Рік минув. З усіх минулорічних фестивалів, на яких я був, цей запам’ятався мені найбільше. Кубань. Село Відродження, а в оригіналі «Возрождение» на річці Жане зовсім недалеко від Геленджика, кілометрів з 20-ть, Кубань, Кавказ, Росія. Тут що вересня проходить фестиваль «Восхождение». Збирає він людей, які створили, створюють, чи колись читали про родові помістя. І збирається тут таких охочих поспілкуватись щонайменше тисячі зо три людей. Осінь . Вересень.

Родові помістя. Не звично пояснювати, що це таке. Але й промовчати не випадає. В суспільстві вже давно живе думка, що інститут сім’ї де факто перестав існувати: залишились лише люди, які просто живуть разом.

Роди починаються з сім’ї. І це люди, які дарують любов і радість одні одному, а не просто живуть разом, розподіливши обов’язки. Родина – це те середовище, де має зростати чимала кількість нащадків, ні краплею не обділених батьківською любов’ю і увагою. Не турботою, про себе вони самі потурбуються, а саме увагою. І ще одне: для цього має бути місце. І місце це – родовий маєток, помістя, назвіть як хочете, головне воно має бути на природі де діти почувають себе вільно і невимушено. І де для батьків не є проблемою вигодувати, одягнути та виховати більше двох дітей (нащадків).

Формально їх можна назвати читачами книг Володимира Мегре¹, де головним персонажем є Анастасія. Чомусь саме завдяки його книгам почали об’єднуватись ті люди, що мали бажання перебратись з бетонних мурашників на природу, і забути про неполадки системи управління як державного, так і ринкового рівня. Сюди приєднались і хто виразив нерозуміння цінам на будинки, і започаткували напрям екологічного і доступного житла, напрям домашніх родів, та органічного землеробства без хімікатів та виснаження землі. Спочатку рух почався в Росії, а далі швидко перекинувся на простори колишнього союзу і східної Європи.

В результаті чого з’явились десятки еко поселень в Україні і сотні в Росії. Дехто з поселенців називає себе «анастасіївцями», а хтось «поміщиками» з посмішкою стверджуючи, що попередня самоназва якось по сектанські звучить.

Це не секта. Відсутній лідер, відсутні внески і пожертви, відсутня ідеологія. Просто збираються люди, які хочуть жити. Жити по справжньому в екологічних будинках, їсти екологічно чисту їжу, не спішити на роботу по дзвінку будильника.

Здебільшого сюди приїздять росіяни, українці і білоруси. Але особисто я зустрів тут ще словаків, англійців, таджиків, грузинів, шведів і одного іранця. (Цілком ймовірно – серед учасників фестивалю є навіть инопланетяне)

Тут можна зустріти натуропатів, йогів, сироїдів, праноїдів, веганів, вегатаріанців, майстрів з дерева, металу, кераміки, психологів, лікарів і езотериків самих різних напрямків і ще хто зна кого. Людей самих різних конфесій і професій. Око милує чимала кількість людей вдягнутих в національні костюми, індійський одяг, вишиванки і щось зовсім неймовірне і красиве водночас.

Багато хто тримається думки, що система управління знищує суспільство та культуру. Хтось вважає що людство просто деградує. Тому потрібні зміни, і ці зміни починаються з себе і місця – тут, зараз і на природі.

Хтось приїхав сюди поспілкуватись, познайомитись, послухати бардів (їх тут називають сонячними бардами), поділитись досвідом, побачити красу Кубані, прийняти участь в найрізноманітніших майстер класах і тренінгах, поспівати біля вогнищ, закохатись, помедитувати, хтось побачити такі загадкове археологічне диво як дольмени².

А ось один з них, дольмени теж посміхаються.

Хто з надією, хтось в очікуванні чуда, хтось з бажанням поділитись тим, що знає. Всі наперед позитивно один до одного налаштовані, що завжди супроводжує фестивалі цього напрямку. Хоч коли зібралось більше трьох тисяч людей не обійшлося і без ексцесів, і людей, які приїхали з не настільки світлими цілями.

Десять днів фестивалю. Дві площадки для концертів, та маса багать біля яких співають і грають гітари та інші інструменти. Стукіт барабанів по ранках. Чотири види зарядки з самого ранку. Дим багать та запах трав’яного чаю, кілька кафе для тих, хто не хоче готувати їсти. Зграйки дрібних дітей які весело бігають з місця на місце. З години одинадцятої зібрання людей, що хочуть поділитись досвідом в харчуванні, будівництві, економічній ефективності ведення господарства. Величезна кількість майстер класів, тренінгів, танців та ігор. Тут можна було спробувати в грі знайти свою половинку, зробити дерев’яну ложку чи керамічну кружку, повчитись бойовим мистецтвам, дізнатись про органічне землеробство та садівництво, будівництво, системи опалення, поїздити на коні, і ще багато чого іншого. Але мабуть найголовніше – познайомитись і поспілкуватись з неймовірно цікавими людьми.