Про характер. Частина друга.
ДУХОВНИЙ РОЗВИТОК І ХАРАКТЕР
Духовний розвиток не знаходиться у тісному зв’язку з добрим характером. Євангеліє частіше звертається до серця чоловіка, а дуже рідко до його розуму. „Жменька морального життя — каже Юрій Герберт — значить більше, ніж ціла скриня вченості”. Правда, й знаннями не треба собі легковажити, але знання мусить бути поєднане з добротою. Духовні ж здібності часто поєднані з найпідлішим характером, з лизунством та підлабузництвом супроти вищих становищем, та безстидністю супроти нижчих. Не один чоловік може мати велике значення в літературі, мистецтві або науці, але щодо чеснот і виконання своїх обов’язків може стояти поза бідним і невченим селянином.
„Ви кажете, що треба відноситися з пошаною до вчених людей” — писав Пертес своєму другові. — „Я погоджуюсь! Але не забувайте, що великість духа, глибина думки, пізнання високого, знання світу, такт і енергія у вчинках, чесність і дар наближення до себе людей — що того всього може недоставати чоловікові, хоч він і вчений”.
Коли хтось при Вальтері Скоті звернув увагу, що над все треба цінувати й шанувати таких людей, які набули собі велике значення в літературі, то Скот відповів: „Нехай нас Бог боронить! Який нужденний був би цей світ, коли б сталося це правилом. Я прочитав за своє життя багато книжок і часто сходився з визначними та освіченими людьми, але вірте мені, я чув з уст бідних і неосвічених мужчин і жінок, чи то вони серед нужди і горя виявляли поважну, благородну, справді геройську відвагу, чи то висловлювали свої прості думки про долю приятелів або сусідів, благородніші слова від тих, які,мені довелось коли-небудь чути або читати. Хіба в одній Біблії є такі слова. Ми ніколи не зрозуміємо нашого покликання й призначення, доки не прийдемо до того переконання, що все пусте, коли в нас серце неблагородне”.
БАГАТСТВО Й ХАРАКТЕР
Ще менше стоїть багатство в зв’язку з добрим характером. Навпаки, воно є часто причиною занепаду й спідлення характеру. Багатство й моральний занепад, розкошування й гроші тісно пов’язані з собою. Багатство в руках людей, що не мають сильних засад, що не вміють панувати над собою або підлягають непогамованим пристрастям, є лише спокусою, сильцем, а може й джерелом нещастя для них самих і для інших.
Бідність і характер.
З другого боку бідність є в дуже тісному поєднані з добрим характером. Не один не має нічого крім своєї пильності й чесності, а проте стоїть високо серед людства. Порада, яку одержав Роберт Берне від свого батька, була дуже доброю. Батько радив йому, щоб все був мужчиною, хоч би його гаманець був і порожній. Бо хто не має мужнього серця, той негідний й одного погляду.
Один із найблагородніших характерів, які пізнав Смайлс, був робітник з північної Англії. Він як слід утримував свою родину, хоча його тижневий заробіток ніколи не був більший, ніж десять шилінгів. Його знання, набуті ним у сільській школі, були невеликі. Його бібліотека складалась лише з Біблії та ще двох незначних книжок. А коли він по своєму скромному, працьовитому і побожному житті перенісся на вічний спочинок, полишив по собі славу досвідом набутої мудрості, справдішньої доброти й постійної готовності нести людям поміч.
Коли Мартин Лютер помер, не залишивши по собі, як він це сам сказав у своєму заповіті, „ніякого готового гроша, ніяких скарбів”. Він був все своє життя такий убогий, що мусів сам заробляти собі на хліб. Але в той сам час, коли він мусів власними руками працювати на хліб, він перетворював характер своєї батьківщини і був морально сильніший, більше шанований, звертав на себе більшу увагу, ніж всі німецькі князі разом взяті.
Продовження буде.
Автор: Семюель Смайлс, перекладено на українську та відредаговано паном Тимощуком.