Зведення у сан, на трон, в найвищий ступінь – звучить піднесено. У кожному випадку мається на увазі досягнення більш високого, а іноді й найвищого рівня, сходження до якоїсь вершини, до межі прагнень. А як же тоді зрозуміти зведення в нульову ступінь? Це ж, згідно із законами математики, зведення будь-якої, навіть заслуженої величини до одиниці. Яка символіка стоїть за поняттям числа і операцій над ним? Що є для нас число не тоді, коли треба перерахувати яблука на сторінці букваря (чи гроші в гаманці), а в найзагальнішому сенсі? Що могло воно позначати в момент Творіння, коли ще нічого було перераховувати?

Звичайно, було б наївно думати, що найбільші мудреці минулого, які ламали голови в прагненні обчислити суще, були байдужі до матеріальної сторони буття: багатства, влади, авторитету. Наприклад, творці Каббали розуміли, що матеріальна складова людського існування лише висловлює акумульовану енергію, яка збільшує масштаб вільної волі і відповідальності за наслідки її прояви. Якщо пощастить уникнути грошової спокуси і використовувати цей потужний енергетичний важіль не для множення капіталу, а для того, щоб, закоренившись в реальності матеріального буття, віддавши їй його «частку», здійнятися до висот Духа, то, можливо, випаде і нагорода – можливість освоїтися в них настільки, що вдасться дати кількісне визначення пристрою Світобудови.

Коли маєш справу зі складним, часом невимовним, заманливо буває спробувати домогтися ясності, оперуючи чимось добре відомим, зрозумілим, навіть звичним. Наприклад, спробувати показати, що означають стосовно до таких явищ, як Народження і Смерть, прості арифметичні операції між однозначними натуральними числами, з одного боку, і нулем та одиницею, що розуміються метафізично, з іншого.

Відразу обмовимося, що ці міркування не належать до сфери математики. І числа, і арифметичні дії будуть важливі для нас лише в їх метафізичному вираженні. Число тут виступатиме не в його службовій, чисто кількісній ролі, а як символ множинного стану метафізичної реальності, що виникла в процесі її появи з первісної Єдності. З такої точки зору число – це символ подільності Духа, це жива сутність. (До речі є думка, що людина, яка проникла в сакральну суть чисел може стати успішним гравцем, скажімо, у брокерській діяльності. А може люди з Trade12 осягнули цю суть? Як знати, дивіть самі відгуки про Trade12 на сайті http://investoroadshow.com/ru/ та робіть свої висновки).

Спочатку – кілька слів про термінологію. З природних для мене каббалістичних позицій людина в принципі не може і ніколи не зможе не тільки осягнути Творця, але навіть дати Йому яке-небудь вичерпне визначення, тому що немає нічого, з чим можна було б Його порівняти.

У Каббалі Його називають Ейн, що в перекладі з івриту означає «те, що не існує, чого немає». І це воістину так, бо Він вище існування, воно Ним створено і підтримується. У світі немає такого місця, де б Він не відбивався, а перебував повністю. Точніше буде сказати, що Він є Абсолютне Ніщо, те, що для нашого світу є не проявленим і відноситься до позаіснування, до потойбічності.

Коли ж мова йде про Творіння, тобто про його проявні стани, Він являє собою те, що в Каббалі іменується Ейн-Соф («соф» в перекладі означає «кінець»), або Безкінечність. Це ім’я Бога, Який скрізь, це Абсолютне Все – перший прояв Абсолюту, народження Щось з Ніщо (Щось тут – якась первинна Єдність). В системі, де Ейн символізується Нулем, Ейн-Соф є Одиниця. Для Буття в цьому виявляється Єдність того, що в ньому є, і того, чого немає.

Проявлене Щось перебувало спочатку в згорнутому, а потім (коли, ймовірно, виникли Час і Простір) у розгорнутому стані. Згорнутість – це нерозчленований стан Буття, або первинна Єдність, яка передбачає відсутність всяких чисел. Вона символізується Одиницею в її метафізичному розумінні.

Розгорнутий стан означає розділення Єдиного на різні рівні, форми, явища, об’єкти які вже можуть бути обчислені. Тому числа в порядку їх зростання (натуральний ряд) з сутнісної сторони можна розглядати як послідовні етапи вищезгаданого розгортання. Звідси ясно, що Ейн як метафізичний Нуль є джерело всіх чисел, містить їх як потенційну можливість частині відокремитися від цілого і символізує досконалий, а отже, володіючий повнотою непроявлений, початок всіх речей, що породжує насамперед первинну Одиницю, з якої виникають всі числа.

Таким чином, первинна Одиниця символізує чисто духовне Буття; з неї народжуються всі Числа так як вони суть Одиниці, взяті деяку кількість разів. Отже, будь-яке Число, наприклад сім є твір первинної Одиниці на ту чи іншу кількісну міру. Абсолютний Божественний статус метафізичного Нуля проявляється в його взаєминах з числами. Його верховна керуюча функція виявляється також з того, що будучи приєднаним праворуч до числа, він переводить його в інший порядок значущості.

Отже, оскільки, як ми з’ясували, ні Нуль, ні Одиниця в розглянутому сенсі числами не є і не відносяться до світу чисел, обмежимося розглядом найпростіших однозначних чисел від 2 до 9.

Визначимо і метафізичний сенс п’яти арифметичних дій, перерахувавши їх у порядку підвищення рангу операції – від додавання і віднімання до множення, ділення і піднесення до степеня.

Додавання і віднімання можна зрозуміти як прямолінійний поступальний і зворотний рух, як переміщення одновимірних об’єктів.

Розподіл – це виявлення деякої регулярної структури, неявно присутньої в об’єкті.

Множення – додання вихідному об’єкту (числу як первинній матеріальній Єдності, яке з’явилося з Одиниці) двовимірного кількісного виміру. А раз так, то можна сказати, що двовимірна сутність, що утворилася в результаті множення, займає в просторі деяке місце, точніше, деяку область на площині. Множення можна представити і у вигляді операції більш низького рангу – як складання, повторення кількісно рівних одновимірних об’єктів в двовимірній площині.

Зведення в ступінь. Під цією операцією розуміється надання вихідному, наприклад, одномірному об’єкту (сутності, що має конкретну кількісну міру) якості багатовимірності. Це як би утворення багатовимірної фігури, якогось багатовимірного «куба» з ребром, рівним саме цій вихідній величині. Піднесення до степеня можна виразити і через операцію більш низького рангу – представити як множення кількісно рівних об’єктів, здійснюване в багатовимірному просторі. При цьому в структурі утвореної суті зберігається індивідуальна, кількісна характеристика вихідного об’єкта, в даному випадку – натурального однозначного числа. При множенні воно ніби «запам’ятовується» на площині, при зведенні в ступінь – в багатовимірному метафізичному просторі. Виходить щось на зразок ритмічної структури (про це свідчить вираз кожної з цих двох операцій через дію більш низького рангу). Це спостереження може стати в нагоді при переході до аналогій чисел з індивідуалізованими сутностями. Відзначимо також, що в межі всі ці операції ведуть або до Нуля, або до Нескінченності, тобто до Абсолютного Ніщо або до Абсолютного Всього.

ПРАВИЛА МЕТАФІЗИЧНОЇ АРИФМЕТИКИ

Додавання з метафізичним Нулем і його віднімання не відбиваються на фізичному плані, оскільки Абсолютне Ніщо нематеріальне. Поділ на метафізичний Нуль призводить до логічного утруднення, оскільки поділ якого-небудь Щось (проявленого об’єкта) є спроба виявити в ньому структуру, відповідну дільнику. В якості такого в даному випадку виступає вчинене непроявлене Абсолютне Ніщо. А отже, утворюється структура, яка породжувана досконалістю, повинна володіти повнотою, що припускає у вигляді наближення будь-яке число структурних одиниць; в результаті отримуємо нескінченність.

Множення на метафізичний Нуль. Якщо згадати, що в результаті операції множення вихідного об’єкту отримує певну площу, конкретне місце в просторі, то множення на метафізичний Нуль, зрозумілий як Абсолютне Ніщо, є протилежна операція. Це як би позбавлення об’єкта будь-якого місця в просторі, повний відхід з прояву і злиття з Абсолютом в Його непроявленому вигляді.

Іншими словами – це вихід з колеса перевтілень, остаточна Смерть, перехід туди, звідки Душі немає вороття. Можливо, про це сказано Ахматової:

Но я предупреждаю Вас,
Что я живу в последний раз.
Ни ласточкой, ни кленом,
Ни тростником зеленым.
Ни родниковою водой,
Ни колокольным звоном —
Не буду я людей смущать
И сны чужие навещать
Неутоленным стоном.

Ми вже знаємо, що зведення якогось числа в ступінь – це надання йому, одномірному, якості багатовимірності. Тоді виходить, що тепер деякій одновимірній сутності (що за характером здійснюваної дії має або багатовимірну перспективу, або багатовимірне минуле) треба надати якість нульової, тобто «ніякої» багатовимірності. Можна сказати, що це відмова їй у багатовимірності, а отже, повернення в стан, що не має виміру, до первинної метафізичної нероздільної Одиниці.

Отже, зведення в нульову ступінь призводить до переходу з багатовимірності (кількісно виражається величиною ребра багатовимірного куба) в стан первинної Одиниці – Монади, духовного зерна. Іншими словами, це втрата тіла без втрати Духа, без повного відходу в непроявленність; це те, що ми називаємо земною Смертю. Під цим ми розуміємо повернення до вихідного стану Душі перед отриманням нею нового матеріального тіла, перед новим втіленням.

Однак, перебуваючи в такому одиничному стані, Монада зберігає інформацію про те, ким вона була раніше – знає, яке число було зведено в нульову ступінь перед переходом її в цей стан. Вона пам’ятає своє кармічне минуле і чекає того, що можна було б назвати кармічним зважуванням, після якого отримає нове кількісний вимір, інший «множник» Одиниця – вступить в нове Народження.

А тепер пора перейти до висновків. Мовою метафізичної арифметики множення числа на метафізичний Нуль символізує Смерть як повний вихід з кола перевтілень. А зведення в нульову ступінь символізує Смерть дещо інакше: як повернення в початковий стан Душі до її чергового втілення, тобто до вихідних умов, при яких всі сутності рівні, тому що рівні між собою Одиниці, якими вони представлені. Будь-яке число в нульовому ступені дорівнює одиниці.

Звичайно, під числом тут мається на увазі не просто кількісна міра, а якась жива сутність, що розвивається не тільки в матеріальному тривимірному світі, але і в духовній багатовимірності. Це не просто об’єкт, але індивідуальність, рівень якої в розглянутому спрощеному випадку символізують досягнута нею ступінь і величина ребра багатовимірного «куба», що утворюється при зведенні об’єкту (в даному випадку – однозначного натурального числа) в ступінь.

І хоча таких чисел дуже небагато – від 2 до 9, кожне з них можна розглядати як окремий випадок комплексного числа, уявна частина якого дорівнює 0. І тоді між будь-якими дотичними в ряду натуральними числами побачиться ціла безодня – нескінченна безліч сутностей, що володіють індивідуальними рисами. (Не кажучи вже про те, що будь-яке багатозначне число можна привести до однозначного за допомогою так званого метафізичного додавання, наприклад: 1997 = 1 + 9 + 9 + 7 = 26 => 2 + 6 = 8.)

Коли ж конкретний об’єкт – багатовимірна фігура, ребро якої дорівнювало, наприклад, семи, а тепер перетворилося на одиницю (сім у нульовій ступені) – зазнає кармічне зважування, то перед тим, як стартувати в нову реінкарнацію, тобто бути зведеним замість нульової в першу ступінь (простіше кажучи – народитися), йому належить отримати нову тілесну оболонку. Її відображенням на духовному плані буде інший багатовимірний «куб».

Його ребро буде дорівнювати вже не семи, а, наприклад, п’яти або дев’яти, в залежності від наявних «заслуг», від того, що людина примножувала – збирала гроші, авторитет, владу (була користолюбцем) або сенс існування бачила у набутті Духа, жила так,

Чтобы в конце концов
Привлечь к себе любовь
пространства,
Услышать будущего зов.
(Б. Л. Пастернак)

Чи вдалося мені, оперуючи метафізичним Нулем та первинною Одиницею, висловити ідею трансформації, проілюструвати на елементарному рівні кармічне зважування і в ідеалі – прояснити і впорядкувати уявлення про Смерть, Перевтілення і Народженні? У всякому разі, спроба зроблена.

Автор: Р. Степанова.