Лицарі Христа, Будди і Жанни Д’арк

Posted by on January 26, 2016

Као Дай

Чи можна одночасно вірити в Христа і Будду? Не просто визнавати, що вони реально існували, а вірити по-справжньому, в рамках релігійного культу? Виявляється, людей, які можуть ствердно відповісти на поставлене питання, не так вже й мало – два з половиною мільйони. Це прихильники в’єтнамської секти Као Дай (їх у країні в кілька разів більше, ніж справжніх християн).

За словами буддолога Володимира Івановича Корнєва, каодаїзм займає проміжне місце між християнством і буддизмом. Можна пояснювати появу секти споконвічною віротерпимістю вьетів, які в той же час глибоко шанують звичаї предків; тому вони могли саме так відреагувати на зусилля християнських місіонерів – не цілком прийняти їх проповідь і не цілком її відкинути. Але не потрібно забувати, що у в’єтнамському суспільстві вже в глибокому середньовіччі існували таємні релігійні громади. Можливо, вони зберегли якісь знання про релігії світу, і ці знання стали основою вчення Као Дай.

Але це в будь-якому випадку підхід сходознавства, відсторонений. Самі ж каодаїсти вважають свою віру заснованою на одкровенні. За твердженням Нго Ван Тису, основоположника секти, «духи, що сидять в мішку і викладають вчення Бога», розмовляли з ним, і дух Као Дай повідав в’єтнамському пророку про три етапи божественного одкровення. Спочатку, ще до виникнення відомих нині релігій, обранці Бога дізналися, що люди будуть в прийдешньому сповідувати буддизм, даосизм, іудаїзм, християнство і культ предків. Потім, на другій стадії одкровення (VI ст. до н. е.- VII ст.), Божественні вчення сприйняли Лао-цзи, Конфуцій, Будда Шак’ямуні, Ісус Христос і Мухаммед. І, нарешті, третє одкровення дано в 1919 році на острові Пху Куок (в Сіамській затоці) самому Нго Ван Тису. Втім, божественне одкровення, на думку каодаїстів, торкнулося і інших святих Сходу і Заходу, серед яких вони виділяють Жанну д’Арк.

Згідно з віровченням каодаїзма, Бог один. Це предвічний Творець сущого світу, в якому розрізняють кілька рівнів. Вищий з них населений буддами, богами, святими і ангелами, на середньому живуть духи-покровителі людей, а в нижньому світі – демони і злі духи. Віруючий повинен дотримуватися етичних норм буддизму, заповідані Буддою Шак’ямуні правила «восьмеричного шляху» до досконалості, повинен спрямовувати свої помисли до Бога. Тоді він буде перевтілюватися у все більш високих світах; інакше ж опуститься в пекло.

Якщо віровчення каодаїзму родинно буддійському (хоча буддійські ортодокси цього не визнають), а також вірі бахай (послідовні етапи одкровення), то ієрархічна структура секти явно нагадує про християнство. Ось назви дев’яти ступенів цій ієрархії: миряни, храмова прислуга, біле духовенство, чорне духовенство, єпископи, архієпископи, кардинали, кардинали-цензори і, нарешті, Папа – виборний глава каодаїстської церкви. Число служителів віри, починаючи з четвертої ступені, суворо регламентовано: три тисячі священиків, 72 єпископа, 36 архієпископів, три кардинали, три кардинала-цензора і один Папа (священнослужителями у каодаїстів можуть бути і жінки, вони повністю зрівнялися в правах з чоловіками). А ще багато каодаїстів по особливому люблять природу, серед них чимало гарних садівників, а в їх монастирях відмінно працює система автоматичного поливу газонів, приблизно, така як на сайті http://oasishome.kiev.ua/

храм Као Дай

Є у каодаїстів і монастирі. Головний з них – у місті Тайнінь, центрі каодаїзму. Саме там зберігається загадковий «мішок духів», які продовжують давати «божественні вказівки» членам каодаїстської Ради по захисту закону (мабуть, це дозволяє ставити питання про близькість каодаїзму до ще однієї релігії нашого часу – карденізму, «спіритичної віри»). Не забувають каодаїсти і про мирські справи: Папа очолює Виконавчу раду, при якій працюють три управління – адміністративне, з розповсюдження віри і з благодійності. При кожній релігійній громаді є збройні дружини (вони об’єднуються в чотири корпуси) – майже як в духовно-лицарських орденах Європи. Немає у каодаїстів тільки духовних навчальних закладів (секта знаходиться у відомій опозиції до уряду).

Однак і в цій, майже християнській структурі релігійного життя каодаїстів на ділі присутній Схід. Духовенство каодаїстів підрозділяється на буддійське, даоське і конфуціанське. Вони носять одежі різних кольорів: буддисти – жовтого (символ чесноти і любові), даоси – блакитного (символ миру), конфуціанці – червоного (символ влади). Ці кольори і на прапорі каодаїстів.

Можливо, саме символіка кольору і чисел – ключ до розуміння потаємного сенсу каодаїзму. Особливим шануванням в ньому користуються числа «три» (символ – трикутник) і «дев’ять» (три трикутники). Дев’ятирівнева ієрархія суспільства у каодаїстів знаходить відповідність в їх уявленнях, про дев’ять рівнів свідомості людини. Ймовірно, тут не обійшлося без впливу даосизму та інших релігій Центральної Азії, де підкреслюється сакральність числа «дев’ять», але ж і в ранньохристиянській містиці, в книгах Діонісія Ареопагіта про ієрархію небесну і земну, теж говориться про дев’ять рівнів, дев’ять чинів ангельських… Безсумнівно, несе глибоке символічне навантаження і число каодаїстських священнослужителів вищих рангів. Бути може, це шифр тих знань, які отримали каодаїсти від таємних вчень середньовіччя?

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers