Давня хасидська приказка говорить: «Поганий той рабин, якого жителі не хочуть вигнати із міста». На перший погляд вона може викликати здивування: чого б це рабин якого ніхто ні звідки не виганяє є поганим? А той, проти якого всі ополчились та бажають вигнати, навпаки, хорошим? Якось не логічно, чи не так? Але не все так просто, і не все виглядає так, як здається на перший погляд.

Хоча все таки доволі просто та логічно, хороший рабин, справжній рабин, який передовсім служить Богу, а не людям (і тим більше не власній кишені) завжди буде щирим, відвертим та говоритиме людям правду. Так, правду, навіть тоді коли вона не приємна, навіть тоді коли вона гірка і може когось образити чи задіти. Хороший рабин, передовсім, викриватиме людські недоліки та говоритиме «незручні речі». Звісно ризикуючи накликати на свою голову «справедливий народний гнів».

На відміну від поганого рабина, який завжди говоритиме людям, лише те, що вони самі хочуть почути. При цьому дбаючи лише за власний благоустрій, та добробут. Часто буває, що той хто нас хвалить та догоджає не є нашим другом, а навпаки, і той хто нас сварить, критикує, дорікає не є нашим ворогом, а навпаки. Того то й каже давня мудра хасидська приказка «Поганий рабин, якого жителі не хочуть вигнати із міста». Зрештою це стосується не тільки рабинів, а і всіх релігійних служителів – священиків, пасторів, мул. Та й не тільки релігійних служителів, а взагалі цілого життя. Сподіваюсь, і наш сайт не завжди публікуватиме тут речі, які всім буде приємно бачити і чути, але, тим не менше, ці речі будуть потрібними та корисними (може заодно і болючими) для когось.