152 роки тому – 1860 р. у с. Носівці на Ніженщині, народився славетний український художник, академік Микола Семеновий Самокиш. Син листоноші, Самокиш з дитинства, захоплювався малюванням. Але надамо слово йому самому: „Я дужо полюбив малювання, так, що забував про латинську та грецьку мови, коли вчився в Ніжинській Гімназії, і за це частенько сидів у карцері, а вдома не раз батько частував мене добрим нагаєм”. „Але все ж — згадує М. Самокиш, — я крадькома, потихенько малював переважно коней та побоїща; тоді якраз була франко-пруська війна, і я з великою увагою роздивлявся і копіював малюнки в журналі „Всемирная Иллюстрация”.

Пізніш, коли малюк-копіїст перетворився у видатного, талановитого художника, він говорив: «…Я не можу сидіти, склавши руки. Побачиш щось цікаве і не втерпиш, щоб не намалювати”. І це не фраза, це не крилате слово, бо коли ви знайомитесь з художньою творчістю талановитого майстра, ви переконуєтеся, що все життя Миколи Семеновича є невпинною, безперервною художньою працею. Півстоліття цей видатний художник працює, захоплюючись різноманітними темами, переважно батальними, себто уявляючи бойовища, військові епізоди.

Атака гусар.

Талант М. Самокиша не знає сліпучих, пишних та галасливих фарб. Дарма, що він — переважно художник-баталіст. Він володіє винятковою досконалістю своєрідної, особистої здібності чи то пером, чи двома-трьома фарбами остаточно вичерпувати художню тему.

Надзвичайна працездатність художника не перешкоджала особливостям його таланту, його надзвичайній оригінальності, навпаки, це допомагало художникові спекатися буденності та шаблону. Про це найкраще доводить все життя та творчість цього видатного майстра палітри.

Битва Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким.

Самокиш вступає до Художньої Академії в Петербурзі і по трьох роках праці дістає малу й велику золоті медалі; це дає йому право на закордонну подорож. Ще в академії Самокиш товаришував з О. І. Васильківським, найвидатнішим на той час художником України. Вони разом і поїхали за кордон.

Повернувшись до Росії, молодий художник з великою енергією працює то в Петербурзі, то на Україні, то в Білорусі, то на Далекому Сході (підчас російсько-японської війни). За першої світової війни М. Самокиш бере жваву участь як майстер-баталіст на німецькому та турецькому фронтах, а також ілюструє силу-силенну різних журналів, військових альбомів тощо. 1898 року Самокиша обирають на академіка за картину „Табун на водопої”. Ще за свого перебування в академії Самокиш входить до гуртка українців-художників, студентів, вчителів, що вивчали історію України, її етнографію, збирали народні пісні, тощо.

На початку 90-х років 19-го століття академік М. Самокиш в купі з академіком С. Васильківським збирають матеріали для видавання великого альбому «Украинская Старина». Цим вони хотіли популяризувати серед широких мас дещо про минуле України. Текст для цього альбому написав академік Д. Яворницький. Далі М. Самокиш і С. Васильківський видають альбом „Український орнамент”. Цей альбом — тепер бібліографічна цінність.

Революція і події громадянської війни теж знайшли яскраві фарби в палітрі великого майстра. Академік Самокиш, хоч уже й старенький, створює нові шедеври. „Перекоп”. Це велике полотно надзвичайно точно передав один з епізодів: боротьби Червоної армії з Врангелем. Друга велика картина „Голоду Криму”. Обидві вони в Сімферополі. Далі художник, на замовлення Реввоєнради дає велике полотно: „Защита Красного Знамени”.

Хоч на схилі своїх літ наш сьогоднішній герой і став цілковито радянським художником, та як не як, а його живописний талант вартий нашої уваги, адже може якби не став Самокиш свого часу малювати червоноармійців, його самого та його живопис просто знищили кати енкаведисти, а так він став народним художником СРСР і у вільний від «червоноармійців час» малював наших українських козаків.

Запорожці у корчмі.

Помер майстер живопису у 1944 році в Сімферополі під час німецької окупації Криму в ході другої світової війни.

P. S. Духи вещают: А еще вот что подумалось: интересно, если б художнику Самокишу доверить новогоднее оформление, как бы оно выглядело. Неужто батальная сцена с участием Деда Мороза и Снегурочки?