Згадаймо середньовічний карнавал. Це було не просто свято в нашому розумінні, а саме життя. Майже три місяці на рік (цілих три місяці!) у сміховій карнавально-театральній стихії пародіювалися соціальні відносини, знижувались святині, осміювались ролі і титули. Весь світ перевертався догори дном, будь-який жебрак міг «стати» ким завгодно: королем, кардиналом, принцом. Цілих три місяці середньовічна людина жила незвичайним, майже езотеричним життям. Так в чому ж його сенс?

Якщо врахувати притаманні середньовічному життю рутину, гніт станових, ієрархічних відносин, то можна припустити наступне. Карнавал таки звільняв людину від одноманітності, гніту, надаючи хоча б на час свободу. Але є ще одна, мабуть, навіть більш важлива обставина. Карнавал дозволяв подолати або пом’якшити протиріччя християнського світогляду. Карнавальна стихія як би повертала людину до заповідей Христа, урівнювала всіх людей, знижувала цінність звичайного, впорядкованого соціальними відносинами життя. Карнавал як би вводив людину в майбутнє божественне, справедливе життя, але вводив, так би мовити, умовно, на не зовсім законних підставах. Тому карнавальне життя було багато в чому умовне, примарне, обтяжене життям звичайним, земним.

Карнавальна стихія не тільки давала людині свободу і різноманітність, але і можливість відійти на певну дистанцію від культури, до якої вона безроздільно належала. Чи не можна тепер ці уявлення поширити і на «Дона Хуана»? Звичайний сучасний світ дуже значущий і цінний для звичайної сучасної людини. Однак для мага або його учня знання про світ духів і сил (союзника і мескаліто) робить нашу повсякденність з її суєтою і проблемами малоцікавою. У повсякденному світі людина перебуває у відносній безпеці і від неї мало що залежить. У езотеричному – людина залежить лише від самої себе, від особистої мужності, сили, сміливості, вдачі. Вона прислухається до свого Даймону (аналог ангела-хранителя), а не до начальства, розраховує на свою майстерність, а не освіту і займану посаду. Вона відчуває себе не членом суспільства, а допитливим підлітком, оточеним таємничими силами.

У звичайному сучасному світі людина включена в масу опосередкованих відносин (умовностей, традицій, правил, норм), які ізолюють, відчужують людей один від одного, переводять живу реальність в абстрактні, безособові символи, схеми, знання. У езотеричному світі всі реальності даються як безпосередні, всі дії і сили спрямовані тільки на людину. Цей світ – не світ ідей, не об’єктивний світ законів, а живий, валентний людині світ, що обрушується на неї, що вимагає від неї безпосереднього відгуку.

Як протилежність звичайного, сучасного світу, езотеричний світ і його реальності цілком можуть бути уподібнені карнавальній стихії. Це карнавал, це спосіб життя в буденному світі, якщо ви його не приймаєте, якщо ви його зневажаєте, якщо ваші почуття протестують проти гнітючої рутини.

Але є ще один аспект розуміння реальності дона Хуана і Карлоса Кастанеди. Все, що говорить дон Хуан або бачить Карлос Кастанеда, можна розуміти і як мудрість, і як психотехнічну установку. Що вимагає, звичайно, тлумачення, інтерпретації і передбачає умовне, а не буквальне розуміння того, що говориться. Приміром, перший езотеричний досвід Карлоса Кастанеди – пошук ним «свого місця», місця, що «дає силу», а також розрізнення «не своїх, небезпечних місць».

Можна, звичайно, зрозуміти пошук свого місця буквально, але можна й інакше. Місце може мати сенс не тільки як «місце в просторі», а й «місце в житті», як «претензія» на щось, як прагнення придбати якесь «значення». І тоді пошук свого місця можна зрозуміти в контексті таких виразів і народних приказок, як: «рубати дерево собі по плечу», «не в свої сани не сідай», «не май того і не прагни до того, що тобі не належить по суті і по праву» і т. п.

Філософ О. Генисаретський звернув увагу на те, що архаїчний простір означений, оживлений (верх і низ – сакральні, горизонтальна площина – профана, небо – це не тільки те, що вгорі, але будинок Бога, низ – не тільки те, що внизу, але і царство мертвих) і що це значення глибоко проникло і в нашу сучасну свідомість. Такі поняття, як «осередок» (думки), «міркування», «переживання» та багато інших явно просторові, несуть в собі сліди архаїчного значення простору. У цьому сенсі і поняття «свого місця» або «чужого місця» глибоко символічні, вони можуть бути прочитані і зрозумілі як мудрість, цінність, архетип. При такому трактуванні езотерика Карлоса Кастанеди зближується з такими езотеричними вченнями, як дзен або даосизм.

Автор: В. Розін.

P. S. Духи вещают: Все-таки очень интересный праздник этот карнавал, являющейся своеобразной формой коллективной психотерапии. А еще во время карнавала резко возрастает спрос на различные украшения, бижутерию, а интернет магазины бижутерии резко увеличивают свою выручку.