В цю суботу автору довелось побувати на цікавому семінарі з гештальт-терапії під назвою “Майстерня дебютів”, який проводив у Львові, Московський гештальт інститут (скорочено МГІ). Щоб було зрозуміло взагалі про що йде мова, коротко розповім, що таке взагалі за риба той гештальт.

Гештальт один з основних напрямків психотерапії, засновником якої став німецький психолог і психотерапевт Фредерік (Фріц) Соломон Перлз (1893-1970 р.).

Фріц Перлз народився у Берліні, і перші роки свого життя провів в Німеччині, у 1913 році приступає до вивчення медицини, бачачи в ній шлях до філософії. Навчаючись медицині знайомитися з психоаналітичною теорією Зігмунда Фрейда, сильно нею захоплюється і стає палким послідовником вчення Фрейда. Коли у 1933 році до влади в Німеччині прийшли нацисти, Перлз разом із сім’єю втікає (він був німецьким євреєм) спершу до Голландії, а потім взагалі у Південну Африку. Там, у Південій Африці, він створює і очолює Інститут психоаналізу. У 1936 році, в Празі на міжнародній психоаналітичній конференції відбувається знакова зустріч Перлза зі своїм вчителем, батьком психоаналізу Зігмундом Фрейдом. Після неї, Перлз сильно розчаровується у теорії психоаналізу і вирішує створити свою власну теорію психотерапії¹. Ним і стає гештальт.

Гештальт з німецької мови перекладається як – ціле. Головна задача гешталь-терапії – це зібрати розкидану мозаїку (якщо вона, звісно розкидана) людської особистості у єдине ціле. Для своєї теорії гештальту Перлз багато чого запозичив з філософії екзистенціалізму² і навіть дещо з дзен-буддизму³. У наш час, його теорія має багатьох послідовників серед психологів та психотерапевтів. На теренах України існує дві великі школи, які займаються навчанням та підготовкою фахівців з гештальт-терапії: Українська асоціація гештальт-терапії та Московський гештальт інститут. Останній і організував семінар, про який далі буде йти мова.

Семінар тривав цілий день з 10 години ранку і аж до самого вечора (Закінчився десь о 21:00). Кожний учасник семінару протягом дня мав змогу взяти участь у трьох психологічних майстернях, які називались на англійський манер воркшопами (workshop). Паралельно в один час відбувалось 7 різних майстерень, і неабиякою була дилема вибору. Бувало, хотілось потрапити і на ту і на ту майстерню, однак клонування ще не придумали, тож доводилось обирати. Теми майстерень були досить різносторонніми, з тих тем, які запам’ятались, були такі як: психологічні аспекти сексуальності, проблеми виборів, гештальт підхід у бізнесі, проблеми виховання дітей, тощо. Перед початком кожної майстерні її ведучі, на великій сцені мали 5 хвилин на те, щоб презентувати свою майстерню і бувало, що перед презентацією я запланував йти на одну майстерню, але після змінював свою думку, бо роль ведучого і його енергетика має не аби яке значення. Ще було б не аби як цікаво, якби на семінарі були представники інших альтернативних психологічних течій, таких як НЛП, позитивна психологія, психодрама, тощо.

Перша майстерня, на яку я потрапив була найцікавішою і найбільше мені сі вподобала. Темою майстерні була ненормальність, як її назвали самі ведучі “Тихо шифером шурша крыша едет не спеша…и мы не против.” Проблема норми і ненормальності завжди мене сильно цікавила. В майбутньому, обов’язково на цю тему напишу велику статтю. Метою майстерні, на скільки я зрозумів (чи не зрозумів) було розкрити та прийняти свою ненормальність (а насправді наша ненормальність – це ніщо інше як унікальність нашого Я). Дуже часто ми цю унікальність-ненормальність подавляємо під тиском загально прийнятих норм і правил, які диктує нам суспільство. Друга майстерня, на якій я побував, була про кайф, як його отримати, хто від чого взагалі кайфує, що заважає нам кайфувати і таке інше. Третя майстерня була про те, нащо людям потрібний психолог. Головною думкою було те, що психолог то дзеркало, задача якого є відображення клієнта.

Взагалі всі психологічні майстерні-воркшопи були веселими та цікавими. Вартість цього семінару теж була цілком адекватна – 90 гривень.

І на останок трішки критики. Особисто мені дуже не сподобалось така річ, як вживання ведучими англомовних слів, таких як шерінг (sharing) – ділення, фід бек (feed back) – зворотній зв’язок та той самий воркшоп (workshop) замість слова майстерня. Як на мене, то це все виглядає як позерство зі сторони ведучих. Хіба так важко перекласти ці слова на українську чи російську мови? Взагалі такою фігнею страдають не лише психологи гештальтисти, а і представники інших психологічних шкіл. (Вперше з цими словечками зіштовхнувся на тренінгу з психодрами⁴). Те саме стосується вживання специфічної психологічної термінології (слів типу фрустрація, рефлексія, конгруентність тощо). А от уявіть собі шановні товариші психологи, що до вас на тренінг чи майстерню, прийшла людина перший раз, і яка не знайома з психологічною термінологією, і до того ж не знає англійської мови, вона після вживання вами цих слів, може відчути себе як мінімум незручно.

А так семінар цілком хороший, бажаю організаторам успіхів і ще неодноразового проведення таких семінарів у нашому прекрасному місті Лева.

P. S. Картинка на заголовку статті не проста. На ній можна побачити молоду дівчину або ж бабусю. А що побачили ви?