Як не важко здогадатись з заголовку сьогодні мова йтиме про нього, такого скандального і водночас знаменитого письменника, езотерика, мага, містифікатора всіх часів і народів – Карлоса Кастанеду. Всіх людей по відношенню до літературної творчості Карлоса Кастанеди умовно можна поділити на три групи.

Перша група то люди, які ніколи не чули (або чули віддалено) про Кастанеду та зовсім не читали його книжок. Друга група – люди, що чули і навіть намагались читати деякі його книжки, однак на сторінці десь так п’ятдесятій сказали – “Все з мене досить, психіка не витримує, мозки плавляться, з вух йде дим”. І третя група – це люди, що є великими прихильниками (та навіть фанатами) творчості товариша Кастанеди, перечитали від корки до корки всі його книжки, (і не один раз) та намагаються навіть робити в своїй повсякденності те, про що він писав. Буває деколи, що друга група. (що читала і не в’їхала) агресивно реагує на третю групу (що в’їхала, але занадто) Так от представники другої групи закидають представникам третьої щось типу: “Що ви таке курите?! Як можна то взагалі читати?!” Справді, відношення до Кастанеди дуже неоднозначне, хтось рахує його великим духовним вчителем, гуру, носієм неабиякої мудрості, а для когось він просто шахрай, який підняв чималі гроші на своїх книжках. Думаю, що істина як завжди десь посередині.

В наш комп’ютерний час, на хвилях інформаційного океану мережі Інтернет Кастанеда вельми популярний: є ціла купа сайтів присвячених його біографії, творчості, також без жодних проблем можна скачати його книжки. (Всього написав Кастанеда аж 11 книжок) Але для тих, хто не в курсі трошки розповім про цього чоловіка.

Почалось все в далекий 1960-й рік. Ще тоді молодий Карлос Кастанеда був студентом і навчався у Каліфорнійському Університеті міста Лос-Анджелес на факультеті антропології. Та як звичайний нормальний студент, ходив собі на пари, здавав екзамени, писав реферати, курсові, вчився одним словом. Сама наука антропологія є дуже цікавою, об’єктом її вивчення є людина, її походження, розвиток, існування людини у різних природних та культурних середовищах. І от на одному з курсів Кастанеда мав написати курсову роботу на тему – використання лікарських рослин племенами американських індіанців. Написання курсової мало на меті практичну, польову роботу, тобто Карлос мав поїздити по індіанським резерваціям (Яких і по наш час є багато на заході США) та опитати місцевих індіанців про те, які лікарські рослини вони використовують, як вони їх використовують, і так далі. Так як Карлос був старанним студентом, він бере машину, свого приятеля Білла (який добре знав місця індіанських резервацій і виступав в ролі провідника), свій блокнот та вирушає у дорогу.

Об’їздивши кільканадцять резервацій Карлос так і не знайшов якогось мудрого індіанця, що міг би толково розповісти про лікарські рослини. І ось одного спекотного літнього дня Карлос зупиняється перепочити на автобусній станції, десь у штаті Арізона. І тут з ним трапилась подія, що змінила все його життя: на сусідній від нього лавці, сидів в очікуванні автобусу, один дуже цікавий і не схожий на інших, старий індіанець. Приятель Білл штовхнув його у бік і сказав, що мабуть цей індіанець може багато розповісти про лікарські рослини. Так і відбулось знакове знайомство між Карлосом Кастанедою та тим індіанцем, який назвав себе доном Хуаном Матусом. З самого початку знайомства дон Хуан справив на Карлоса дуже велике і сильне враження. Як виявилось, дон Хуан був не лише відмінним знавцем лікарських рослини, а і носієм великої індіанської мудрості, що йде своїм коріння з давньої цивілізації тольтеків. Своє вчення дон Хуан називав шляхом воїна. Іншими словами, цей дон Хуан виявився справжнісіньким індіанським шаманом, хоча сам себе він ніколи не називав цим словом. А Карлос згодом став його учнем і написав 11 книг, присвячених своєму учнівству під керівництвом мудрого індіанця дона Хуана. Сам дон Хуан жив у північній Мексиці, штат Сонора, і Кастанеда став частенько їздити до нього в гості.

Першу свою книгу, яка так і називалась: “Вчення дона Хуана” Кастанеда написав і видав у 1968 році, тобто вже після 8 років свого знайомства з доном Хуаном. З самого моменту її виходу вона стала користувалась великим успіхом, хоча як на мою думку його перша книга одна з найневдаліших. Діло в тім, що дон Хуан дуже добре знався не лише на лікарських рослинах, а і наркотичних, які інколи використовував для навчання Карлоса. А саме, давав йому скоштувати галюциногений кактус пейот, від цього бідного Карлоса глючило не по дитяче, але з другого боку це давало можливість розширитись його свідомості, щоб зрозуміти те, що дон Хуан намагався йому втовкмачити. У першій книзі Кастанеда головний акцент якраз зробив на описі свого досвіду вживання кактусу пейоту і того як його потім ковбасило. Це привело до того, що більшість людей, яка починає читати Кастанеду з першої книжки, отримують абсолютно хибні враження про те хто такий Кастанеда та дон Хуан взагалі, вважаючи їх якимось наркоманами, в кращому випадку – духовними наркоманами. Ці враження з легкістю розвіються якщо почитати більш пізні книжки Кастанеди. В одній з них виявилось, що в дона Хуана окрім Кастанеди були ще інші учні, і в навчанні багатьох з них дон Хуан не застосовував наркотичний кактус взагалі. Коли Кастанеда спитав дон Хуана, чому така несправедливість, йому він давав коштувати кактуси, а іншим ні, дон Хуан відповів таке: “Бо просто ти тупий. Тупий настільки, що в своєму нормальному стані зовсім не годен зрозуміти, то що тебе намагаюсь навчити”

Отож, якщо ви вирішите почитати книжки Карлоса Кастанеди, то в жодному разі не варто починати читати з першої книжки. Найкраще почати читати одразу його третю книжку, яка називається “Мандрівка в Істклан” на мій погляд це його найкраща книга, в якій зібрані дуже хороші, мудрі і повчальні знання.

А щодо самого Кастанеди, то думаю наступне: в нього прекрасний літературний талант, але водночас він є великим брехуном та вигадником, вигадок в його книгах дуже багато, але поміж тим відсотків 30 інформації (там де він не вигадує, а дійсно передає слова дона Хуана) це справді дуже ціна та корисна інформація. Ось за ці перли і варто читати книги К. Кастанеди, я свого часу багато всього під черпнув на їхніх сторінках. Деякі скептики навіть стверджують, що ніякого дона Хуана насправді не існувало, а це все вигадки самого Кастанеди. З цим не погоджуюсь, думаю мудрий індіанець дон Хуан існував, і велика заслуга Кастанеди в тому, що він передав його вчення (яке справді є дуже цікавим) у широкі маси.

В наступній статті я трохи розповім про основні ідеї вчення дона Хуана та його шлях воїна.

P. S. Духи вещают: А еще возможно какие то дальние родственники мудрого индейского шамана Дона Хуана как раз и предсказали всю эту историю связанную со скорым концом света: 2012 год и планета Нибиру, и окончание календаря майя и так далее.