Пані Блаватська та її вчення. Частина перша.

Posted by on

Блаватська

Українська письменниця (вона родом з Дніпропетровська), журналістка, мандрівниця по країнах Сходу, засновниця Міжнародного теософського товариства, оригінальний мислитель, вона була відома також як володарка медіумічних (екстрасенсорних) здібностей. Будучи на рідкість неординарною особистістю, викликала в людях прямо протилежні емоції – від ненависті і презирства до обожнювання і поклоніння. І відповідно її творчості давалися настільки ж різні оцінки.

У нашій країні офіційне ставлення до Є. П. Блаватської довгий час було не просто негативним, але й відверто зневажливим. Однак сьогодні, коли в суспільстві йдуть загострені духовні пошуки, коли суспільна свідомість освоює цілі пласти духовної культури, раніше забутої або з різних причин відторгнутої, зріс і інтерес до творчості Є. П. Блаватської.
.
Чим же приваблює увагу наших сучасників Є. П. Блаватська? Думається, відповідь на це питання адекватно сформулював російський соціолог, публіцист Н. К. Михайлівський (1842 – 1904): «Їй потрібен вічний ребус, перманентна таємниця». У часи, коли вважалося, що наука в осяжному майбутньому дасть остаточні відповіді на всі «наївні» питання людства, ця характеристика, звичайно, містила негативний, навіть іронічний підтекст. Інший сенс набуває вона в наш час, коли кожна отримана наукою відповідь породжує тисячі нових питань, а наукова картина світу не тільки не робиться простою і зрозумілою, як це передбачалося ще недавно, але постає все більш складною, грандіозною і загадковою.

Які ж тектонічні зрушення повинні були відбутися в нашій культурі, щоб вийшов назовні, на поверхню життя і засяяв на сонці істини (або в язиках пекельного полум’я, фанатичної віри у всесилля магії) доісторичний культурний пласт, століттями, тисячоліттями прихований від очей людей! А може бути, і цей таємничий пласт культури, і О. П. Блаватська, що виявила його, і Вчителі, які сприяли їй у цьому її, а потім її послідовники, аж до нинішніх сучасних неофітів, – все це результат божественної гри, «ліли», бога Вішну, тобто мрія божества, майя, ілюзія?

Звідки взялась у нашої людини ця тяга до східної мудрості, де її коріння і в чому її сенс? Погодимося, що були якісь вагомі причини, що змусили, зрештою, поглянути новими очима на свою звичну християнську віру. Але перш ніж запропонувати нашу версію цього розладу з національною релігійною культурою, постараємося зрозуміти, де проходить демаркаційна лінія між християнством і індуїзмом.

Характерна риса християнства – його антропоцентричність. Християнство на відміну від індуїзму – це апологія особистісного начала. Воно проголошує єдність душі і тіла. Саме в тілесній своїй зовнішності людина досягає повноти існування. Індуїзму такий погляд чужий, центральна його ідея – нескінченне переродження душі, ідея реінкарнації. Для індуса душа існує в земному світі, як пісок у воді. У цьому образі проявляється уявлення про механічне поєднання матерії і духу. І головне: згідно християнства, людина та інші земні істоти не взаємозамінні, не адекватні, як в індуїзмі. Тому в християнстві за одиницю буття приймається особа, між тим як індуїзм розглядає людину як частку Абсолюту. Формула християнства – «багато чого – єдино», а індуїзму – «все – це Абсолют». Любов у християнстві – божественний принцип, корелят житті Бога. Руйнування в людині егоїстичного початку – необхідна передумова розширення сфери духовного спілкування.

Нарешті, не можна не звернути увагу на унікальність Христа і Його воскресіння, а також на те, що християнство проголошує єдиний шлях порятунку для всіх. Індуїзм же передбачає безліч шляхів, звідси його толерантність.

Свобода волі обмежена в індуїзмі «кармою» – релігійним поняттям, сенс і зміст якого зумовлений сумою добрих і злих вчинків живої істоти в його попередньому народженні. Не знає християнство і поняття «дхарми» – вічного закону, морального за своїм змістом.

Отже, чому ж Олена Петрівна Блаватська, яка зросла в лоні християнської культури, звернулася до Індії та Тибету, до духовних цінностей індуїзму і буддизму? Висловлю таке припущення: насамперед її світогляд був співзвучний основній ідеї індуїстської філософії, яка полягає в тому, що весь феноменальний світ, породжений Брахманом, є лише гра його божественної свідомості і являє собою майю – тобто ілюзію. Поза сумнівом, також, що Схід запропонував їй нові грані в пізнанні людської психіки, такі необхідні для набуття особистістю втраченої цілісності і психологічної рівноваги. Медитація і моральна рефлексія, розроблювані протягом століть індуїзмом і буддизмом, склали той незримий фарватер, в руслі якого формувалися нові концепції і доктрини людського виживання. Не дивно тому, що в її свідомості виникало уявлення про Схід не тільки як про колиску духовності, але і як про духовного рятівника людства. Значне місце в цьому розумінні східного духовного світу посіла Індія.

З індуїстської традиції Є. П. Блаватська запозичила уявлення про аватарів, реінкарнацію, еволюцію душі. Життя представлялося їй безперервно спадним духовним актом, сенс якого – в кінцевому звільнення душі з тенет егоїстичного і несправедливого світу. Це подання також збігається і з індуїстської ідеєю визволення – «мокша».

В індусько-буддійських інтерпретаціях світу ідеальне буття людини виноситься за рамки державної системи, хоча громадський і общинний фактори в ціннісних орієнтаціях цих культур займають важливе місце. Ця східна ідея відособленості людини від держави і залучила, як мені видається, Є. П. Блаватську, що з’єднала в своєму теософському вченні елементи східних і західних культур у новій цілісній єдності. Також важливо мати на увазі, що в індусько-буддійській традиції людське проживання на землі осмислено настільки, наскільки характер взаємин з феноменальним світом детермінує подальші форми та шляхи мандрівної душі. Згідно цієї традиції людина в певному сенсі існує в трьох часових площинах – у минулому, сьогоденні і майбутньому.

Разом з тим звернення до східної мудрості означало і спробу створити не стільки іншу модель часу, скільки новий образ і стиль життя, нові підходи до складних проблем буття людини.

Далі буде.

Автор: Олександр Сенкевич.

P. S. Духи вещают: А еще мадам Блаватская помимо всего прочего обладала и неплохими музыкальными способностями. Так она хорошо играла на фортепиано и, думаю, если б в те времена уже были синтезаторы (которые, например, можно приобрести на сайте http://colorsoundshop.com/klavishnyie/sintezatoryi) то конечно с легкостью освоила б и их.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers