Розміри більшості Мальдівських островів не перевищують і 200×200 м, але, виявляється, і цього достатньо, щоб мати багату флору і фауну. Взагалі на островах певного сезону не існує – одночасно можна зустріти і плоди, і квіти, і зав’язі. Тобто як би одночасно протікають весна, літо і осінь. Що до плодів, то найпоширенішим тут, звичайно, є кокосовий горіх. Комусь подобається їх «начинка», комусь не дуже, але всі сходяться в одному: якщо кокос падає на вас з високої пальми, він може запросто проломити голову. Обачні британські колоністи винайшли хороший захист від кокосового бомбардування – корковий шолом, і кращого засобу не придумано.

Дрімучі зарості пандаусов покриті ліанообразними квітами, всілякого забарвлення орхідеями. Квітів тьма, здається, будь-який з островів архіпелагу своїм убранням перевершить найбагатший ботанічний сад світу.

Великі тропічні метелики перелітають від квітки до квітки, від дерева до дерева, подекуди на гілках зустрічаються волохаті павуки-птахоїди …

Літають в цьому раю не тільки комахи і пернаті, але і ссавці. Якщо набратися терпіння і постояти якийсь час, задерши голову, обов’язково побачиш летючу собаку. Безпорадна на землі, вона дуже граціозна в польоті: розкинувши лапи, розкривши свою мембрану від шиї до кінця хвоста, тварина планує на відстані до 100 м таким собі гігантським листом, демонструючи справжній зразок аеродинаміки.

З народжених повзати тут найбільш представницькі деревні ящірки – зустрічаються на кожному кроці. Ближче до берега їх «плазуюче» братство поповнюють раки-відлюдники і краби-фантоми. Хоча правильніше було б сказати, що краби не повзають, а бігають – переміщаються вони миттєво, стрімко, дарма, що боком.

Удень їх побачити непросто (чому значною мірою сприяє їх піщане забарвлення), зате якщо вийти на берег вночі, з ліхтарем, можна натрапити на цілі полчища цих членистоногих – їх тисячі.

Тут же, на березі, щосили хазяйнують сірі чаплі, час від часу навідуються в лагуну за їжею, а також черепахи, які виповзають з води, щоб відкласти яйця. З черепахами простіше знайомитися на суші, у воді вони не так вже незграбні і, володіючи відмінним зором, як правило, уникають зустрічі з людиною. До слова, природа Мальдів знаходиться під охороною держави, і основною «зеленою» програмою є захист саме черепах.

… Але ось ми підійшли до океану. Вірніше, до справжнього океану ще метрів сто – острів оточений мілководдям, лагуною. Її глибина не більше метра, тиша та гладь, – однак і тут своє життя.

У цьому «жабнику» мешкає маса різних мальків, ними-то і харчуються підростаючі тут дитинчата сірої рифової акули, яких якось не повертається язик назвати мальками: розмір «бебі-Шарк» (baby-shark – Акулятко) досягає 40 см. Мальками не проти поживитися і мурена, риба на вид кровожерна, але до людини цілком лояльна – її можна навіть привчити брати їжу з рук. Між іншим, мурена зустрічається і … на березі, після відпливу. Часто, в мисливському азарті, вона переповзає посуху від калюжі до калюжі, вишукуючи мальків.

Без особливих зусиль минаючи лагуну (море в ній по коліно), ми підходимо до коралового рифу. Мир коралів приголомшує яскравістю фарб, різноманітністю і химерністю форм, багатством життя. Здається, мати-природа вклала в створення рифа всі свої творчі сили, всю винахідливість і фантазію. Є корали гіганти і карлики, монолітні і гіллясті, гладкі і пористи, стовпчасті та кущоподібні. Одні нагадують квітучий бузок, інші – молоду ялинку, треті – гриби. Часто вони пофарбовані в соковитий яскраво-зелений колір, але трапляються і оранжувато-жовті, що нагадують картини Матісса. Іноді масивні брили коралів здаються вкритими оксамитом шоколадного кольору, на живому ворсі якого мерехтять голубі зірочки крихітних щупалець … Кораловий риф – відособлена, замкнута система зі своєю фауною. Тут будь-яка губка, актинія, молюск утворюють свій мікросвіт, в якому живуть рачки, черви, дрібні риби.

Більшість риб тут «одягнені» в помітні строкаті наряди (справжній маскарад), під стать самим коралам. Для багатьох це життєва необхідність: щоб бути непомітним для ворогів, потрібно вміти злитися з навколишнім фоном. Деякі з них несуть на рифах санітарну службу, як, наприклад, риби-метелики з роду хетодон. Якщо краби і креветки трудяться вночі, то хетодони працюють «в денну зміну». Весь день вони мирно пасуться на огрядних коралових «пасовищах», вищипуючи мертвих поліпів і осілі частинки скелетів загиблих тварин і рослин. Їм належить фундаментальна роль у збереженні рифів. Саме риби-метелики, добровільно печуться про здоров’я і красу коралів і моментально ховаються в їх лабіринтах при найменшій небезпеці, вносять в картину тутешнього життя ідилічний елемент.

А от риби-папуги – професійні руйнівники рифів. Справа в тому, що нічим іншим, крім коралів, вони не харчуються. Обгризаючи їх гілки своїм потужним дзьобом, папуги легко дроблять їх зубами, звертаючи в дрібний пісок. Поліпів вони переварюють, а вапняк «вистрілюють» через задній прохід. Ппух! Досить забавне видовище. За рік кожна папуга перемелює кілька тонн коралів!

Треба зауважити, що крім папуг тим же ремеслом промишляють риби-кулі, єдинороги і навіть деякі риби-метелики. З безхребетних тут у величезній кількості мешкають «морські квіти» актинії. Те одноногі – пурпурні або смарагдово-зелені, то двоколірні, з віночком рожевих або фіолетових щупалець, вони схожі на хризантеми, що розпустилися. Ці поодинокі «квіти» іноді розкидають свої «пелюстки» на 2-3 метра. В щупальцях тварини частенько поселяються відважні риби-клоуни. Варто наблизитися до такої обжитої актинії, як рибка миттю кидається на плавця, захищаючи свою територію. У цьому ж біотопі рясніють величезні лілово-рожеві та жовті горгонарії з спадаючими віялами гілок, схожих на страусові пера. У красі їм анітрохи не поступаються велично витончені морські лілії, які гордовито підводять свої перисті промені.

Всюди «натикані» губки всіляких квітів і відтінків, то у вигляді чаш і кубків, то у вигляді широких блюдець або дрібних тарілок. У підводному світі навіть хробаки, настільки непоказні на землі, виглядають красенями. Одні з них, сховавши своє тіло в трубчасті вапняні будиночки, виставляють назовні пишні султани червоних чи білих щупалець, інші прикрашають себе частими пухнастими щетинками, уподібнившись волохатим гусеницях.

З безхребетних не можна обійти стороною голотурій – на рифах вони грають роль земляних черв’яків. У пошуках останків тваринної і рослинної їжі голотурії заковтують уламки коралів. У них немає жалких клітин, гострих голок і зубів, однак вони мають у своєму розпорядженні ефективні засоби захисту, причому досить оригінальні: зазнавши нападу, тварина жертвує власними нутрощами, вистрілюючи ними в хижака. Поки той їх пожирає, голотурія кидається навтьоки. Через 10-12 днів у неї виростають новий кишечник і нові легені.

У товщі коралів можна побачити ще одну цікаву тварина – тріадакну, яка мешкає ніби в подвійному бліндажі (адже у нього є ще й своя раковина), сполучаючись із зовнішнім світом через вузьку щілину, з якої стирчить назовні край раковини і видна мантія. Мабуть, це найсильніше безхребетне в цих краях – зімкнута раковина тріадакни запросто тримає удар лома …

P. S. Духи вещают: А вообще можно не мешкая лететь брать авиабилеты на волшебные Мальдивы (кстати, сделать это можно например здесь: www.skycheck.ru/авиабилеты/все-москва-в-szx-…) чтобы самому исследовать и познать всю тамошнюю красоту.