Позаземні істини буддизму. Продовження.

Posted by on October 7, 2015
Журнал Пробудження

Колесо Сансары

Якщо зняти товстий шар профанічних міркувань про буддизм (у тому числі філософських), товстий шар буддологічних досліджень і коментарів до буддійських термінів, то виявляться тексти, що містять висловлювання самого Будди. Неспотворена суть вчення – в цих текстах, в сутрах. Будда в них виклав і детально пояснив принципи позаземного мислення, відомі, як чотири благородні істини: 1)існує незадоволеність і страждання (дуккха), 2)існує причина Дуккха, 3) подолання Дуккха є нірвана. 4) існує шлях до подолання Дуккха.

Перша пара скручує (правило лівої руки) розумний простір, друга пара розкручує простір до безкінечності (правило правої руки). Аналіз стану думок, або свідомості, здійснюється за допомогою методів, практик і технік, пояснених Буддою: дотримання «золотої» середини (серединний шлях); закону залежного походження, що демонструє механізм скручування простору; восьмеричного шляху, що розширює простір; бачення дхарм (форм, що містять живі і духовні сутності) з позиції зовнішнього спостерігача («третє око»); висхідній до піраміди рівнів свідомості. Все, що перебуває і відбувається в скрученому просторі (сансарі), – страждає (дуккха), минуще (анічча), ілюзорне (майя).

Благородні істини самореалізуються у міру просування людини по восьмеричному шляху і в міру зростання її знань. Будда говорить: «Все, що бачите в цьому світі, є результатом зусиль і діянь, що виникли під впливом думки. Це незрозуміло для філософів і неосвічених, але зрозуміло тим, хто бачить світ у його справжньому вигляді… Люди, що чіпляються за міражі розділеного буття, прив’язані до тієї чи іншої речі, до ідеї і, будучи не в силах подолати дуалізм сприйняття єдиного буття, вічно його розділяють, тому вони ніколи не досягають спокою». «Чіпляння за приємне підсилює невігластво, і карма, породжена жадібністю, гнівом і дурістю, накопичується. У міру накопичення карми неосвічений виявляється в коконі егоцентризму і не в змозі звільнити себе від колеса народжень і смерті» (Ланкаватара, I). «Тільки шляхом подолання дуалізму можна зрозуміти, що таке потік часу, творення, руйнування, існування, нірвана, шлях, карма, дхарма і істина» (Ланкаватара, II).

Для кого ж призначалися пояснення Будди? Для бодхісаттв і махасаттв, які шануються в буддизмі махаяни. А як визначає Ашвагхоша (один з найбільш ранніх буддійських коментаторів) поняття «махаяна»? «Махаяна є чрево Татхагати, що містить всі дхарми, всі природи і блага, аж до невизначеної нескінченності» (Махаяна шраддхапада шастра, II). З інших релігій нам відомо, що «чрево Бога» і є тривимірний розумний простір. Пізнання цього черева і є широкі ворота і широкий шлях, що веде в невизначену нескінченність; тому позаземний розум, побачивши, що такий шлях занадто широкий і небезпечний для людства, вустами Ісуса Христа вказав, що тільки вузький шлях веде в життя, а Аллах вказав через Мухаммеда бути ближче до Бога, а не покладатися сліпо на людський розум (Коран, 96).

Немає сенсу помічати профанічні міркування типу «нірвана є згасання життя», «буддизм – атеїстична релігія» і так далі, бо невігластво є темрява для розуму; не слід переоцінювати значення буддологічних досліджень. Треба покладатися в першу чергу на священні тексти і коментарі тих, хто слідує змісту тексту, а не насолоджується своєю логікою. Тексти містять образи (дхарми) і високе знання, що дозволяє побачити як темні, так і світлі сутності дхарм, створених думками.

Темні суті створюються думками, породженими чуттєвими бажаннями, світлі – розумом, потенціал якого залежить від рівня бачення (чим вищий цей рівень, тим об’єктивніше бачення реальності).

Простір, створений думками, які обумовлені бажаннями, називається сансарою, або чуттєвим світом. Цей простір приводиться в рух законом залежного походження, який скручує простір за годинниковою стрілкою (підходяща метафора – дитяча дзига). Людина живе в цьому просторі як у коконі, і для неї цей кокон об’єктивна реальність. У просторі-коконі проглядається спочатку ледве помітна, а потім все більш виразна висхідна спіраль (проти годинникової стрілки) восьмеричного шляху, що веде в кінцевому рахунку за межі чуттєвого світу. У міру сходження з цієї спіралі все більш розкривається страждання (дуккха), тимчасовість (анічча) та ілюзорність (майя) сансаричного буття. Стають помітними потоки, що захоплюють людину на дно буття, в область несвідомого, і потоки, що піднімають людину духовно; стають зрозумілими причини і наслідки вчинків людей, причини їх незадоволеності і страждань. Поступово відкривається «третє око», що сприймає буття як єдине ціле і знаменує вихід на позицію зовнішнього спостерігача.

Зовнішній спостерігач відчуває самореалізацію чотирьох благородних істин, і йому стають зрозумілими причини існування Дуккха: поділ буття на форми і найменування, егоцентризм, засилля чуттєвих бажань і так далі. Самореалізація чотирьох благородних істин підводить до розуміння того, що тривимірний розумний простір є чрево, в якому визріває і формується людина як високо розумна істота. Бачення цієї утроби (з всіма її позитивними і негативними властивостями) означає вихід на новий рівень пізнання, з якого починається і нове буття. На цьому рівні стає зрозумілим, що тричленна логіка (суб’єкт – об’єкт – взаємодія) принаймні втрати духовних орієнтирів веде людство в непередбачувану (погану) нескінченність, в погибель: позаземне ж мислення веде в передбачуване майбутнє, в життя.

У чому ж недостатність розділеного буття, в якому існує дуккха? На це питання наша наука змогла відповісти лише наприкінці XX століття. У розділеному бутті думка взаємодіє з формами і найменуваннями відповідно до законів, які притаманні відсталій речовині – за законами гравітаційної, слабкої, електромагнітної і сильної взаємодій. Тим самим логічна думка постійно утримується в тривимірному просторі, що сприяє поступовому визріванню розуму в «череві Бога», але не дозволяє розуму вийти за межі цієї утроби. Чиста ж думка володіє антигравітаційними властивостями. По суті справи, про це говорив Будда, який вказав на існування двох типів мислення: мислення земної істоти (мановіджняна – егоцентрична свідомість, що об’єднує всі чуттєві думки в одну рефлектуючу логічну думку) і мислення будд – позаземних істот (червона-видужання універсальна думка, здатна існувати за межами тривимірного простору).

У п’ятому розділі Ланкаватара-сутри різниця між думкою, забрудненою бажаннями (чітта), і природно-чистою (алая-віджняна) думкою пояснюється так. Джерело забруднених думок – п’ять органів почуттів та егоцентрична свідомість. Така думка прагне захопити привертаючі її елементи зовнішнього світу і збуджує чуттєві бажання в кожному органі тіла; в результаті все поле уявної особистості уподібнюється дзеркалу, що відбиває об’єкти. Особистість не усвідомлює, що цей відбитий зовнішній світ – лише маніфестація думки, лише міраж (майя). Універсальна ж думка подібна океану: на його поверхні можуть бушувати хвилі, проте в глибині панує спокій.

Між чистою і брудною думками знаходиться інтуїтивна думка (манас), яка не має яких-небудь характеристик. Егоцентрична думка подібна танцюристу і фокуснику, інтуїтивна думка – мудрому блазневі, який викриває фокусника. А чиста думка фіксує тільки знання того, що відбувалося, відбувається і відбуватиметься, вона вільна від помилок.

Як же досягти природно-чистої думки, вічності? Скасуванням мановіджняни; тоді вся розумова система зміниться і залишиться тільки алая-віджняна. Припинення дій мановіджняни досягається в результаті потрясіння глибин свідомості, в результаті раптового осяяння. Але якщо людина зберігає ілюзію того, що слова і сенс одне і те ж – особливо щодо таких понять, як нірвана, восьмеричний шлях, п’ять дхарм, – тоді вона не в змозі зрозуміти справжній сенс вчення, бо Татхагати не вчать Дхармі, залежній від слів. Істина – поза словами і книг. Її самореалізація є піднесений стан внутрішнього діяння, яке долає всі дуалістичні уявлення і знаходиться над розумовою системою з її логікою, аргументацією, теорією і ілюстративністю.

Уявлення про те, що все в цьому світі є сутність Бога, що його розуміння веде в життя, а нерозуміння – до погибелі, розкривається і у вченні Будди, і в Старому Завіті, і в науці Ісуса Христа, і в Корані. Всі ці вчення сповіщають про те, що Бог не є Бог мертвих, а живих! – Проте тлумачення цієї ідеї в цивілізованих засадах розцвічується по-різному грою логічної думки людини.

Автор: В. Корнєв.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers