Ці слова з повним правом могли зробити своїм девізом покоління і покоління Інглбі, які вже більше 600 років мешкають у замку Ріплі.

«Маргарет Клітроу зв’язали і поклали на крижану кам’яну підлогу, – розповідає туристам сер Томас Інглбі. – Потім її понівечене тіло придавили важкими дубовими дверима, на які стали накладати величезні каменюки до тих пір, поки страдниця не померла під їх жахливої вагою». Нещаслива Маргарет Клітроу, прозвана «перлиною Йорка» за свою мужність і ту допомогу, яку вона надавала католицьким священикам, яким вдалось втекти, за що була по-звірячому вбита в 1586 році під час правління королеви Єлизавети I. Серед тих, кому надала притулок Маргарет, перебував Френсіс Інглбі, який 10 тижнями пізніше був захоплений у полон, а згодом повішений. Його труп виставили для залякування місцевих жителів на сільській площі, а потім четвертували.

У ряді 24 поколінь Інглбі, що жили в замку Ріплі, були мученики і ясновидці, шахраї і роялісти, добряки і злодії, красуні і виродки. «Я б не хотів ні з ким із них помінятися місцями, – зізнається нинішній власник замку, – всі вони в тій чи іншій мірі були рабами історичних катаклізмів, що стрясали Англію в ті далекі часи».

Сер Томас живе в замку Ріплі разом із дружиною Еммою і п’ятьма дітьми. Оточений чудовими парками і дзеркальними озерами, замок сьогодні наповнений теплом і затишком великої, щасливої і дружної сім’ї. Частенько діти разом з гідами супроводжують туристів, які часто навідуються в замок. Вони народилися і виросли в цьому дихаючому історією куточку Англії і з задоволенням розважають гостей, розповідаючи їм численні легенди, чутки, якими обріс замок за багато століть. Історія замку Ріплі йде корінням в сиву давнину. Окремі її сторінки залиті кров’ю тих Інглбі, які залишалися вірні своїм принципам всупереч вітрам змін, що дмуть з монархічних вершин.

У 1964 році в стіні замку було виявлено схованку страченого священика, в якому було заховано Євангеліє. Нещодавно канонізований (прилучений до лику святих) Френсіс Інглбі прийняв смерть, не зламаний духом. Він провів останню ніч у вдячних молитвах, торкнувши до сліз серця своїх тюремників-пуритан. Знаменно, що всього через кілька годин після страти священика його головний мучитель Генрі Чик впав в сходовий проліт і розбився на смерть. Іншого ката – Ральфа Хадлстоуна – через кілька днів схопив удар, він помер, а його труп моментально розклався. Безсумнівно, вважають молоді Інглбі, убивць настигла кара Господня.

За часів Єлизавети I було прийнято зберігати мощі померлих. Урна з правою рукою святого Френсіса упокоїлася в замку Арундель в Сассексі, цитаделі правовірних католиків герцогів Норфолкських. Портрет святого висить на стіні знаменитої збройової кімнати в замку Ріплі пліч-о-пліч з портретом його гонительки королеви Єлизавети I. Її наказ вважати державною зрадою приховування католицьких священиків виконувався настільки неухильно, що один бідолаха-шинкар був страчений тільки за те, що насмілився тримати у себе на задньому дворі коня святого отця.

Перший Інглбі з’явився в Ріплі на початку XIV століття, коли його клан, що заселяв раніше Лінкольншир, рушив на північ. Замок в ті часи належав роду Твенгів. Томас Інглбі познайомився з Еделіной Твенг, пристрасно закохався, як стверджують чутки, і взяв її за дружину. У щасливого подружжя народилося семеро дітей. Так би і животів поважний батько сімейства в своєму закутку, якби не втрутилась в його життя фортуна в особі короля Едуарда III, який царював в той час у Англії. У 1355 прославлений король-воїн, який підніс королівську владу на небачені висоти і приніс процвітання на свої землі, полював в околицях замку на дикого кабана. Його кінь раптово понісся, і король, не втримавшись у сідлі, впав на землю. Томас, який супроводжував свого суверена, моментально усвідомив смертельну небезпеку, в якій опинився король – розлючений від ран дикий кабан мчав на розпростертого на землі беззахисного мисливця. Томас хоробро атакував грізну тварину і завдав йому смертельний удар. Вдячний король посвятив свого рятівника в лицарі і, разом з іншими монаршими милостями, подарував йому емблему кабанячої голови, яка стала згодом гербом роду Інглбі.

Новоявлений сер Томас успішно трудився на суддівському терені і в 1361 році був призначений верховним королівським суддею. Подружжя Інглбі жило довго і щасливо і було поховано разом. Їх прах покоїться поруч із сімейної церквою Всіх Святих, збудованою в XIV столітті. Портрети лорда і леді Інглбі висічені на надгробній плиті, причому голова сера Томаса спочиває на також увічненим у камені крупі вбитого їм кабана.

Теперішній сер Томас успадкував замок і прилеглі до нього угіддя в 18-річному віці і з тих пір докладає багато сил і часу, щоб забезпечити гідні умови перебування численним туристам, залученими багатовіковою історією замку.

Багато його колишніх власників були ще молодші, коли кермо влади переходили в їх руки. Серу Джону, який народився в 1434 році, було всього п’ять років, коли він успадкував маєток і землі. Принесені ними доходи перебували під контролем самого короля аж до досягнення спадкоємцем належного віку. Король Генріх VI, який своїм нерозумним правлінням посіяв в країні абсолютну анархію, мабуть, з превеликим задоволенням користувався довіреними йому коштами, так як вимагав зібрати очевидців, які мали засвідчити дату народження сера Джона, перш ніж передати Ріплі в руки законного спадкоємця.

У ті часи Англія була повністю спустошена і виснажена війною Червоної та Білої троянди, яку вели між собою дві гілки королівського дому – Ланкастери і Йорки, які боролися за королівську корону. Тому першою турботою сера Джона стало будівництво надійних укріплень навколо замку. Як прихильник Ланкастерів він з легкістю отримав дозвіл на ці роботи у Генріха V.

Син сера Джона Вільям зустрічав біля воріт замку переможного Генріха Ланкастера VII, коли той з тріумфом в’їжджав у Йорк після перемоги при Босворт. Серу Вільяму Інглбі було всього десять років, коли помер його батько. Нинішній баронет воліє Вільяма всім своїм предкам, пояснюючи свою прихильність видатним характером останнього. Він жив в епоху жахливої політичної плутанини, вміло лавіруючи між двома ворогуючими кланами, і примудрився зберегти свою голову на плечах. Він дбайливо правил маєтком і помер у похилому віці, що було крайньою рідкістю в ті буйні кровопролитні часи. «У 1555 році від Різдва Христового мною побудований цей дім». Цими словами починається гордовитий напис, висічений на стінах збройової в замку Ріплі. Глибоко віруючий християнин, сер Вільям, повний належного смирення, додає: «Краще жити у злиднях, але з веселощами і радістю в серці, ніж в багатстві, але з тугою і сумом в душі».

В архітектурі замку чітко простежуються три різних стилі. Будівлі сера Вільяма, зроблені в XVI столітті, мирно уживаються як поряд з будівлею XV століття, так і з прибудовами, зведеними в XVIII. «Я не впевнений, що в мене є улюблене місце в замку, – каже господар. – Зате я закоханий у прекрасні види, що відкриваються з його вікон: блакитні, як волошкові поля, озера і лісопарк, в якому живуть олені. Вся ця краса і робить околиці замку неповторними ». Хлопчиськом разом з двома старшими сестрами сер Томас частенько грав у хованки. «Доводилося, – згадує він, – обмежуватися трьома кімнатами, інакше тебе б ніколи не знайшли». Прислуга була добра і привітна, і він часто підбивав кого-небудь із слуг пограти з ним в крикет, оскільки, крім них, у замку нікому було скласти йому компанію.

А ось пробоїни, залишені мушкетними ядрами на воротах і на стінах церкви, навівають зовсім інші спогади, далекі від веселих дитячих. Тут в 1644 році після битви при Марстон Мур, де Кромвель здобув блискучу перемогу, були розстріляні роялісти, сподвижники короля Карла I. Тоді ж солдати кромвелівской армії вкрали із замку фамільне столове срібло, вартість якого оцінюється сьогодні в 250000 фунтів стерлінгів. «Можливо, – каже сер Томас з відтінком чисто англійської іронії в голосі, – ми повинні адресувати наші претензії парламенту».

Автор Оксана Зав’ялова

P. S. Духи вещают: Много отличных замков можно встретить не только в старушке Англии, но и в соседней с ней Дании, Шотландии, Ирландии. А чтоб не заблудится, путешествуя Англией, Данией и прочими странами северной Европы вполне может пригодиться хорошая он-лайн карта Дании, Англии, Шотландии и т. д.