“Коли Ісус народився у Вифлиємі юдейському за днів царя Ірода, то до Єрусалима прийшли зі сходу мудреці запитуючи: Де Цар юдейський, Який народився? Бо ми побачили Його зорю на сході й прийшли вклонитися Йому…” (Матвія 2-1)

Всі дані, пов’язані з народженням Ісуса Христа, символічні. Перед нами стоїть задача спільно спробувати розв’язати, дану нам тисячі років тому, тайну народження Месії, що змінила всю історію розвитку Землі, не повторюючи бездумно штампи і з повагою до дрібниць, опираючись на загальновідомі, доступні джерела.

Не збереглися деталі: нарізно, чи одночасно, прийшли ходаки, щоби поклонитися Боголюдині, скільки їх було, з дарами, чи без, цікавість без підґрунтя не схвалюється, як дано буде Богом взнаємо більше.

Волхви — з античної літератури: це люди, які належать до персидських зороастрійських жерців і вавилонські жерці — астрологи. Так от, їх і не було, вважаю, в числі перших візитерів, тих, хто почув святу Звістку. Першими, швидше за все, прийшли вшанувати народженого Царя Світу у цю ясну ніч “мудреці”, як написано у Матвія 2-1. Тобто, високодуховні люди, ними могли бути містики, з Єгипту, чи Близького Сходу, античні гностики, неопіфагорійці, чи орфісти, це мають історики розібратися, хто був наймудрішим у той час. Прибули явно з місць, де на той час панували осередки високої духовності і, де, мабуть, Ісус отримав свій перший вишкіл у юні роки. І, їх було багато більше, аніж прийнято вважати. Йшли вклонитися Месії і через рік, і через два, з кортежами і пішки, з дарами і без..

В Євангелії від псевдо-Матфея і Протоєвангелії від Іакова вони часто зображені царями. Євангелист не пише про кількість волхвів, але за кількістю принесених дарів зробили висновок, що їх було троє. Апокрифічні Євангелії дали царям імена — Каспар, Мельхіор і Бальтазар. Корони на головах пришельців появляються в Х ст. Тоді ж їх починають відображати не як ровесників, а людей різного віку. Звичай зображати їх, як представників різних рас, виникає на прикінці в XII ст. і стає канонічним в XV ст.

З часом волхви стали різного віку:
Бальтазар — юним,
Мельхіор — зрілим чоловіком
Каспар — старим.
І, з різних кінців світу:
Бальтазар — негр, Африка;
Мельхіор — білий чоловік, Європа;
Гаспар (Каспар) — зі східними рисами, в східній одежі, Азія.

Четвертого волхва, згідно легенді, звали Артабан, що заблукав, не дійшовши до цілі, так, видно, повинно було статися. Іноді, безпідставно стверджують, що в IV ст. були знайдені мощі цих волхвів , захороненні у Константинополі, надалі – у Мілані в IV ст., і, що в даний час зберігаються у Кельнському Соборі. Дивно, як захоронення представників різних народів, у котрих різні шляхи, можливе разом? Не віриться.

Символічне число візитерів взяте, мабуть, з кількості дарів, котрі, в свою чергу, взяті із старозавітної історії про візит цариці Савської до Соломона:

… І покриють тебе верблюди Мадіяма і Ефи; усі із Сави прийдуть, несучи золото і ладан, і возвестять славу Господа… І прийдуть до тебе з покорою сини гнобителів твоїх, і впадуть до стіп ніг твоїх всі, хто зневажав тебе, і назовуть тебе містом Господа, Сіоном Святаго Ізраїля. (Ис.60 6-14)

…Царі Фарсіса і островів піднесуть йому данину; і царі Аравії принесуть дари; і поклоняться йому всі царі; всі народи будуть служити йому…

Спробуємо відновити в пам’яті маловідомі події того часу.

Тобто, робимо висновок, дари – золото, ладан, були передбачені задовго до нашої Різдвяної феєрії, а саме: золото віщувало світове панування, ладан освячував місію Первосвященства, а от миро, як важкий хрест священномученика Господа нашого, додався, щоби започаткував нову еру людства і нову еру літочислення.

Тепер спробуємо поділитись, тим, що здивувало, але є відомим відносно цієї справді містичної феєрії, яка в дійсності відбувалася і, котру вірні усього світу щорічно відзначають, будують різноманітні шопки. Інколи, правда, в Різдвяній шопці можна побачити “чорного мудреця”, що викликало сумнів і здивування: хто він? Саме на це питання ще раз звернемо увагу і відновимо події тієї далекої минувшини. Опиратися будемо на “Кебра Негаст” (Книгу про Славу Царів) Ефіопія ХII ст. Було все так:

Ізраїльське Царство існувало 120 років, царі Сеул, Давид, Соломон – кожен по 40 літ правив. В часи Соломонового правління (972-932 р.), котрий прославився на віки мудрістю своєю, відвідує його цариця Савська з далекої південно-західної країни Аравії, нинішній Йемен. В розкоші купалася вона і в достатку, високо в горах, над Червоним морем, розмістилася колонада її палаців, зрошувальні системи сприяли добрим урожаям, золото і дорогі речі переповнювали їхні покої. Шовковий шлях, що пролягав через півострів, по якому безперервним потоком йшли каравани верблюдів з добром зі Сходу, давав змогу процвітати місцевому населенню. Царицею, мабуть, не була, хоча в часи Соломона це було звичним явищем так називати володарів невеликих маєтків, поселень, і жіноче правління було поширене.

Савська цариця також славилася не тільки багатствами, вродою, але й неабияким розумом. З благими намірами, дорогими дарами, тисячним ескортом на верблюдах, прибула Балкіс (Білкіс) – відома під цими іменами в арабських і персидських казках цариця, в Єрусалим. Достойно, на високому рівні пройшла зустріч цих непересічних людей, обмінялися дарами, загадками, мудрістю. Багато дурниць можна прочитати про якесь демонічне походження цариці, це, швидше, вигадки, або гротеск, так як недоступною була, гордою, пам’ять про її гордовитість дошкулювало чоловічому самолюбству, що й стало причиною наговорів.

Соломон, маючи тисячу наложниць, не зміг змиритися з відмовою, так як сподобалася вона йому. Він будує хитрі плани, щоб оволодіти царицею, по одній із версій: нагодувавши пересоленою вечерею і, заборонивши будь-що рухати з власних речей, вночі звинуватив гостю і її служницю, що пили його воду. По іншій – вона мала намір перехитрити Соломона, прибувши переодягнутим чоловіком. Але, ймовірно, що між ними спалахнуло почуття. І, через 9 міс. і 5 днів народила цариця Савська сина Менеліка, котрий тільки у 12 літ зустрічається з батьком. Зрадів Соломон зустрічі, щедро обдарувавши сина.

Соломон і цариця Савська, Тінторетто.

З часом цариця переїжджає із свого царства Сави (Шеба), через Мандебську протоку – у Ефіопію, це поряд. Македа, так її звали в Ефіопії, відмовляється від престолу на честь сина, котрий започатковує патріархальне трьохтисячолітнє правління династії Соломонових нащадків, котре проіснувало аж до 1974 року. До речі існує в Абіссінії (Ефіопія) місто Сава. В гербі цієї країни є Юдейський Лев і шестикінечна зірка Давида. Вчені перевіряли цю версію і довели разючу подібність геномів деяких ефіопів з геномами ізраїльтян, єгиптян, сирійців.

Отож, повернемося до, так званих, волхвів. Робимо висновки: Бальтазаром, “чорним волхвом”, міг бути тільки нащадок царя Соломона і Савської цариці, їх так і звуть на батьківщині – Соломоноїди і було їх 225. Християнством в нинішні часи тут охоплено 10% населення. Населення Йемену радше можна назвати семітами, звідки робимо висновок, що чорною, як її інколи зображають, цариця Савська, швидше за все, не була. Картина Тінторетто підтверджує це. Минуло десяток-другий поколінь з часів Менеліка до Різдва Христового, потомки Менеліка, Соломоноїди, асимілювались з населенням Ефіопії от і маємо, чорного мудреця в Різдвяних шопках. Знаємо його ім’я з древніх рукописів – Віфіссарій.

Christus mausionem benedicat. (Хай благословить Господь цей дім). Так під Різдво писали на дверях, або, скорочено — CMB, що дехто сприймав це, як перші літери імен “Трьох мудреців”: Каспар, Мельхіор, Балтазар.

P. S. Ім’ям цариці Савської були названі 2 астероїди.

Автор: пані Марта.

P. P. S. Духи вещают: Еще существует версия, будто бы легендарная царица Савская пользовалась таким огромным успехом среди мужчин благодаря тому, что будто бы в совершенстве владела тайнами любовной магии. Так что даже премудрый Соломон не смог устоять перед ее чарами. Не знаю насколько это правда, но любовная магия популярна и в наше время. Скажем, некий маг Максим отзывы о котором можно найти в интернете тоже владеет секретами любовною магии и даже готов помогать другим.