Діоген та його бочка
Над всією Грецією не було жодної хмаринки, а на блакитному небі ясно світило сонечко, зігріваючи все довкола. Діоген ліниво лежав на пісочку, купаючись в лагідних сонячних промінчиках, та слухав спів пташок, яких завжди було вдосталь на благодатній грецькій землі. Поруч лежала його не замінима вірна подруга та супутниця – бочка, яка служила Діогену справжнісінькою домівкою та фортецею. Аж ось зненацька ідилію порушив гучний гуркіт та тупіт чисельних копит з ногами – це сам гордий завойовник Греції, Олександр Македонський власною персоною в компанії свого війська наближався до оселі філософа. Вельми цікаво було великому завойовнику власними очами глянути та поспілкуватись з великим філософом, слава про якого лунала по всій Греції.
– Я великий цар Олександр, – скромно промовив Олександр.
– А я пес Діоген. Гав, гав. – ввічливо прогавкав Діоген.
– Чого ж ти пес? – здивувався Олександр
– Хто щось дасть, тому виляю, хто відмовить – облаю, хто злий – вкушу.
Олександр був глибоко вражений простотою та аскетизмом Діогена, він вирішив його чимось нагородити:
– Проси що хочеш, все виконаю, – заявив Олександр, зі скромністю властивою всім великим царям.
– Відійди в сторону, ти мені сонце заступаєш., – відповів Діоген, і далі, як ні в чому не бувало, продовжував ніжитись на сонечку…
Кажуть, Олександр пізніше зізнався: “Якби я не був Олександром, я б волів стати Діогеном”.
Діоген зустрічається з Олександром Македонським.
Отакий весь був великий філософ Діоген, який своїм гострим розумом (та язиком), епатажною екстраординарністю, не аби яким аскетизмом, вираженим глибоким презирство до всякої розкоші та комфорту, навіки вписав своє ім’я в історію найвидатніших грецьких філософів.
Народився Діоген у 420 році до н. є. в містечку Сіноп. Батько майбутнього філософа був мінялою і втягнув сина в сумнівну аферу з виготовлення фальшивих монет. Їх спіймали на гарячому і як покарання Діогена вигнали з рідного міста, з тих пір він став мандрівником, а ще сильно захопився філософією, тож став не просто мандрівником, а філософом-мандрівником. В той час по всій Греції вже відгриміла слава мудрого Сократа, несправедливо страченого в Афінах, а кругом виникали чисельні школи його послідовників. Однією з таких шкіл були кініки очолювані філософом Антисфеном, одним з учнів Сократа. Сам Діоген став його учнем, та досить скоро перевершив свого вчителя.
Головна ідея кініків полягає в наступному – для кращого життя потрібно жити у повній злагоді з своєю природністю та інстинктами, а відкинути все зайве, не природне, штучне, наносне (зокрема культуру, правила поведінки, етикет). Їсти руками, а не вилкою, пити з горла, а не стакану, спати на землі, а не на ліжку (в крайньому випадку – в бочці) і так далі. Кініки у житті радили брати приклад з собак, саме тому слово кінік з грецької мови перекладається як “собачий”. Фактично кініки давньої Греції мені чимось нагадують субкультуру панків сучасності, такі собі панки давнини. А Діоген був найбільшим із кініків – головний філософ-панк всіх часів та народів.
Однак Діоген був послідовний у своїх переконаннях і свято їм слідував – жив в бочці, харчувався подаяннями. Розповідають, як Діоген часто просив милостиню у статуй та пам’ятників, коли його питали, навіщо то робить, відповідав: “Хочу привчити себе до відмов”.
Деякі ідеї Діогена цікаві, так він ходив по місту вдень з запаленим ліхтарем, коли його питали для чого він вдень світить ліхтарем, казав: “Шукаю людину” Все життя філософа було пошуком справжніх людей, здатних зрозуміти його ідеї.
Діоген ходить з ліхтарем.
А взагалі Діоген не одноразово шокував своїх сучасників різноманітними витівками, (в наш час він був би частим гостем у райвідділі міліції, як порушник громадського порядку) так Діоген міг ходити вулицями та площами і привселюдно займатись мастурбацією, обурені люди йому казали щось на кшталт: “Діоген, зрозуміло в нас тут демократія, ти можеш робити що хочеш, але чи ти не …. (тут не цензурне слово)”. А той собі спокійненько відповідав: “От якби і голод можна було втамувати, лише потерши живіт”.
Окремої уваги вартують стосунки Діогена з іншим великим філософом, учнем Сократа – Платоном. Говорячи сучасним комп’ютерно-блогерським сленгом, Діоген постійно тролив Платона. (от подумав, якби Діоген жив в наш комп’ютерний час він був би великим інтернет-тролем). Коли Платон дав визначення: “Людина – це тварина на двох ногах і без пір’я”, Діоген общипав когута, і зі словами: “Ось твоя людина”, – приніс його Платону.
Отаким веселим філософом був наш Діоген, на кінець ще трошки гумору.
P. S. Духи вещают: Великий философ Диоген жил в бочке и был напрочь лишен всяких бытовых проблем. В частности его совершенно не волновало такие важные вопроси – как сделать качественную побелку, где подешевле купить двери (а подешевле купить можно на сайте http://www.supermart.com.ua/), или плитку, и далее в таком роде.
5 thoughts on “Діоген та його бочка”
– А я пес Діоген. Гав, гав. – ввічливо прогавкав Діоген.
– Чого ж ти пес? — здивувався Олександр
– Хто щось дасть, тому виляю, хто відмовить – облаю, хто злий – вкушу.
Та ти щось гониш, не може такого бути. Де ти таке взяв?)))) То щось з сучасності.
А взагалі Діоген – крутий тип, сподобалася мені історія з ліхтарем і пам’ятниками. Бугагагагагаа. Хотілося би щоб автор журналу ще написав щось цікавеньке про Діогеника. 🙂
Щось той Діоген часто з пацанами крутився. Він часом не був того кольору?)))))))
А я пес Діоген. Гав, гав. – ввічливо прогавкав Діоген.
– Чого ж ти пес? — здивувався Олександр
– Хто щось дасть, тому виляю, хто відмовить – облаю, хто злий – вкушу.
Та ти щось гониш, не може такого бути. Де ти таке взяв?)))) То щось з сучасності.
Та ні то реальний історичний діалог між Діогеном та Олександром Македонським. Але це може бути і з сучасності, адже люди однакові у всі часи, що тоді, що зараз.
Щось той Діоген часто з пацанами крутився. Він часом не був того кольору?)))))))
Про цей момент його біографії історія мовчить як партизан.
та вроді був, Македонський ж був. (((