмітний знак свого культу носять на собі зображення вепрів». «Мабуть, мова йде про культ, подібний з поклонінням Нерта, – коментує історик A. C. Бобович. – І серед німецьких племен також були поширені подібні амулети»: два ці культи сусідніх народів, судячи з усього, мали спільне коріння.

В епоху Раннього Середньовіччя центром культу «праматері богів» бузини були землі балтського племені прусів («Пруса» «Повісті временних літ») на території сучасних Калінінградській області РФ і німецької землі Мекленбург – Східна Померанія. Матеріальна культура і мова їх подібні з мовою і культурою їхніх сусідів слов’ян.

Русь пов’язували з «бузиновою» землею прусів відносини дружби і спорідненості, причому не тільки духовної. «З Прус» вели своє походження шляхетні руські боярські і дворянські роди, включаючи царський рід Романових. «З Прус» були предки полководців А. В. Суворова і М. І. Кутузова Суворов і Гавша (Гавриїл). У Великому Новгороді була Прусська вулиця, населена вихідцями «з Прус».

«Прусська мова стала мертвою мовою», – з сумом констатує кенігсбергський професор Віттенбах, герой новели Проспера Меріме «Локис» (1869). В XIIІ столітті землі прусів були завойовані Тевтонським орденом, зазнали насильницької германізації, але сліди їх язичницьких вірувань простежуються у фольклорі їх сусідів – балтів, фінно-угрів, скандинавів, німців, слов’ян.

Володіння прусів були для балтів і слов’ян «Особливою землею», таємничою сакральною територією, місцем великих, особливо шанованих святилищ. Ці «збереглися до нашого часу святилища балто-слов’янських племен», за свідченням історика А. В. Платова, і сьогодні справляють «дуже велике враження».

У стародавніх естіев, згідно Тацита, верховним божеством була «праматір богів» Земля; з переходом балтів до патріархального устрою, бузина стала шануватися як альк («священне місце»), втілення і обитель чоловічого божества Пушкайтса, в образі якого поєдналися риси найдавніших богів-прабатьків – Батька-Неба і Матері-Землі: він божество підземного світу і родючості землі «і одночасно божество повітря». (В. І. Іванов, В. Н. Топоров) По одним фольклорним свідченнями, він «живе в заростях бузини», за іншими – «під священною бузиною», а за третіми, найбільш поширеним, він і є сама бузина. Пушкайтс-бузина у балтів – світове древо, вісь, яка з’єднує всі сфери світобудови: «стопами в підземне полум’я, в текучі зірки чолом» (В. Ф. Ходасевич).

Ім’я його, висхідне до найдавнішої індоєвропейської традиції, містить той же корінь пуспуос – «розцвітати, робити родючим», що й імена подібних з ним по функціям давньоіндійського ведичного божества Пушана, іранського авестійського дева Апаоша, давньогрецького Пана і т.д. Навесні, просячи про багатий врожай, йому приносили під бузиною жертви хлібом, маслом і пивом. В жовтні, коли урожай вже зібраний, жертви йому приносилися плодами нового врожаю.

Під священною бузиною язичницькі жерці прусів вайделоти (від Вайд – «знати»; відати) отримували передбачення і пророцтва, віщі сни.

Всяке священне дерево – ключ до загадок історії, до таємниць древніх міфологій; бузина – ключ до таємниць праісторії народів Стародавньої Європи, до таємниць Гіпербореї, до таємниць витоків слов’янства – світу забутих богів, віссю і першоосновою якого служила цариця – бузина.

Автор: Віра Бегічева.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers