Острівний світ Тихого океану виказує величезне розмаїття культур. Проте від архіпелагу островів Рюкю в Японії до Самоа й Таїті тутешні міфологи відбивають цілком схожі погляди на походження островів.

На японському архіпелазі Яеяма ритуали та перекази нагадують звичаї Океанії. Міф, поширений на одному з островів цього архіпелагу, Ісігакі, тлумачить творчу роль богів та предків. За цим міфом, колись бог сонця наказав іншому богові, Амангові, зійти з неба на землю, щоб створити острів. Аманг спустився з неба і змішав пісок та землю наконечником свого списа. З цієї суміші і виник перший острів. Потім у пандановому тропічному лісі, який виріс на острові, він створив краба-самітника: амангча. Далі він передав крабові людський зародок, і зрештою пара людських істот, чоловік та жінка, вийшла на поверхню з крабової нори в піску.

На західному узбережжі острова Іріомоте населення використовує щорічні традиційні дійства, такі як перегони на каное сабані наприкінці року, щоб здобути благословення богів та предків на рік прийдешній. Це благословення унаочнюється у формі юу, що приносить добробут та буяння рослин, приносить із-за обрію, з небес чи з глибин — незнаних місць, де мешкають боги та предки. Під час фестивалю Сору (на сьомий місячний місяць) небіжчиків та пращурів запрошують повернутися до селища, до осель, де вони народилися. Там їх вшановують пожертвами та святкуваннями на їхню честь, що тривають три ночі. Група молодих людей у масках — Анггама — викликає танцями спільноту небіжчиків та пращурів.

ВІД ПРИРОДИ ДО КУЛЬТУРИ

Чоловік і жінка з оповіді про творення є предками тих, хто оселився на архіпелазі островів Яеяма. Багато варіацій цього міфу виявлено на островах Хатерума, Такетомі та Міяко. В австронезійців з островів Белау, Самоа і Таїті походження теж тлумачиться в подібний спосіб — через вихід з хаосу першопочатку життя, що зійшов з неба на землю або в море. У міфах це дрібні морські створіння, такі як риби, краби, черв’яки, черепашки, що дають життя дитині або парі первісних людей.

Часто пара складається з брата й сестри, чий інцест засновує людське суспільство. Перша дитина пари — це зазвичай водне створіння чи недосконала людська істота.

На островах Рюкю, як і в Полінезії, ці міфи поєднуються з оповіданнями про плавучі острови або плавучі землі, які богам вдалося закріпити завдяки різним хитрощам, а відтак створити острівний світ, що поступово заселювався людьми.

Загалом міфи про походження подають це заселення як перехідну форму від природи до культури. Вони повертають до способу життя стародавніх приморських спільнот у Південно-Східній Азії та навкруги Східно-Китайського моря, основною рисою якого була риболовля та збирання морських водоростей і молюсків.

ПЕРВІСНИЙ ЗВ’ЯЗОК

Для народів Океанії генеалогії, що беруть свій початок від предка-засновника, встановлюють порядок верховенства серед всіх кланів та нащадків або родин, які утворюють острівне суспільство. Така генеалогія є складником «структури походжень», яка поєднує статус спільнот, соціальні щаблі та персональні звання відповідно до критерію, узаконеного міфами та старовинними переказами про заселення островів. Полінезійці «пам’ятають» прабатьківські міграції, які привели їх до островів, де вони нині мешкають. Перекази зберегли імена найвизначніших предків, які прибули з того боку океану і вшановуються як боги. Всі подробиці цих мандрівок (назви чи імена пірог, ватагів, жерців та славетних творців, а також предметів, рослин і тварин, що їх вони взяли з собою) відомі нащадкам засновників.

У свідомості тубільних народів походження островів та початок їхнього заселення взаємопов’язані. Цей зв’язок підтверджується в ритуальній формі під час щорічних великих свят. Культ предків пронизує все соціальне життя. Колись вони прийшли з неба та моря і тепер з’являються у снах острів’ян, даючи в такий спосіб змогу спілкуватися з духовним світом богів та безликими силами природи.

Ці стосунки із пращурами набирають багатьох форм. Деякі престижні речі, такі як церемоніальні предмети або предмети, що використовуються в обрядах (народини, весілля чи похорон) мають загальну цінність, бо вони означають зв’язок між предками та живими, тобто передачу духовної сили (мана), прабатьківського благословення живим.

Зображення предків, повернені анфас у сидячій чи стоячій поставі, є одним з найдивовижніших мистецьких творів у Океанії. Ці вироби з дерева, каміння чи слонової кістки трапляються від східної Індонезії до Полінезії. Найкращі й найблискучіші зразки можна побачити на східному рубежі Тихого океану, на острові Пасхи, де величезні моаі, встановлені біля моря на терасах із каменів без цементу, нагадують мана обожнених предків, яким мешканці острова колись складали жертви. Вухасті моаї вдивляються в обрій за морем, звідки прийшли духи предків, стоячи на варті їхнього шляху.

Автор: Антоніо Гюрейро.