Гмм чомусь саме так і робить чимало людей, зокрема й ваш покірний слуга (себто я). Перш ніж почати писати цю статтю (і взагалі будь яку статтю) не обходиться без того, щоб щонайменше три рази перевірити пошту, почитати, що новенького понаписували братні блоги дружніх колег по перу (чи радше по клавіатурі) і так далі і тому подібне. З часом правда беру себе в руки і таки роблю те, що мав зробити, але ж часу то йде в пусту купа, а час втікач швидкий. Така вже лінива людська натура, а магічне словосполучення «зроблю завтра» часом перетворюється в одну з наших найгірших бід. Адже це «завтра» може розтягнутись на тижні, тижні складуться в місяці, а місяці в роки і оглянутись не встигнемо – як нам вже раптом 70 років, однак все рівно «зроблю завтра, ну чесно-чесно завтра все-все зроблю».

Чомусь з нами відбувається все десь так як з тою мишкою на картинці. А насправді це все ні багато ні мало – одна з найфундаментальніших проблем буття, «відкладання на завтра» найулюбленіший інструмент (чи скоріше мотузка) яким наш внутрішній чортик тримає нас у своїй клітці. Клітка ніби то прозора, і ми твердо впевненні, що завтра точно почнемо щось робити, працювати, почнуться зміни у житті, і завтра гори звернемо, але як наступає те «завтра»… і знов відкладаємо на завтра. А чортику тільки того і треба, адже він (той чортик) в жодному випадку не зацікавлений в тому, щоб ми були успішними та щасливими і робить все для того аби не допустити цього. А «зроблю завтра» це такий гарний снодійний наркотик для душі і особливо для совісті. Совість каже : «треба робити», а ми їй «звичайно, так-так все зроблю, тільки завтра»

І що тут поробиш? А нічого тут і не треба поробляти, просто взяти і зробити те що ми маємо зробити, без ніяких «завтра», зробити вже і зараз, негайно. А той внутрішній голос, що нам почне тільки-но заїкатись та шептати про завтра треба відразу посилати до дупи. І завжди пам’ятати, що «завтра» може ніколи не настати, а кожен день нашого життя може стати останнім. От тоді навчимось цінувати не «завтра», а «сьогодні», «вже», цю мить «тут і тепер»… Тоді «завтрашній» наркотик назавжди вивітриться з нашого життя чого всім і бажаю.

P. S. Духи вещают: Есть много вещей, которые ни в коем случае нельзя откладывать на завтра. Среди них такая важная штука как изготовление планов эвакуации, ведь от них порой может зависеть и человеческая жизнь.