Кілька хвилин тому Даніель Еклен пообіцяв монетку тому, хто виявить присутність змії поблизу. І ось один чоловік підходить, схвильований: «Пане, пане, я бачив одну!» Він залишив дружину вартувати і, якщо треба, слідувати по п’ятах за змією, по можливості не даючи їй сховатись. Задоволений і зацікавлений майбутньою зустріччю зі змією, Еклен швидко пішов за своїм гідом.

Звиклий з раннього дитинства до зауважень типу «обережно, змії кусаються», «шуми як можна сильніше, коли йдеш по траві, це лякає змій», Еклен чи то з почуття протесту, чи то з простої цікавості вирішив сам випробувати правильність цих зауважень. І ось вже 25 років, як він їздить по цілому світу, вивчаючи цих рептилій і відкриваючи все нові й нові сторони їх життя. Кілька років тому пігмеї розповіли йому про місце, яке буквально кишіло зміями, в 30 км. від їх села. Він вирушив туди і провів в дорозі 9 годин, продираючись через ліс, а потім ще 2 години в пирозі, в результаті чого – повне розчарування. У цьому місці знаходилась тільки скинута зміїна шкіра.

Стільки зусиль даремно! Але на цей раз він впевнений в успіху. Жінка, що стерегла змію, зустріла чоловіків широкою посмішкою, пишаючись собою, тому що не дала змії вислизнути, прикрила її своїм кошиком. Це справжній прояв хоробрості, оскільки в більшості країн Африки населення настільки боїться цих рептилій, що уникає навіть вимовляти слово «змія». Герпетолог Даніель Еклен не відчував жодних вагань. Він одним рухом тихо підняв корзину й обережно взяв рептилію пальцями прямо за голову, попередньо притиснувши її палицею до землі. Даніель моментально визначив, що перед ним габонська гадюка (Bitis gabonika) завдовжки близько півтора метри. Чудова знахідка.

Коли він повернувся в село, мешканці не повірили своїм очам. На їхню думку, Еклен не хто інший, як білий чаклун, якщо він вміє поводитись із зміями так спритно. І даремно він намагався переконати людей в тому, що це всього лише знання законів життя змій. Ніхто з глядачів, що оточували його не ризикнув навіть підійти до рептилії, не те що доторкнутись. Треба визнати, їхні страхи обґрунтовані, оскільки найближчий госпіталь знаходиться в столиці Яунде на відстані 300 км., таким чином, укус змії – це майже 100-відсотковий летальний результат. Серед найнебезпечніших змій з тих, що вивчав Еклен, він називає тигрову гадюку з Австралії і зелену мамбу, розміри якої в дорослому віці можуть досягати 2,5 м. і яка пересувається з такою швидкістю, що не залишає своїй жертві жодного шансу на порятунок. Навіть якщо укус мамби не викличе смерті, потерпілий завжди буде відчувати м’язові болі.

Піймання габонської гадюки – вельми значна подія, тим більше що на відміну від інших видів ця змія вживається в їжу, і її смакові якості дуже високо оцінюються місцевими гурманами. Зловити гадюку – велика честь, це значить, що людина переборола первісний страх перед рептилією. Тепер же, коли білий чаклун приніс таку змію в село, мешканці замислюються про вечірнє рагу і про виготовлення невеликих мішків для отруєних стріл зі шкіри цієї змії. Але у Даніеля Еклена інші плани. Пропало рагу: герпетолог ретельно запаковує знахідку в ящик. Подальші дослідження продовжаться в передмісті Пуатьє, де вчений проживає в компанії 200-300 змій.

Змії тримаються в клітинах з притулками, що нагадують нори, куди вони можуть сховатися. Тут Еклен вивчає і фотографує їх. Його фотографії рептилій відомі у всьому світі, вони високо оцінені на різних міжнародних конкурсах і є основним джерелом існування Даніеля. Він запевняє, що фотографувати змій досить просто, особливо коли вони їдять або займаються коханням (цікаво, як вони то роблять). У природних умовах вони володіють неприємною особливістю зникати, а в домашніх умовах, за словами вченого, змії звикають до постійного контакту з ним. «У мене є навіть змії, які народилися тут. Це, можна сказати, мої діти, – говорить Даніель. – Ласкаві і ніжні».

Його не лякає ризик, якому він піддається при лові змій і перевезенню їх через кордон (у багатьох країнах вивіз рептилій заборонений). До цих пір він проносив змій через митницю в мішках під сорочкою або в несесері. Приїхавши додому, він починає займатися зі зміями, як інші господарі з собаками і кішками. Він робить їм щеплення, перевіряє на наявність паразитів, які розмножуються в організмі рептилій і швидко його руйнують, годує їх білими мишами, щурами або курчатами і намагається увійти в контакт з ними. Коли ж він відправляється в подорож, особливий штат помічників займається його вихованцями. Це дуже високо оплачуваний персонал, так якщо заклинателі змій, яких ви можете побачити десь на індійських ярмарках, мають справу з напівголодними зміями з вирваними зубами, то змії Еклена знаходяться в олімпійській формі, завжди готові впорснути свою отруту в організм ворога, і бували нещасні випадки. Сам Даніель був покусаний 20 разів, на щастя, без особливих наслідків. Напевно, все-таки Даніель Еклен – дійсно чаклун.

P. S. Духи вещают: А еще для содержания змей и научного изучения и наблюдения за ними необходимо множество специальных приспособлений, скажем, специальные пеллетные котлы, особые измерители температуры в террариуме (ведь змейки любят тепло и нуждаются в тепле) и многое-многое другое.