Мистецтво краснопису

Мистецтво краснопису

мусульманская каллиграфия

До виникнення ісламу в арабів переважала усна традиція. Поет був живою пам’яттю племені. Потім араби відчули потребу записувати усне слово, використовуючи для пам’ятних записок мінімум знаків. їхнє письмо почало набувати значення в XII сторіччі після появи ісламу, оскільки давало наочну форму слову Божому. Перша написана арабською мовою книга Коран відігравала чільну роль в розвитку та еволюції цього письма в напрямку до краснопису.

Було встановлено чіткі правила: знаряддям письма був калам, загострена тростина, яка ще й досі вживається у краснописі. Велике значення мав розмір калама, він змінювався залежно від виду письма. Дуже ретельно і в великому секреті, як і калам, готувалося чорнило (згадаймо українське слово каламар).

Навчання письму доручалося вчителю, який починав з того, що креслив літери пальцем на піску, учень копіював його, а потім усе стирав і писав сам. Пізніше використовувалися обмащені глиною дерев’яні дощечки, де учень писав кілька рядків, що зберігалися там доти, доки їх не заучать напам’ять.

Наприкінці VII сторіччя арабська мова й арабське письмо набули офіційного статусу й увійшли в адміністрацію всіх мусульманських країн. Внаслідок еволюції письмо прийшло до двох основних різновидів: до гнучкого та заокругленого насху і до застиглого та кутастого куфі. Ці два стилі породили безліч інших, що засвідчується їхніми назвами переважно географічного походження: хірі походить від міста Хіра, хіджазі від місцевості Хіджаз.

мусульманская каллиграфия

У VIII сторіччі араби одержали від китайців секрет виробництва паперу, що полегшило поширення писаних текстів і сприяло піднесенню письма. Кожний регіон величезної ісламської імперії мав свій власний стиль, позначений місцевою культурою та менталітетом. Так, зокрема, куфійський стиль, що використовувався переважно для написання Корану, виглядав зовсім інакше в Індії, Іраку, Єгипті чи в Андалузії.

Ще більше відрізнялись одне від одного монументальні письмена (мальовані на емалі, різьблені по каменю чи дереву), які поступово відходили від записаного в них змісту і геть втрачали свою первісну структуру. Один з найдавніших написів прикрашає інтер’єр Скелястої Бані в Єрусалимі. Його датовано VII сторіччям. Золоті куфічні літери вкривають блакитне тло мозаїчних мурів. Відтоді краснопис щедро прикрашає всі релігійні та світські монументи.

Перетворений на архітектурний елемент куфічний стиль, який спершу був грубим і важким, очистився і став монументальним. Літери витяглися вгору, нагадуючи профіль міста з мінаретами та банями, або ж утворили плетені, квітчасті чи геометричні візерунки. Квадратовий куфі, наприклад, складається виключно з ліній, які перетинаються під прямим кутом, що надає йому суворості та сили. Слова спрощуються, літери вже не тримаються однієї лінії, вони літають у просторі, наче позбулися сили тяжіння. Вони навіть заокруглються у спіральну діагональ неначе округлі вежі мінаретів.

мусульманская каллиграфия

Абстрактне мистецтво

Всюдисуще письмо не лише на монументах, а й на одязі, посуді та меблях – є першим візуальним мистецтвом мусульманства, оскільки зображення «істоти, яка має душу» тут небажане .Саме тому літера стала чільним декоративним елементом у мечеті, палаці та школі. Єдиним винятком із правила є наукові та літературні твори, але навіть у них зображенням бракує реалізму, рельєфності та глибини. Отож саме краснописці, позичивши техніку в художників, заходилися творити з допомогою слова ілюзію зображення.

Керуючись натхненням та мистецькою чутливістю, вони збагатили тексти новим значенням, наприклад, у так званих, дзеркальних краснописах. На монументах краснопис позбувся змісту задля того, щоб стати об’єктом роздумів. Складні геометричні конструкції відомі під назвою «каліграми», годі було прочитати. Проте вони могли бути й надзвичайно спрощеними, як це сталося з величезною однією-однісінькою літерою \VA\V на мурі великої мечеті Бурси в Туреччині.

Отже, краснопис став абстрактним мистецтвом, яке передавало почуття краснописця, що їх пізніше спостерігач тлумачитиме на свій смак. Розвиток краснопису відбувався двома основними шляхами. Насамперед, сама форма літер – висхідна, низхідна чи видовжена -спонукала краснописця до пошуків і досліджень. До того ж написання літер неоднакове, воно залежить від їхнього положення на початку, в середині чи наприкінці слова. Літери майже завжди сполучаються між собою, тож треба уважно вимірювати простір, який вони заповнюють.

мусульманская каллиграфия

Другий шлях розвитку – краснописцева уява. Усталені правила не виключають новацій. Після багатьох років вивчення спадщини своїх попередників, митець зрештою дає волю своїй уяві. Саме виходячи за межі правил, він може оцінити свою майстерність. Краснописець Ібрагім аль-Саулі ще в X сторіччі сказав: «Коли калам стає тираном, він сполучає те, що було відокремлене, і відокремлює те, що було сполучене».

Довга еволюція

Ще за правління каліфа з династії Аббасидів аль-Мамуна (786-833) змагання між краснописцями породило десятки спеціалізованих стилів: один для каліфа, другий для міністрів, третій для принців. Були також стилі для поезії, угод та контрактів, для фінансів та оборони… То був вельми сприятливий час для фаху краснописців, який став, за висловом Ібн аль-Хабіб аль-Халабі, «найшляхетнішою функцією, найкращою, наукою та найприбутковішим ремеслом» того часу.

Кожен каліф мав свого наближеного краснописця, довірену особу, якій іноді навіть доручав керувати своїм палацом. Один із краснописців Ібн Мокла (народився в 866 році) навіть став міністром. Саме він, вважаючи, що куфічний стиль занадто важкий для його витонченої епохи, винайшов гнучкішу й округлішу форму письма, насх — із геометричним написанням, аби вона була гідна Корану.

мусульманская каллиграфия

Реформи Ібн Мокли мусульманський Захід не підтримав. Магребські краснописці від Єгипту до Андалузії, маючи суворіші мистецькі традиції, не відмовилися від куфічного стилю, включно з магребі та його численними варіантами.

Отож утворилися дві основні школи краснопису: школа Ібн аль-Бавваба (XI сторіччя), який удосконалив винахід Ібн Мукли, та школа аль-Мустасімі (XIII сторіччя), який поліпшив калам, підрізавши його навскоси, що зробило літери витонченішими.

Арабська абетка використовується у трьох десятках мов. Іранці створили свій власний стиль і вдосконалили чимало інших. У мистецтві краснопису останніми великими майстрами були османці. За Османської імперії було запроваджено титул іджаза, який давав право виконувати замовлення і навчати краснопису. Османці дали ісламському світові таких видатних краснописців, як шейх аль-Амассі (XVI сторіччя), який пристосував різні типи письма до турецької мови, та Хафіз Осман (XVII сторіччя), який вніс до краснопису простоту, чистоту та граційність. Запровадження у 1928 році в турецькій мові латинської абетки заморозило цей останній важливий мистецький порух в арабському краснописі.

Автор: Хасан Масуді.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

UA TOP Bloggers