Для буддистів звук дзвону – це голос Будди, що дає мудрість просвітлення. А тому в житті країн, де люди сповідують буддизм, дзвони займають особливе місце. У Південній Кореї є знаменитий дзвін, відлитий більше 1200 років тому. Його глибокий і спокійний звук з довгим мелодійним переливом справляє незвичайно сильний вплив на тих, хто його чує. До того ж це найбільший з нині існуючих в Кореї дзвонів. Історія його така.

У 753 році 35-й за рахунком правитель корейського царства Сілла король Кенгдок наказав відлити дзвін в пам’ять про свого батька – короля Сонгдоке. Робота була завершена лише 34 роки потому, в 771 році. Це не дивно: адже висота дзвону – 3,33 метра, ширина – 2,27 метра, а вага – 25 тонн.

Столицею царства Сілла (57 р. до н.е. – 936 р. н.е.) було нинішнє місто Кенджу в провінції Кенгсанпукто. З моменту свого виготовлення «Божественний дзвін», як його стали називати, ніколи не залишав меж Кенджу. Сьогодні він знаходиться в павільйоні Національного музею Кенджу.

Дзвін нагадує грандіозну скульптуру. У верхній його частині – гак у формі дракона; за цей гак дзвін підвішували. Дзвін прикрашений рельєфними фігурами небесних дів, схилених в молитві. А на висоті трохи більше метра – різьблене зображення квітки лотоса. Вона символізує, що ясний звук дзвону поширюється по країні, як лотоси по поверхні води. Однак при визначенні цінності дзвону вирішальне значення має не його зовнішня краса, а звучання. Що ж до «Божественного дзвону», звук його настільки незвичайний, що про нього навіть існує легенда.

Старовинний переказ свідчить, що коли дзвін був тільки що відлитий, він взагалі не видавав звуку. Його кілька разів переплавляли, але безрезультатно. Потім одному ченцеві уві сні з’явився якийсь дух і сказав, що дзвін зазвучить, якщо принести в жертву молоду дівчину, скинувши її в розплавлений метал, з якого буде відлито дзвін. Страшна жертва була принесена – і дзвін зазвучав…

Кажуть, що його звук нагадує голос дитини, який вимовляє слово «Емілі», що мовою епохи Сілла означало «мама». Звідси друге ім’я дзвону: «Дзвін Емілі». На думку сучасних вчених, незвичайний звук виникає внаслідок особливого акустичного ефекту, званого «ефект макнорі» (він виражається у змішуванні первинного і відбитого звукових коливань). Виникає враження, що звук на час переривається, а потім знову виникає. Ефект макнорі зустрічається тільки в корейських дзвонах.

Професор Кім Янг-хан з Корейського науково-технологічного інституту вважає, що ефект макнорі пояснюється одночасним виникненням в дзвоні двох звукових хвиль близької частоти. Причому довше звучать обертони більш низької частоти. На думку вчених, звук підтримується завдяки наявності спеціальної труби (поряд з гаком) і поглиблення в майданчику під дзвоном. Труба гасить високочастотні звуки, пропускаючи їх назовні, а поглиблення під дзвоном відновлює рівновагу. Ці технічні деталі характерні саме для корейських дзвонів.

А ось професор Джин Йонгок з університету Кенг-хі вважає, що вібруючий дзвін «Божественного дзвону» складається з трьох видів звукових коливань. Хвилі частотою до 100 герц йдуть у землю, частотою від 100 до 250 герц сприймаються людьми, а ті, частота яких перевищує 300 герц, ідуть у небо. Інакше кажучи, дзвін був відлитий з таким розрахунком, щоб він звучав не тільки для людей, але також для небес і землі. У небо звук йде через спеціальну трубу у верхній частині дзвону, в землю – через поглиблення під дзвоном, а люди сприймають насамперед вібрації корпусу дзвону.

На жаль, за більш ніж тисячу років життя дзвону на ньому утворилося чимало тріщин. Деякі вчені наполягають на тому, що дзвін слід зберігати у скляному контейнері, щоб запобігти його подальшому розтріскуванню, інші ж стверджують, що життя дзвону може бути продовжене тільки в тому випадку, якщо він буде і надалі використовуватися за своїм прямим призначенням. Залишається сподіватися, що і в майбутньому люди зможуть насолоджуватися незвичайним звучанням древнього дзвону.

Автор: Кім Мін-А

P. S. А еще в Корее (разумеется, южной) некоторые состоятельные люди даже заказывают себе разные вещи, такие как ванна стальная из материалов похожих по складу к тем, из которых был сделан тот самый великий буддийский колокол.