Віра, атеїзм та одвічні «холівари»

Posted by on

атеизм

Чи вірю я в Бога?!, Ні, я в Бога не вірю… Я просто ЗНАЮ, що Він існує. (Альберт Ейнштейн)

Якось до Будди прийшло троє людей з одним і тим самим питанням: «Чи існує Бог?». Питання це доволі глобальне та хвилююче (сподіваюсь) думки багатьох людей (навіть правовірних віруючих любої релігії). Але дивною була відповідь Будди. Першому чоловіку він сказав, що Бог існує, другому, відповів, що ніякого Бога немає, а на питання третього просто промовчав. Найближчий учень Будди – Ананда здивовано спитав, чого той дав навіть не те що різні – діаметрально протилежні відповіді першим двом чоловікам. О, дуже просто, – відповів Будда, – перший чоловік був атеїстом і я лишень сказав йому, що Бог існує, щоб він почав шукати Бога, та врешті знайшов Його». І далі продовжував: «Другий чоловік, навпроти, був віруючим, чемно ходив до церкви (пардон, в індуський храм, адже справа була в Індії), виконував всі релігійні обряди, як то велять священні писання. Але його віра була поверхнева, бездумна, тому я навмисне сказав йому, що Бога немає, щоб вибити закостенілу релігійну опору з його ніг, заставити його думати, замислюватись,… і врешті справді знайти Бога. Третій же чоловік був справжнім віруючим і не потребував відповіді, ми просто приємно помовчали».

Третій чоловік із відомої буддійської притчі про Бога – не наш випадок, а от перші два – саме наш, адже чимало людей (підозрюю таки більшість) належать до типу тих перших двох чоловіків, хтось чесно рахує себе віруючим та по неділях ходить до церкви (як варіант синагоги, мечеті) а перед Пасхою навіть до сповіді (чи то намаз). Але ходить не по велінню серця, а бо «так треба», чи то про людське око, перебуваючи у церкві більше задля іміджу, аніж задля віри.

Інші ж, навпаки чесні, бачачи показну лицемірність тих перших, тим більше бачачи ганебну поведінку деяких священнослужителів, що перетворились на справжніх «торговців Богом» цілком справедливо відчувають не те що глибокі сумніви у вірі, а й часто глибоко зневіру та врешті перетворюються в цілковитих атеїстів. І це цілком нормально. Між іншим, свого часу (у буремні юнацькі роки) я теж був атеїстом, та обурювався з начебто християн, які ходять до церкви, при тому навіть не вивчаючи Біблії, не розуміючи, не знаючи у що вони вірять. «Бо так треба», – здебільшого кажуть такі люди. (Ніколи, ніколи не робіть «бо так треба», робіть тільки те що ви розумієте, а як не розумієте, то намагайтесь зрозуміти, – це кажу не я, так каже апостол Павло у своїх посланнях).

А нещодавно блукаючи інтернетами наткнувся на маленькі холівари на цю одвічну тему всіх часів та народів і сайти людей, які відстоювали позицію атеїзму. І що дивно та прикро, так це коментарі деяких начебто віруючих людей, які осуджують атеїстів ледь не погрожуючи їм безоднею пекла та страшним судом (хоча ні, таки погрожуючих). Шановні «віруючі» ви б замість того, щоб осуджувати тих хто думає інакше, зробили бодай маленьку спробу зрозуміти цих людей, зрозуміти, чому в них сформувався такий світогляд і зробити це без осуду (що важливо, не для них, а для вас, передусім). Адже як каже Ісус Христос (якому ви теж начебто поклоняєтесь) «Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого». (Від Матвія 7:5)

Та повернімося до атеїзму, бо як на мене, атеїзм не несе в собі нічого поганого, більше того, на певному етапі він може навіть бути корисним та потрібним для людини, адже атеїзм – це часто необхідний етап на шляху до справжньої віри, не сліпої, а усвідомленої. Не дарма ж Будда сказав фальшивому віруючому, що ніякого Бога не має, лише задля того, щоб він позбувся своєї фальшивої віри, а замість неї знайшов справжню, а з нею знайшов і Бога.

І знаєте, всі справді великі святі подвижники чи то у християнстві, чи в інших релігіях на певному етапі переживали великі сумніви у вірі, навіть періоди повної зневіри. Це цілком нормально. До речі, серед них була і Мати Тереза (про що йдеться у її «таємних щоденниках»), і святий Августин, і ще багато хто.

Атеїстам же лише може побажати не припиняти думати, замислюватись, сумніватись, і одного прекрасного і може навіть сонячного дня ваші ж роздуми та замислення приведуть вас… до Бога. Один мудрий чоловік – Бенджамін Франклін (так, той самий, який зображений на стодоларовій банкноті) якось сказав: «дірки атеїзму настільки великі, що через них ясно проступає Бог».

А на всіляких псевдо віруючих «релігійних» фанатиків, що погрожують вам пеклом чи страшним судом, просто не звертайте уваги, в будь-якому разі краще бути атеїстом ніж таким релігійним фанатиком, і може моє твердження буде дивним та когось образить, але чесний атеїст до Бога знаходиться ближче, ніж якийсь твердолобий фанатик, готовий оголошувати новий «хрестовий похід» чи то «холівар», бодай в інтернеті.

P. S. Духи вещают: Подумалось, а еще извечные споры и «холивары» между так сказать «верующими» фанатиками и не менее фанатичными атеистами, могут стать отличной коллекцией маразмов. Как некогда говорил дедушка Эйнштейн: «Только две вещи в мире бесконечны: вселенная и человеческая глупость, хотя я еще не совсем уверен насчет вселенной».

3 Responses to Віра, атеїзм та одвічні «холівари»

  1. molinski

    Гарна розрядка для двох баранів, які перетискають одне одного бо інший тисне :)
    Я б не називав пошуки Бога, пошуком бога, бо ми сприймаємо пошук – як зовнішню дію. Нам бракує розуміння, тому краще дійсно змовчати, ніж говорити загальноприйняте.
    Назвімо це – досвідом. Пошук досвіду, а той хто прийде до нього зрозуміє все інше.

  2. Олександр

    Це мені нагадало слова одного із братів Гонкур , які були письменниками натуралістами:
    Якщо бог існує, то атеїзм повинен здатись йому меншою образою, ніж релігія..

    Не буду нічого заперечувати, життя часто веде нас незбагненними стежками, але все ж сумніваюсь, що прийду до креаціонізму. Ну дуже вже ця концепція слабка і не ґрунтовна.. До речі, Ейнштен не вірив в персоніфікованого бога, він вважав Всесвіт богом ..

  3. Pavlo

    Дякую за відгуки, дозволю і собі лишити деякі коментарі до ваших коментарів:

    “бо ми сприймаємо пошук – як зовнішню дію” – от якраз в цьому і велика помилка багатьох людей, ми сприймаємо пошук тільки як зовнішню дію, але є ще й внутрішній пошук, якраз такий пошук (внутрішній) і приводить до Бога.

    “Нам бракує розуміння, тому краще дійсно змовчати, ніж говорити загальноприйняте.” отут повністю з вами погоджуюсь, все мовчу… :)

    Щодо Ейнштейна та персоніфікованого Бога чи не персоніфікованого то на мою нескромну думку Бог є і персоніфікованим і неперсоніфікованим одночасно. В будь-якому випадку Його персона настільки велика та грандіозна, що зрозуміти її нам своїми недосконалими головами, все рівно, що намагатись чашкою вичерпати океан. А Ейнштей був не просто вченим, він був містиком науки, яка зовсім не суперечить релігії, а навпаки її доповнює.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers