Як ми вже говорили (у першій частині), всю нашу світобудову можна порівняти з безмежним океаном наповненим інформацією, ідеями (аналог світу ідей Платона), які постійно перебувають у русі (період ХАОСУ, в японській філософії – НІЩО) – це єдино існуюча реальність (« я є хто є ») – це Свідомість Творця – сукупність знань, вся повнота інформації, абсолютна істина. Уявіть собі темну кімнату, ми не знаємо, що там, нічого не видно, але це не означає, що там нічого немає. Коли вмикається світло, ми сприймаємо зором предмети, що знаходяться в кімнаті, а значить для нас вони стають існуючими, хоча вони й раніше там були, але для нас вони були тільки в потенціалі … Це перша стадія існування, сприймається нашим розумом – ХАОС, НІЩО – існування в потенціалі … саме нашим розумом бо це тільки для нас воно «не існує» або існує в потенціалі, а насправді – це і є справжня реальність, частиною якої і ми є.

Коли різні інформації-ідеї стикаючись починають рухатися в одному певному, загалом, усвідомленому напрямку, вони тим самим формують Думку (починається друга стадія Теос) – визначальні духовні закони і принципи на яких потім формується «матеріальний» КОСМОС (третя стадія існування). Рух Думки народжує Час (у грецькій теогонії перше божество бог часу Кронос, перший духовний принцип – рух, або в єгипетській космогонії – птах Фенікс, що запустив час), який рухається в різних напрямках, на різних рівнях (як течії в океані), звідси провали (перехід на інший рівень) у часі … Далі з’являються інші божества, тобто принципи і закони функціонування нашого світу, звідси і пантеони безлічі богів в різних релігіях …

Носієм Думки в «матеріальному» світі є Енергія, різні агрегатні стани якої, формують речовину-матерію (простір), яка аналогічно перебуває в різних агрегатних станах (наприклад лід, вода, пара – одна і та ж речовина в різних агрегатних станах в залежності від кількості даної йому енергії). Це Перший етап (який складається з трьох стадій: хаос-теос-космос) – творіння віртуального всесвіту … Воно відбувається за принципом Любові – Мудрості в духовній сфері, так званий другий Логос, а у всесвіті «матеріальному» – принцип еманації, тобто передачі енергії – думки без зменшення початкового матеріалу, що узгоджується з законами фізики про збереження енергії … і не суперечить законам термодинаміки …

Другий етап – еволюція свідомості. Еволюція всесвіту – це видима, виявлена, втілена еволюція свідомості. Вона відбувається шляхом його розповсюдження методом «намацування» (Теяр де Шарден “Феномен людини») найбільш вдалих, правильних варіантів (віртуальність як поліваріантність), одержання досвіду. Таким чином, формується свого роду розгалуження і на кожній з гілок в точках найвищого розвитку даної лінії еволюції і максимальної концентрації думки-енергії відбувається мутація (криза, зміна …). Якщо в результаті мутації створюється щось якісно нове, то розвиток цієї лінії еволюції йде по спіралі, отримує наступне поширення (продовжує жити, підживлюється енергією), а якщо якісного скачка не відбулося, то рух у цьому місці зациклюється, йде по колу, нічого якісно нового не виникає і через певний час ця лінія еволюції «затухає», втрачає енергію, яка передається більш прогресивним лініях …

Еволюція відбувається стрибками (тому не вдається знайти проміжні ланки …) і по герметичному закону спорідненості «що вгорі, то і внизу», тобто всередині конкретної лінії еволюції відбувається еволюція її справжньої т.д.

Виходячи з вище викладеного – висновку – нашу світобудову створено як віртуальну (не існуючу реально, а тільки як прояв справжньої реальності) і еволюціонує вона віртуально (поліваріантно).

Творіння відбувається не «навіщо», а «чому»; воно не припиняється і буде завжди, відбуватись Словом Божим, тобто Його думкою. Фраза Декарта «Cоgito ergo sum» встановлює тотожність між думкою та існуванням – мислю значить існую. При цьому існування ставиться в залежність від думки, тобто первинно мислення. Відповідь Господа Мойсею – «Я сущий навіки лишаюся» можна трактувати «Я мислячий вічність». Іншими словами, оскільки все навколо нас і ми самі є думки Бога, помилково розглядати це як результат якогось окремого акту творення, а сам акт творіння потрібно розглядати як фрагмент безперервного процесу мислення єдино істинно існуючого Творця …

Сергій Новоківський в співавторстві з Севою Файнерманом.

P. S. Духи вещают: И все-таки мы надеемся, что благодаря духовной эволюции человечеству удастся приоткрыть шторы нашего невежества, которые в отличии от обычных красивых штор, несущих в дом красоту и уют, несут только вред глобального масштаба.