Йом Кіпур – єврейський судний день

Йом Кіпур – єврейський судний день

Йом Кіпур

6 жовтня 1973 року одне з найбільших єврейських свят – Йом Кіпур (день відкуплення, або ще більше відомий як “судний день”) для євреїв було справді “веселим” (скоріше “судним”) бо супроводжувався гучною та “мелодійною” канонадою вибухів від артилерійських снарядів з “любов’ю посланих миролюбивими арабами”. Та недовго тішились араби, які думали зненацька захопити євреїв, вчинивши черговий напад на такий “любимий” Ізраїль в одне з найбільших єврейських свят. Хто-хто, а євреї воювати вміють, і дуже скоро теж показали арабам “свою взаємну братню любов”.

Йом Кіпур одне з самих давніх єврейських свят, пов’язане з визначною культурною, релігійною (та юридичною) подією в старозавітній Біблійній історії – саме в цей день Бог передав Мойсею священні скрижалі з десятьма заповідями. (Хто пам’ятає всі десять?)

священні скрижалі

Є файний єврейський анекдот, про цю подію.

Вирішив раз Бог дати людям заповідь, і думає, якому б то народу її першим довірити. Дивиться, такі файні єгиптяни, піраміди будують, мумії муміфікують, дам їм заповідь. Та єгиптяни кажуть: “Та ні Бог, в нас і так справ без твоєї заповіді вистачає, он ще піраміду треба добудувати, і взагалі не до цього”. Ну добре, дивиться Бог далі, бачить греки теж вроді нічого так народ. Та греки кажуть: “Та ні Бог, нащо нам твоя заповідь, в нас тут їх і так купа, то Зевс щось вичудить, то Аполлон накоїть, а ще філософів розвелося, все говорять та говорять тільки слухай, нікому тут твоя заповідь не знадобиться”. Ну думає Бог, кому б то дати заповідь аж бачить по пустелі йде один єврей – Мойсей. З’являється перед ним Бог і каже: “Мойсей, а давай я тобі для всього єврейського народу заповідь дам”. Мойсей думає, та й питає :
– Скільки?
– Що скільки, – не зрозумів Бог
– Скільки заповідь коштує? – питає Мойсей.
– Та безкоштовно. – каже Бог.
– Безкоштовно?! Тоді давай десять.

Окрім передачі десяти заповідей цей день рахується днем укладання завіту (по сучасному – контракту) між Богом та єврейським народом, за яким єврейський народ зобов’язується дотримуватися десяти заповідей, бути прикладом праведності і порядності для інших народів та нести у світ віру в Єдиного Бога. Але оскільки з прикладом праведності та порядності у євреїв не завжди складалось, то цей день для них став, немов нагадуванням про той колишній контракт, якого вони місцями (іноді великими місцями) не дотримались. Тому той день і називають “судним” – Бог судитиме неправедних євреїв, що порушили заповіді і завіт з Ним укладений, колись Мойсеєм. Але євреї не були б євреями, якби навіть від Божого гніву не намагались відкупитись, що вони успішно і роблять під час Йом-Кіпуру, який цілком логічно також називається “днем відкуплення”.

Тож для євреїв це свято одне з найбільш священних. Цього року святкування Йом-Кіпура почалось у вечері 7 жовтня і триватиме до вечора 8 жовтня. А кожен правовірний єврей обов’язково в цей день має відвідати синагогу.

Йом Кіпур

Євреї моляться у синагозі на Йом-Кіпур.

Особливо побожні євреї лишаються молитись у синагозі цілу ніч. Зрозуміло, що в цей день (як і в будь-яку суботу) не можна нічого робити. Особливо ортодоксальні євреї під час Йом-Кіпуру також активно постять, зовсім не вживаючи ніякої їжі, не вмиваються, не займаються інтимними стосунками, не укладають гешефти, тощо.

В давні часи існування єврейського храму в Єрусалимі (там, де зараз лише “стіна плачу”) під час святкування Йом-Кіпуру в жертву Богу приносили козла. Єрусалимський первосвященик виводив нещасного козла перед всім єврейським народом, клав руку козлу на голову, молився Богу про прощення гріхів, потім робив козлу “секір бошка”. Козел якби втілював гріхи всього єврейського народу, які треба було відкупити, козел і служив тим відкупленням Богу – за гріхи всіх євреїв його відправляли у кращі світи. Саме з цього ритуалу і пішов термін – “Козел відпущення”

Козел

Козел відпущення.

трохи інший козел

А це трохи інший козел.

Звісно, в наш цивілізований час ніхто вже козлів не мучає, а євреї просто святкують одне з своїх найзначніших свят. Веселих святкувань.

P. S. Духи вещают: А еще в Израиле во время празднования Йом Кипура не работают не то что обычные магазины, но даже интернет магазины, вообще ничего не работает.

10 thoughts on “Йом Кіпур – єврейський судний день

  1. Дуже гарно, особливо мені сподобався другий козел відпущення. До речі, має доволі приємний смак.

  2. До Дрогобича, десь тиждень тому назад приїжджали жиди, молилися, але я маю одне запитання. Якої дідьчої матері вони їдуть на Україну?
    Жиди та москалі, дайте спокій Україні!

  3. Ще хотів звернути увагу авторові, євреї то москальська назва, а на Україні вони завжди були жидами.

  4. Взагалі у слові “жиди” не має нічого образливого для євреїв – це слово походить з грецької мови, греки іудеїв (себто євреїв) називали жидаїкос, а в нас то трансформувалось у просте “жиди”.

  5. А щодо того нащо вони їдуть то тут не зовсім згідний, як на мене краще хай євреї до нас їдуть ніж араби (як у Францію, де арабів ціла купа, збірна Франції з футболу – жодного етнічного француза).
    В нас на Україні і особливо у Львові євреї жили не одне століття, саме тут їхня культура досягла значних вершин і навіть переплілась з нашею українською.
    У Львові жив і навчався видатний єврецський письменик і мислитель – Мартін Бубер, в селі Окопи нині Тернопіьської обл. народився великий єврейський святий Баал Шем Тов. Про нього є цікавий факт: саме він якось врятував життя ватажку українських опришків Олексі Довбушу, коли той був поранений поляками і переховувався в горах, Баал Шем його вилікував від ран, та сховав від поляків.
    В Україні є чимало місць, які для є святими для єврейської історії і то цілком нормально що вони їдуть до нас, бо тут так само живе їхня історія, якій вони віддають шану.

  6. І взагалі прошу не ображати євреїв (чи жидів) бо я сам трохи український жид 🙂

  7. Ах ось звідки пішли християнські індулігенції і намагання відкупити свої гріхи? :-)!
    Але такий гешефт – одного козла за гріхи усього народу :-)! Це як з кошерною їжею. Я запитала у однієї ізраільтянки, чи продається у них некошерна їжа. Сказала – продається, але дорого. :-)!
    Пане Павло – я до них добре відношуся, але це не означає не жартувати.

  8. Жартувати можна і треба, за що я так люблю євреїв, так це за те що вони вміють сміятись самі над собою, а то дуже важлива риса. Анекдоти про євреїв придумують самі євреї 🙂

  9. Ще один єврейський анекдот: Питають в раввина: “Скажіть ребе, а чого в євреїв такі великі носи?” Ребе: “Так повітря ж безкоштовне” 🙂

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

UA TOP Bloggers