Скарби історії та мистецтва, зібрані на острові Філе – його чудові храми, колонади і витончений «кіоск» імператора Траяна, – досі зберегли свою славу. Ці храми не є творінням якогось одного фараона. Кожен новий цар вносив свою лепту в те, що було зроблено його попередниками. Але фактично всі будівлі, ще збережені на острові, зобов’язані своїм існуванням фараонам елліністичного періоду і правлячим після них римським імператорам.

Ще за порівняно недавно храм на острові Філе був перлиною Єгипту. Жорж Бенеден, який зняв копії з написів цього храму в 1887-88 роках, за десять років до початку будівництва першої Асуанської греблі, говорив про Філе як про одне з найяскравіших вражень його життя. Бенеден розповідав про великий захват, що охоплював його щоразу, коли після переходу через сувору, покриту гранітними скелями Асуанську пустелю перед ним виникали вдалині обриси священного острова Ісіди. Там, оточений пальмами і мімозами височів храм богині, пілони, портики та альтанки якого відбивалися в блакитних водах Нілу. Це був райський пейзаж, говорив Бенедьо, що відкривається погляду вихідця з пекла.

Але Філе славився в стародавні часи не тільки своєю красою – нині дещо померклі через те, що води великої ріки, затопляючі острів впродовж більшої частини року, завдали значної шкоди його рослинності. В останній період своєї історії Філе разом з сусідніми островами став одним з найбільших релігійних центрів стародавнього Єгипту, зайнявши в культі Осіріса місце Абідоса.

Філе – найменший з трьох островів, залишків гранітного уступу, що тягнеться з південного заходу на північний схід. Цей уступ був зруйнований Нілом, який пробиває своє русло в скелях, і саме тут утворився перший нільський поріг. Філе – самий східний з трьох островів. На захід від нього, відділений вузькою протокою, розкинувся острів Біте, за площею у дванадцять разів більше Філе, ще далі, біля західного берега річки, лежить Ель-Хесе, в три рази більше Біге.

Геродот, який відвідав Єгипет близько 450 року до н. е., не досяг цього району. Він зупинився на острові Елефантина – сімома кілометрами нижче Філе – і обмежився розпитуваннями місцевих жителів про визначні пам’ятки, що лежать вище за течією.

З їх слів він дізнався, що вище Елефантини знаходиться гориста країна, звідки можна бачити глибоку ущелину між кручами Крофі та Мофі, де бере свій початок Ніл. Однак він не зазначив чого-небудь вартого уваги аж до острова Такомпсо, розташованого приблизно в тридцяти кілометрах на південь. Таким чином, в ті часи цей район, мабуть, не відрізнявся нічим примітним.

Те ж говорять нам і матеріали археологічних розкопок. Найдавнішою будівлею, збереженою на острові Філе, є невеликий храм фараона Нектанебо II (359-341 роки до н. е.). Храм був присвячений Ісіді, яка ототожнювалася з Хаторі і була безпосередньо пов’язана з культом богів острова Біге.

На острові Біге знайдені руїни храму (фасад передодня), побудованого при Птолемеї XIII, батькові знаменитої Клеопатри, і центральна частина пілона, обробленого за царювання імператора Августа. Ця будівля була споруджена на місці іншого, висхідного до часу царювання або Аменхотепа II (1450-1425 роки до н. е.), або Тутмоса II (1504-1450 роки до н. е.), або, можливо, навіть Сенусерта III ( 1887-1850 роки до н. е.). Перші два фараона прикрасили храм статуями. У цьому храмі поклонялися тим же богам, що і на Елефантині: Хнума, зображується у вигляді барана, і богині, яка ототожнювалася з Хатор. У пантеоні храму немає якихось свідчень переваги, що віддавалася Осірісу або Ісіді.

Однак до I століття н. е. вони міцно утвердилися в якості верховних божеств цієї області. Діодор Сицилійський пише: «Інші стверджують, що останки цих двох божеств (Ісіди та Осіріса) знаходяться не в Мемфісі, а недалеко від кордону між Ефіопією та Єгиптом, на одному з нільських островів, поблизу Філе, названому з цієї причини «священною рівниною». На користь такої думки свідчать і пам’ятники цього острова: гробниця Осіріса з оточуючими її 360 судинами для лиття, шанована жерцями в усьому Єгипті. Місцеві жерці щодня наповнюють судини молоком і з криками волають до обох божеств. Крім жерців, ніхто не має доступу на острів».

Ієрогліфічні написи, вирізані в храмі на острові Філе, підтверджують і поповнюють наведені Діодором Сіцілійським відомості про групу священних островів поблизу Філе. Зокрема, на порталі імператора Адріана висічений у двох варіантах божественний указ, що стосується святилища на острові Філе. Найбільш збережений варіант звучить у перекладі так:

«Священний Холм є священний золотий домен Осіріса і його сестри Ісіди. Це було зумовлено з початку (існування світу)… Та не потерпить недостач в молоці цей Холм Священного Гаю та храм, де похований Осіріс. Нехай споруджені для нього навколо цього місця 365 жертовних столів, покритих пальмовим листям, щоб не припинялися узливання і щоб вони ніколи не терпіли нестачі у воді. Нехай кожен день здійснює богослужіння призначений верховним жерцем. Нехай по закінченні щоденного узливання здійсниться лиття на честь Ісіди, Владарці Філе. Нехай не лунають тут барабанний бій і звуки арфи, флейти. Жодна людина не повинна вступати сюди; ніхто, ні великий, ні низький, не повинен зневажати ногою це місце. Нехай жодна птиця не буде підстрелена, жодна риба спіймана в межах сорока ліктів на південь, на північ, на захід і на схід. Ніхто нехай не зведе тут голосу в той священний час, коли Ісіда, Владарка Філе, зведена на престол, прийде сюди для вчинення узливання кожен десятий день. У ці святі дні Ісіда, Владарка Філе, буде причалювати до Священного Пагорбу на священній турі, ім’я якої… (стерто). Ра доклав свою руку під цим писанням; Шу, син Ра, доклав свою руку під цим писанням; Геб, син Шу доклав свою руку під цим писанням, яке склав сам Тот».

Такий був релігійний вигляд острова Біге в II столітті до н. е. Весь острів – або, принаймні, частина його – був присвячений Осірісу і перетворився в те, що по-грецьки називалося «абатон», тобто заборонена територія. Сон померлого бога, що покоївся під покровом Священного Гаю, не повинен був турбуватися. Це ж правило дотримання тиші було накладено в той період на всі святилища Осіріса, наприклад, в Мемфісі й Абідосі, які також мали свій абатон. Але жодне з них не досягло слави Біге.

Поблизу цього острова, присвяченого померлому богу на острові Філе знаходився храм Ісіди, що уособлювала світ живого. Ісіда, яка пов’язувала два світи, присвятила себе служінню культу свого брата-чоловіка. У певні дні, шановані священними, статую Ісіди виймали з раки і перевозили на острів Біге; вона було неодмінною дійовою особою в урочистих церемоніях узливання біля гробниці Осіріса.

Релігійна географія району Філе була б неповною, якби ми не згадали про призначення острова Ель-Хесе. Розкопки, якими керував американський археолог Г. А. Рейснер, відкрили тут надгробні стели що показують, що на цьому самому західному і найбільш великому острові знаходився некрополь, де віруючі могли бути поховані поблизу гробниці Осіріса і в той же час на належній від неї відстані, згідно вимогам абатона. Цей звичай явився продовженням більш давніх традицій Абідоса.

Як ми бачимо, історія Філе відображає зміну в релігійних течіях, що відбувалися в Єгипті в дні правління Птолемеїв і римських імператорів. У період ассірійського, вавилонського і перського панування народ поступово відвернувся від богів державної релігії – богів сонця, які виявилися не в змозі захистити Єгипет.

Все більшу роль став грати культ Осіріса, легенда про якого давала пояснення всім бідам і залишала місце надіям. Культ Осіріса швидко поширився в ті важкі часи, і не дивно, що він досяг порогів, де до цього шанувалися лише боги Елетіни.

Подібна тенденція спостерігалася в усьому Єгипті. Була створена легенда, що пояснює наявність такої великої кількості храмів Осіріса (згідно ритуалу, у храмі обов’язково повинна була знаходитися гробниця бога): Сет розрізав тіло Осіріса на шістнадцять частин і розкидав їх по всьому Єгипту, щоб Ісіда не змогла їх зібрати. Але вона все ж вирушила на пошуки і в кожному місці, де знаходила одну з частин тіла Осіріса, споруджувала гробницю і присвячувала йому храм. Так, наприклад, вважалося, що на Біге поховано ліве стегно Осіріса.

Але й це не примирило жерців різних храмів; кожен храм стверджував, що тільки він є володарем справжніх останків божества. І нарешті восторжествувала легенда, згідно з якою Ісіда, щоб збити з пантелику Сета, зарила багато трун Осіріса в різних частинах Єгипту, але тільки в одній з них, що не відрізняється від інших, було укладено тіло бога. З тієї пори вже жоден храм не міг претендувати на те, що його труна є справжньою – і Біге не більше інших.

Ще однією рисою релігії цього часу, не відомої в період фараонів, була тенденція надавати більшого значення Ісіді, а не Осірісу. Ця тенденція чітко видна в релігійних пам’ятниках островів групи Філе. Так як культ Осіріса носив підкреслено загробний характер, живим елементом у цій божественній парі, яка надавала допомогу людям, була Ісіда. Їй був присвячений храм Філе. Не слід також забувати, що саме вона, ототожнена з Великою богинею Азії, була за часів Римської імперії натхненницею містерій, відомих під назвою не «Осірісових», а «Ісідіних».

Говорячи про всі чуда, що приписувалися в давнину групі островів Філе, не можна не згадати, що в кінці кінців саме тут зародилася розказана Геродотом давня легенда про кручі Крофі та Мофі, звідки нібито бере свій початок Ніл. Один з барельєфів у храмі Філе зображує бога Нілу в підземній печері серед скель на острові Біге, звідки він спрямовує свої води.

Стародавні єгиптяни, армії яких багаторазово доходили до Судану, знали не гірше нас, що витоки Нілу знаходилися значно південніше. Але вони вірили, що своїми характерними особливостями – регулярними розливами і запліднюючою силою вод – Ніл зобов’язаний доброму духу, що ховається десь в руслі річки, можливо між порогами. Про присутність духу в цьому місці говорили вири. Таким чином, це була якщо не фізична, то міфологічна географія.

Автор: Етьке Аріотон.

P. S. Духи вещают: А еще вокруг Филе как в наше время, так и во времена древнего Египта сновало множество лодок, причем самых разных размеров. Встречается тут и лодка риб колибри, и простенькая рыбацкая лодкой в которой рыбачат окрестные крестьяне, и моторные лодки, везущие туристов.