Мистецтво і міфи скіфів

Posted by on March 20, 2016

скіфи

Стародавні народи, що не мають писемності і тому не зберегли для нащадків ні імен своїх мудреців і полководців, ні опису побуту, звичаїв або походів, живуть в пам’яті поколінь, перш за все, завдяки пам’яткам своєї матеріальної культури. Коли мова заходить про скіфів, в уяві постають грандіозні кургани серед степів і чудові твори мистецтва. Завдяки археологічним розкопкам, що ведуться на території стародавньої Скіфії вже понад 100 років, це мистецтво представлено в музеях численними творами і служить об’єктом пильного і різнобічного вивчення. Важливе місце в цьому вивченні займають спроби зрозуміти значення образів скіфського мистецтва, осягнути його складну символіку, розшифрувати сюжети.

На ранніх етапах (VI-V ст. до н. е.) в мистецтві скіфів переважає так званий звіриний стиль. І хоча мова йде про зображення тварин, проте далеко не всяке таке зображення можна вважати пам’ятником звіриного стилю. Визначити цей напрям – звичайно, певною мірою схематично – можна приблизно так: звіриний стиль – це зображення строго певних видів тварин в традиційних позах, число яких досить обмежено, виконане в певній стилістичній манері і служило для прикраси лише певних категорій речей.

У скіфському звіриному стилі ми бачимо зображення хижаків (найчастіше різних котячих), копитних (оленя, гірського козла, рідше кабана), птахів (зазвичай орла) або окремо їх голів, лап, крил. Іноді ці елементи зливаються воєдино, створюючи образ фантастичної істоти з крилами птиці і тулубом лева, а іноді і з рогами.

Копитні здебільшого представлені з чотирма підібраними до живота ногами (так звана «поза летючого галопу»), хижаки частіше зображуються терзаючи здобич, але часом ми бачимо їх і згорнувшись в кільце або припавши на лапи. Часто велике зображення звіра служить як би фоном, на якому розміщуються більш дрібні додаткові фігурки. Всі ці композиції прикрашали предмети озброєння, кінської збруї, особистого оздоблення.

мистецтво скіфів

Багато сотень і навіть тисяч виробів, виконаних в звіриному стилі, знайдені, описані, систематизовані. Але всебічно дослідивши їх, фахівці досі не одностайні в одному з найважливіших питань: що ці пам’ятники означають? Одні вважають, що предмети, виконані в звіриному стилі, мали магічні функції – були покликані забезпечити своєму власникові ті властивості і здібності, які притаманні зображеним тваринам: силу, швидкість, пильність.

Інші вважають, що ці зображення – символи різних скіфських богів; причому допускається, що одне і те ж божество символізувалося зображеннями різних тварин, а один і той же символ міг часом зв’язуватися з різними богами.

Треті навіть вважають, що це зображення самих богів, яких скіфи наділяли звіриним виглядом. Існує, нарешті, думка, що релігійне значення було далеко не головним у скіфському мистецтві, а предмети, прикрашені звіриними мотивами, служили, перш за все, для позначення соціального рангу їх власника. Як знайти істину? Мабуть, для цього потрібно отримати більш-менш повне уявлення про характер скіфських вірувань, про релігію і міфології скіфів, про властиві їм способи осягнення та осмислення світу. На цьому фундаменті можна було б будувати обґрунтоване тлумачення мотивів звіриного стилю.

мистецтво скіфів

Але як реконструювати міфологію скіфів, якщо писемності вони не мали і своїх оповідей і легенд не записували? Як відновити те, що втрачено багато століть назад? Виявляється, однак, втрачено не все. За багато ми повинні бути вдячні грецьким мандрівникам, географам, історикам.

Поряд з грецькими на допомогу дослідникам приходять і інші джерела. Відомо, що багато уявлень і вірувань скіфів вже в той далекий час налічували багатовікову історію. Вони виникли тоді, коли предки скіфів ще не відокремилися від родинних їм племен – предків сучасних індійців, персів, таджиків, тобто народів індоіранської мовної групи.

У той далекий час багато звичаїв у них були загальними: А після розпаду цієї родини ті народи, які створили свою писемність, зберегли в своїй літературі багато переказів, міфи, легенди, в тому числі і ті, що були у них загальними. Ці пам’ятники – безцінний матеріал для реконструкції скіфських міфів.

Більш того, навіть в сучасних нам звичаях індоіранських народів вдається іноді вловити елементи надзвичайно древні і протягнути від них нитку до скіфів, зрозуміти щось і в скіфській культурі.

Але як дізнатися, що в культурі цих народів має аналогії в традиціях скіфів, а що ніяк з ними не пов’язано? Тут-то на допомогу нам і приходять сюжетні зображення на предметах з скіфських курганів. Якщо в ранній час скіфи зображували лише тварин, то пізніше ситуація змінилася.

У IV-III ст. до н. е. власне скіфські майстри і греки, які оселилися в скіфських землях і постачали місцеву знать прекрасними виробами художнього ремесла, виконаними відповідно до смаків споживачів, створили численні предмети, зміст зображень на яких вражає різноманітністю сюжетів і мотивів.

скіфський воїн

Скіфський воїн бореться з якимось фантастичним чудовиськом; кілька скіфів борються між собою; вершник пронизує списом зайців; два лучника пускають стріли в протилежні сторони; скіфи ловлять і стриножують в степу коней – ці та багато інших зображень з документальною достовірністю відтворюють зовнішній вигляд скіфів, багато деталей побуту.

Але що зображено тут – просто побутові сцени або якісь конкретні сюжети? Останнє тлумачення вже багато років тому відстоював найбільший фахівець в області вивчення скіфської культури професор Б. Н. Граков. Він писав, що зміст усіх цих сцен занадто конкретний, специфічний для того, щоб бачити в них тільки типові ситуації. Швидше тут представлені сюжети, відомі і популярні в скіфському середовищі, можливо скіфські міфи.

Ці-то зображення в поєднанні з даними античних авторів швидше за все можуть допомогти нам у реконструкції скіфської міфології. Ось кілька прикладів, як такі зіставлення оживляють давно відомі зображення, змушують їх заговорити. Геродот зберіг нам скіфську легенду про першого чоловіка, якого самі скіфи називали Таргитай, а грецькі поселенці в Причорномор’ї, а за ними і Геродот називали ім’ям героя грецького міфу Геракла. Фрагменти легенд, пов’язаних з цим персонажем, вкраплені, мабуть, і в твори інших стародавніх авторів.

мистецтво скіфів

На початку 50-х років Б. Н. Граков висунув цікаву гіпотезу, згідно з якою численні в скіфських курганах зображення боротьби людини з якимось чудовиськом втілюють подвиги саме цього героя і популярні вони були в Скіфії тому, що Таргитай, за даними Геродота, вважався прямим предком скіфських царів. Гіпотеза ця дуже переконлива і наводить на думку: чи не можна в такому разі знайти серед скіфських зображень прямої відповідності сюжету.

Відповідно до одного з варіантів цієї легенди, у Таргитая-Геракла було три сини. Щоб визначити, хто з них гідний стати владикою Скіфії, він запропонував їм випробування: кожен повинен був спробувати натягнути тятиву на батьківський лук і накинув на себе його бойовим поясом. Завдання це вимагало, мабуть, чималої сили і вправності, так як впоратися з ним вдалося лише молодшому з братів. Саме він і став, згідно з легендою, першим скіфським царем, а двоє старших були вигнані з країни.

Пошуки втілень цього сюжету серед скіфських зображень несподівано принесли рясні результати. Ще на початку минулого століття на північній околиці скіфського світу, в середній течії річки Дон, під час розкопок однієї з могил було знайдено невеличку срібну посудину, явно причорноморського походження. Судини такого типу вживалися скіфами при культових церемоніях.

На посудині зображені шість чоловічих фігур, згрупованих в три парні сцени, причому у всіх трьох один персонаж повторюється. Це літній скіф з довгим волоссям і бородою. В одній зі сцен він представлений говорячим про щось з іншим скіфом. Ніякі деталі зображення не проливають світло на зміст цієї розмови. Зате інша сцена більш показова: той же персонаж зображений напутнім воїна, який, судячи з того, що у нього в руках два списи, зібрався в далекий похід. Але найважливішою виявилася третя сцена: той же герой простягає лук співрозмовнику, який явно молодше всіх інших персонажів: у нього немає навіть звичайної для скіфа бороди.

Всі деталі композиції дозволяють інтерпретувати її як зображення Таргитая, який розмовляє з трьома синами. Двох з них він видаляє з країни (воїну він навіть показує на пальцях число «три», як би нагадуючи, що випробуванню піддавалися всі брати), а третьому – молодшому – простягає свій лук як символ перемоги у випробуванні і як емблему влади над скіфами.

Кілька років тому під час розкопок на території України було знайдено посудину з груповою композицією, на якій молодий скіф теж приймає з рук літнього якийсь довгастий предмет. На жаль, саме ця частина судини сильно пошкоджена, і зображення предмета не збереглося.

Але весь зміст сцени і вигляд персонажів дозволяють бачити тут той же момент передачі Таргитаєм свого лука молодшому з синів. На протилежному боці посудини зображені два інших скіфа. За пропонованим тлумаченням, це вигнані брати переможця.

Тепер звернімося до самої, мабуть, відомої скіфської ритуальної посудини, вона знайдена майже півтора століття тому в кургані Кульоба на Керченському півострові в Криму. Тут зображені сім скіфів, зайнятих різними справами. Один з них натягує на лук тятиву, тобто виконує те саме завдання, яке дав своїм синам Таргитай. Це дозволяє припустити, що тут представлений той же сюжет.

Але як тоді пояснити зміст інших сцен? Ми бачимо, наприклад, як один скіф перев’язує іншому поранену ногу. Поруч – скіф, пальцем намацував щось в роті у свого одноплемінника. Сюжет дещо несподіваний. Але справа ось у чому.

Скіфський лук в спущеному стані має вигин у протилежну сторону від тятиви. Якщо спробувати натягнути його таким способом, як показано на посудині, не маючи достатньої сили і вправності, то древко може зірватися і, зігнувшись, вдарити або по лівій нозі, або по нижній щелепі. Сила цієї спущеної пружини така, що вона може і кістку перебити, а вже зуб виб’є напевно. Чи не ці каліцтва отримали старші сини Таргитая, які не зуміли витримати батьківського випробування, і чи не це зобразив майстер на посудині з Кульоби?

А як представляли скіфи подальшу долю синів Таргитая? Геродот про це нічого не повідомляє, але світовий фольклор знає численні варіанти переказу про суперництво трьох братів, в якому бере верх молодший. Ці варіанти різняться між собою багатьма деталями, однак дуже часто у них однаковий фінал: старші брати, розсерджені успіхом брата-переможця, вбивають його. Так, наприклад, завершується цей сюжет в оповіданні про трьох синів Ферідуна, героя давньоіранського епосу, в образі якого багато що нагадує скіфського Таргитая.

Що фінал скіфського міфу міг бути приблизно таким же, дозволяє припускати вже зображення на другій з розглянутих судин: два персонажа, що представляють, відповідно до нашого тлумачення, старших братів, сильно озброєні, тоді як у молодшого і у батька – лише луки. Чи не зобразив тут художник той момент, коли зароджується у них план жорстокої помсти своєму щасливому супернику?

мистецтво скіфів

А на іншому скіфському пам’ятнику – знаменитому золотом гребені з кургану Солоха – ми бачимо двох скіфських воїнів, пішого та кінного, які борються з третім і долають його. Може бути, і тут зображені ті ж сини Таргитая?

Підтвердження цьому знаходимо ми у римського поета Валерія Флакка (I ст. н. е.), який був знайомий з дещо більш докладним, ніж у Геродота, викладом скіфського міфу і багато його деталей включив в свою поему «Аргонавтика». Серед відомостей, ніяк не пов’язаних з цим міфом, раптом миготить у нього згадка про боротьбу між двома персонажами, імена яких дуже співзвучні іменам синів Таргитая Геродота. І описує він цю боротьбу так само, як зображена вона на гребені: вже вбитий кінь героя, вже сам він поранений, ось-ось наздожене його загибель…

Так зображення дозволяють зв’язати між собою фрагменти скіфських міфів, збережені різними авторами, відновити на їх основі єдину чітку розповідь.

Популярність легенди про Таргитая і його синів, багаторазове втілення цього сюжету на ритуальних предметах не повинні нас дивувати. Адже це був династичний міф, що обґрунтовує право скіфських царів на престол. Тому не виключено, що розкопки скіфських курганів ще не раз будуть знайомити нас з все новими втіленнями того ж мотиву.

Інший надзвичайно популярний в Скіфії сюжет – сидить жінка в довгому вбранні з дзеркалом в руці і стоїть перед нею молодий скіф. Золоті бляшки з цим зображенням, що нашивались на одяг, знайдені вже в шести скіфських курганах. Мабуть, втіленому тут мотиву надавалося велике значення. Фахівці давно прийшли до висновку, що сидяча жінка – це верховна богиня скіфів Табіті. Але що означає вся композиція?

мистецтво скіфів

Цікаво, що серед образів скіфського мистецтва ми не знаходимо одиночного зображення богині з дзеркалом в руці. Значить, дзеркало – не обов’язковий атрибут богині, а пов’язано воно, швидше за все, із зображеною на бляшках ситуацією. Цікаво і те, як жінка тримає дзеркало: воно поміщено строго в центрі композиції, між персонажами, як би для того, щоб в нього могли виглядати обидва герої сцени.

Пояснення цієї сцени можна знайти вже не у стародавніх авторів, а в обрядах, що дожили до наших днів. У індійців, таджиків, персів та інших народів, предки яких були близькими родичами скіфів, так відбувається весільний обряд: наречений і наречена повинні заглянути в одне дзеркало. Більш того, у деяких народів саме відбитими в дзеркалі, а не безпосередньо вони вперше бачать обличчя один одного.

Є докази глибокої давнини цього звичаю. Можна навіть припускати, що колись він був поширений і ще ширше: сліди його ми знаходимо, наприклад, у традиційному ворожінні, коли дівчина з відображення в дзеркалі повинна дізнатися, хто стане її нареченим.

Так ось, якщо зображена на скіфських бляшках жінка – дійсно скіфська богиня, то ми можемо говорити про наявність у скіфів широко відомого в давнину звичаю ритуального вінчання царя з богинею. Не випадково скіфи, як повідомляє Геродот, називали богиню Табіті своєю царицею – вона вважалася, мабуть, божественною дружиною царя.

Можна було б продовжити подібні приклади, що дозволяють проникнути в світ образів, що прикрашають різні скіфські предмети, зрозуміти сюжети цих зображень, осягнути, як уявляли собі світ власники цих предметів.

Чим повніше вдасться відновити цю картину, тим більша ймовірність, що все скіфське мистецтво, в тому числі і пам’ятники звіриного стилю, перестане бути для нас книгою на невідомій мові.

Є, правда, одна обставина, яку автор не має права приховати від читачів: наведені тлумачення теж не безперечні і загальновизнані, а лише одна з можливих трактувань. Пошуки істини тривають…

Автор: Д. С. Раєвський.

P. S. Подумалось, а ведь живи скифские мастера в наше время, то они могли бы прославится скажем украшением своими изделиями пусть даже современных автомобилей, в том числе приобретенных по программе Автотак. Ну а уже узнать Автотак это развод или выгодное вложение можно перейдя по этой ссылке.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers