Філософія революційного перевороту в системі виховання обдарованих дітей

Posted by on July 1, 2015

обдаровані діти

Давайте відразу домовимося про те, що є класична педагогіка, заснована на вихованні інтелектуально утвореної дитини. Так само є голограмна педагогіка Олександра Галена, базисом якої є феноменальне навчання обдарованих дітей. Це не дві різні школи, а дві абсолютно різні доктрини освіти. Існує багато альтернативних шкіл (метод Марії Монтессорі, вальдорфська школа, система Макото Шічіди) у яких, так само як і в класичному підході, базовою освітою є інтелектуальна. Іншими словами, як в загальноосвітніх школах класичного типу, так і при альтернативному навчанні, в психіці дитини ми формуємо інтелектуальну матрицю свідомості.

Різниця між школами класичного типу та альтернативними, полягає тільки в методах виховання. Хоча насправді, виховання та освіта – це голограмний процес (одне в іншому). Все залежить від того в якому навчальному середовищі виховується дитина. Як у школах класичного типу, так само і в альтернативних, дитина виховується в інтелектуально студіюючому середовищі («інтелобусі»). Хочу підкреслити важливий момент. Дитина не тільки формується (навчається: словам, читанню, письму), а саме виховується, тобто живе в інтелектуально навчальному середовищі. І з часом, її психіка набуває матрицю цього середовища. Інша справа школа не стільки альтернативного, скільки революційного типу. Слова «революційна школа» означають переворот у системі освіти. Або корінний перехід від розвитку інтелекту (усвідомленого розуму), до формування в дитячій психіці матриці (базисного навику) феноменального розуму (глибинна робота з підсвідомістю).

Говорити про те, що феноменальне (підсвідоме) навчання краще інтелектуального (свідомого), я думаю, не варто. Все залежить від того, що ви ставите «на чільне місце». Якщо ви хочете виховати інтелектуально освічену людину і високого професіонала у своїй сфері діяльності, то вам краще дотримуватися класичного варіанту навчання. Справа в тому, що при домінанті лівої півкулі мозку, гальмується робота правої півкулі, що створює максимально ефективні можливості для функціонування саме інтелектуальної півкулі мозку. Якщо домінуючим буде права півкуля, то дитина природним чином буде відставати в інтелектуальному розвитку.

Особливо це помітно на прикладах дітей аутизму. Дитина в три роки не розмовляє (до трьох років діагноз «аутизм» не ставиться). У неї загальмований інтелектуальний (смисловий) зв’язок між предметом (іграшкою) і його абстрактним символом (наприклад, словом «білочка»). Звичайно, така дитина буде відстаючою за трьома базовим ознаками класичного навчання: а) в інтелектуальному розвитку, б) психічній поведінці і в) комунікаційному спілкуванні. Таку дитину не можна віддавати в садок, де однолітки значно випереджають її (з погляду класичного виховання). Насправді психіка дитини аутиста, завдяки гальмуванню лівої півкулі мозку до трьох років, виходить на новий (феноменальний) рівень сприйняття світу. І якщо поряд знаходиться розумний психолог, знайомий з голограмною педагогікою, то він дуже ніжно і поступово навчить таку дитину інтелектуальним словам, але вже на феноменальній основі. В результаті такого навчання дитина в чотири роки цілком може володіти феноменальною пам’яттю.

Перевірити феноменальну пам’ять такої дитини віком у чотири роки цілком можливо, навіть якщо вона не говорить слів. Наприклад, з енциклопедії берете країни світу. Пишіть їх на окремих листочках. На одному боці аркуша буде країна (наприклад, Україна). На зворотному боці, назва столиці (Київ). Таких листочків у вас набереться близько двохсот. Можете скоротити їх до ста, а то й до 50-ти. Головне не кількість, а вийти на стабільний результат. Показуєте дитині листочок, де написано «Україна», і дуже чітко говорите – «Україна». Перевертаєте листок, де написано «Київ» і говорите «Київ». На одному і тому ж листочку таку вправу робите два-три рази, для того щоб дитина засвоїла інструкцію того, що від неї хочуть. Можете зробити пробну вправу. Лежить один листочок з написом «Україна». Ви говорите: «Покажи Україну». Дитина повинна вміти показати пальцем на листочок. У перший день показуєте дитині 15-20 таких листочків. Через деякий час (приблизно через дві години), розкладає десять таких листочком так, щоб було видно їх зворотні сторони (слово «Київ»). І говорите дитині: «Покажи «Київ»».

Якщо дитина показує правильно п’ять таких слів (п’ять столиць), з десяти можливих, робите паузу (знову на дві години) і переходите до більш складного варіанту. Розкладаєте листочки з написами столиць. Говоріть дитині з феноменальною пам’яттю: «Україна». Дитина повинна показати листочок з написом «Київ». Якщо дитина неправильно показує або довго думає, то необхідно повернутися назад і глибоко проаналізувати ситуацію, що склалася. Може бути, вона не розуміє вашої інструкції. Може, відволікається в період попереднього навчання. А може бути, у неї ще не сформувалася феноменальна пам’ять. Можете до межі спростити завдання. Показуєте картку із зображенням, наприклад, білочки, а зі зворотного боку стоїть друковане слово «білочка». При інтелектуальній пам’яті дитина запам’ятовує картку із зображенням «білочки», з вербальним (звуковим) словом «білочка». Але вона не здатна запам’ятати абстрактне зображення у вигляді друкованого слова «б і л о ч к а». При феноменальній пам’яті вона цілком (голограмно) схоплює як аудіо-звук слова, так і його абстрактний відео-символ.

Це я вам привів наочний приклад FQ-тесту перевірки феноменальної пам’яті як у дітей аутистів, так і у феноменально обдарованих дітей, які відкрили в своїй психіці «момент феноменального прориву». Зрозуміло, вийти на сприйняття слів друкованого тексту країн і їх столиць, тим більше з феноменальною пам’яттю, досить складне заняття. Тому в якості інноваційної моделі розвитку феноменальної пам’яті я пропоную «Гулівербук Галена», в основі якого лежить голограмний принцип сприйняття «образу» і його «слова». Коли чудо-дитина досягне стабільного результату, тренуючись по «Гулівербуку Галена», можна запропонувати FQ-тест, про який ми говорили вище. «Гулівербук Галена» призначений для того, щоб відкрити в психіці дитини «момент феноменального прориву». Оскільки «момент феноменального прориву» є центральним у всій голограмній педагогіці, то він дуже предметно і детально описаний в чотирьох моїх книгах: «Діти Тота», «Гулівербук Галена», «Універчіта Галена» і «Голограмна педагогіка».

Повернімося до наших дітей аутизму. При гальмуванні лівої півкулі до трьох років феноменальна пам’ять виникає не у всіх дітей аутизму. Більшість дітей так і залишаються з загальмованою психікою на все життя. Адже до чотирьох-п’яти років їх розвиток проходив в інформаційно збідненому середовищі, що і наклало відбиток на їхню психіку. Але все ж, деяким дітям з діагнозом «аутизм», вдається здивувати дорослих людей своєю феноменальною пам’яттю. У реальних умовах сьогоднішнього життя, немає психологів і педагогів, які знають голограмну педагогіку, тому, як тільки дитина з діагнозом «аутизм» починає говорити слова, її швидко вчать граматичній мові. Через рік-два такої «правильної» освіти, її голограмне сприйняття світу перетвориться на звичайну інтелектуальну діяльність.

Більше того, через інтелектуальне відставання в розвитку в перші три-чотири роки, в школі молодших класів вона буде «ходити» в числі відстаючих учнів. Я вам кажу про дітей аутизму для того, щоб показати наочний приклад, як «правильна» класична освіта в інтелектуально-насиченому середовищі, перетворює дитину з феноменальними можливостями, в просту навчальну машину.

Глибоко вивчаючи феномен обдарованості дітей раннього віку, я виявив дивну закономірність. Чим швидше ми навчимо дитину інтелектуальної (граматичної) мови і концентрувати увагу (центральному зору + свідомого цензора уваги), тим швидше ми поховаємо в дитячій психіці креативні, а тим більше феноменальні можливості. Під «креативними можливостями» я маю на увазі життя дитини в її уявному світі. До тих пір поки дитина грає в свої уявні ігри, працює її креативна (правопівкульна) свідомість. Вона творить реальність, в якій сама грає. Чим більше фантастична реальність, тим вище її креативна свідомість. Феноменальні можливості (тотальна робота з підсвідомістю) знаходяться ще глибше креативних. Це, насамперед, відкриття в психіці дитини її феноменальної пам’яті. Коли розумний психолог, знайомий з психологією підсвідомості, досягає в психіці дитини «моменту феноменального прориву», то глибинні феноменальні можливості перетворюються в здібності. Дитина стає феноменально-обдарованою або диво-дитиною.

Я прекрасно розумію те, що у психолога, педагога й освіченого батька, цілком природно виникне питання: «Що таке феноменальна пам’ять?». Про феноменальну пам’ять, я говорю у всіх своїх книгах («Діти Тота», «Гулівербук Галена», «Голограмна педагогіка»). Для користі справи, повторимо пройдений матеріал. Ви, чули про ейдичну, феноменальну і навіть фотографічну пам’ять. Під феноменальною пам’яттю, чомусь всі розуміють 100% пам’ять. Насправді 100% пам’ять – це ідеальний варіант, якого неможливо досягти в реальних умовах. Як казав Сальвадор Далі: «Художник, не прагни до досконалості. Тобі її ніколи не досягти». У реальних умовах ми повинні прагнути не до ідеальної, а тотальної (максимально-ефективної) пам’яті. Саме про тотальну (повну) пам’ять я говорю в своїх книгах. Так як я займаюся розвитком феноменальної свідомості, та всюди в тексті в понятті «пам’яті» використовую не «тотальне», а саме «феноменальне» визначення.

У голограмній педагогіці феноменальна пам’ять носить цілком конкретний і практичний сенс. Це не чудо-пам’ять окремих людей-феноменів, які перенесли мозкову чи психічну травму (посттравматичний синдром). Задатки або можливості феноменальної пам’яті присутні в кожній дитині. Особливо ці задатки стають «опуклими» в період «цвітіння дитячих феноменів». Наше завдання довести ці задатки до рівня феноменальних здібностей.

Феноменальна пам’ять у голограмній педагогіці має цілком практичної визначення – це глибинна або повна (тотальна) робота з підсвідомістю. Найкраще повною роботою з підсвідомістю займатися за допомогою «Гулівербука Галена». «Гулівербук Галена» має два варіанти: комп’ютерний і книжковий. Починати глибинну роботу з підсвідомістю дитини найкраще з книжкового варіанта («карток Галена»). А ось закріплювати результат (період стабілізації феноменальної пам’яті) можна за допомогою IT-технологій (комп’ютерний варіант).

У даній книзі ми будемо розглядати дві психологічні доктрини дитячого виховання: класичну і феноменальну або новаторську (пропоновану автором). Класична доктрина має великий, перевірений життям досвід, в плані інтелектуального навчання дітей починаючи з раннього віку. Сьогодні не існує більш досконалої і всебічно випробуваної системи освіти, ніж доктрина загального інтелектуального навчання. Навіть такі просунуті школи як вальдорфська або за методом Марії Монтессорі, які вважають себе альтернативними, все одно дотримуються інтелектуальної доктрини. Тому якщо ми будемо обговорювати питання: «яку систему освіти сьогодні прийняти за основу?» – То неминуче прийдемо до одного і того ж висновку. Природно, систему інтелектуальної освіти.

У той же час до будь-якої системи освіти ми повинні ставитися філософськи, залежно від соціального замовлення. Сама філософія освіти – це не догма, а цілком живий організм, що знаходиться в постійному розвитку і схильний запитам часу. Педагоги новатори були на всьому протязі розвитку освіти. Особливо відзначилася Марія Монтессорі, яка в 1900-му році відкрила школу альтернативного навчання. А в 1929-му створила Міжнародну Монтессорі-асоціацію (FMI), яка існує і сьогодні. Саме в той час в західному світі було соціальне замовлення не стільки на освічену людину, скільки на інтелектуально освічену особистість.

У середині 20-го століття в розвинених країнах (Західна Європа і США) був культ успішної людини. Всі прагнули стати: успішними, знаменитими і багатими. Педагоги новатори культ успішної людини перенесли на раннє виховання дитини. Вони стали практикувати успішність дитини в навчанні. З’явилися центри раннього розвитку, альтернативні школи та садки для обдарованих дітей. З часом успішність дитини в навчанні стали називати «обдарованістю», маючи на увазі розвиток раннього таланту дитини: в розвитку мови, у вивченні іноземної мови, у читанні, в музиці, в хореографії, в йозі. До цих та інших спеціальних дисциплін, обов’язково додавалися три базові: а) розвиток інтелекту, б) психологія поведінки і в) соціалізація. Таким чином, у садочках для обдарованих дітей виховувався не так майбутній геній, скільки всебічно розвинена і успішна людина.

На базі соціального замовлення «обдарованої дитини», з’явилося багато педагогів-новаторів, які стали розробляти свої (авторські) системи виховання талановитих дітей. Оскільки не було вирішено філософське питання: «Що таке дитяча обдарованість?», то кожен педагог новатор розумів обдарованість по-своєму. Один педагог виховував музичний талант з дитинства (музична академія лікаря Судзукі). Інший – вчив «читати раніше, ніж ходити» (система розвитку обдарованості Павла Тюленева). Третій, організував цілий Інститут розвитку людського потенціалу (система раннього розвитку Глена Домана). З’явилися «кубики Зайцева», «картки Домана», домашня педагогіка Сесіль Лупан, принципи виховання по Нікітіну, метод домашнього виховання Вільяма і Марти Серз.

На самому початку 21-го століття, вірніше в кінці 1999 року, з’явилися діти Індиго. Психологія обдарованості набула нової якості. Якщо до дітей Індиго під дитячою обдарованістю розуміли, що завгодно, починаючи від вундеркіндів і закінчуючи талантом в навчанні. То після приходу дітей Індиго, поняття обдарованості набуло феноменальний, і навіть містичний відтінок. «Діти Нової Ери вже прийшли». «Вони знають більше, ніж ми можемо їм дати». Діти Індиго порушили й іншу сторону дитячої феноменальності. Всі почали говорити про: дітей екстрасенсів, дітей вундеркіндів, дітей поліглотів (енциклопедистів), дітей чудо-рахувальників, дітей рентгенів (здатних бачити внутрішні органи людини). Якщо до дітей Індиго обдарованість дитини більшою мірою пов’язували з її талантом в здатності навчатися. Навчатися: музиці, танцям, іноземній мові, малюнку, дитячої йоги. То після дітей Індиго, всі зрозуміли те, що талант навчатися це не «диво» (феномен), а всього лише «дар у здатності копіювати чужий досвід». Така дитина могла стати піаністом віртуозом, але геніальним композитором – ніколи. Для геніального композитора необхідні не стільки знання і досвід, скільки розвинене інтуїтивне відчуття у своїй справі і авантюра духу відкривати щось нове.

Саме діти Індиго, своєю раптовою появою, зрушили парадигму в психології обдарованих дітей з такого практичної і конкретної підстави як «талант успішності» на більш високий рівень під назвою «феномени підсвідомості». В Інтернеті з’явилося багато публікацій на тему феноменів підсвідомості. Правда, багато авторів і сьогодні впевнені в тому, що феномени підсвідомості знаходяться в правій півкулі мозку. Наприклад, сьогодні досить популярна в Японії система дитячої освіти професора Макото Шічіди, заснована на розвитку правої півкулі мозку.

Взагалі-то сама тема «обдарованих дітей» досить жваво обговорюється протягом останніх 50-ти років (з моменту появи «таланту успішної дитини»). Піку свого розвитку ця теми придбала в даний час, оскільки діти Індиго підняли поняття дитячої обдарованості на більш високий, а саме феноменальний рівень. У той же час тема дітей Індиго, ще глибше заплутала саме визначення дитячої обдарованості. Якщо раніше дитяча обдарованість вкладалася в прості і зрозумілі рамки «таланту успішності», то сьогодні багато психологів і педагогів залишаються в подиві того, що ж таке «дитячий феномен». Робляться цілком конкретні спроби пов’язати «дитячий феномен» з розвитком ранньої геніальності. Саме тема ранньої геніальності послужила мені своєчасним поштовхом, щоб заявити про революційний переворот у системі виховання обдарованих дітей.

В один час я досить ґрунтовно розробляв і написав книгу про «феномен геніальності людини «СВ». «Людина «СВ» – означає «людина надможливостей». Філософія життя «людини« СВ», істотно відрізняється від життя звичайної людини своєю надмотивацією. Всі люди живуть в трьох координатах: минуле, сьогодення і майбутнє. Людина «СВ» лише тільки знаходиться в цих координатах. Насправді вона живе в четвертій координаті, під назвою «вічність». Після смерті у звичайної людини, якщо не вдаватися в релігійну містику, залишається тільки тире між датами на надгробній плиті. А ось людина «СВ» не вмирає і після смерті. Її голограма залишається жити в: її книгах, її теоріях, її вченні. При уважному вивченні життя геніальних людей, я помітив фундаментальну відмінність в роботі мозку геніальної людини від людини звичайної.

Мозок геніальної людини, навіть математика, фізика або хіміка – теоретика, працює в голограмному форматі, в режимі тотальної (повної) узгодженості правої і лівої півкуль мозку. Особливо цей зв’язок помітний між строгим науковим доказом і роботою ірраціональної інтуїції. Жодне геніальне відкриття не було зроблено без інтуїтивного або феноменального почуття.

Всім відома історія створення періодичної системи хімічних елементів. Дмитро Менделєєв довго думав, але ніяк не міг створити цілісну систему розташування хімічних елементів. Його ліва (логічна) півкуля весь час «спотикалася» об об’єктивний (свідомий) аналіз неможливості створення такої системи. Тим більше сама ідея створення такої системи у всіх хіміків світу була на слуху, і тому Менделєєв був змушений поспішати. Його ліва півкуля ще більше концентрувалася на даній темі, а значить заважала інтуїтивному розв’язанню проблеми. Втомившись від своїх внутрішніх розбіжностей, хімік заснув. І снитися йому дивний сон. Він бачить всю періодичну систему елементів у її цілісному (голограмному) форматі. З феноменальної точки зору це означає те, що уві сні його мозкові хвилі (тета-ритми) опустилися на рівень глибинної підсвідомості, де глобальне завдання сформувалося в чисто інтуїтивне рішення проблеми. Ліва (логічна) півкуля була каталізатором проблеми, а права (інтуїтивна) феноменальним її рішенням.

Досліджуючи феномен геніальності людини «СВ», мені прийшла в голову креативна думка про те, що у дорослих, інтелектуально освічених людей, «ген геніальності» знаходиться в сплячому стані. Мільйонам, а то й мільярдам людей, так і не вдається за все своє життя «розбудити» ген геніальності. Лише тільки дуже незначній кількості людей (порядку чотирьох сотень людей, за твердженням біолога Ефросона) за всю історію людства, пощастило відкрити в своїй психіці «ген геніальності».

У своїй книзі «Феномен геніальності людини «СВ» я нарахував близько двох тисяч людей, яким вдалося за всю людську історію відкрити в своїй психіці «ген геніальності». Слова «ген геніальності» звучать якось літературно, щось з області наукової фантастики. Тому в своїх теоріях я часто використовую інше визначення, а саме «психоген «СВ». Слово «психоген» складається з двох слів «психо» і «ген». Слово «психо» означає чисто суб’єктивну, а в даному контексті голограмну форму, генетичної схильності людини. Поняття «ген» – це теж сама голограма, що означає набір характерних біологічних ознак в результаті еволюційної зміни організму людини. Наприклад, ген нададаптації до холоду, закладений в психогеномі людини. Людина замерзає в 20-ти градусний мороз лише тільки тому, що не вірить у свої феноменальні можливості. «Ген» з наукової точки зору означає – маркер характерної ознаки в результаті еволюційної, історичної чи родової зміни організму людини.

Кожна людина має свій індивідуальний генетичний портрет, дуже схожий на портрет свого найближчого родича. У той час як психогенетичний або голограмний портрет, властивий лише тільки геніальній людині. «Психоген надможливостей» відноситься не тільки до розумових здібностей людини, а також до фізичних можливостей, особливо до практик самозцілення. Відкривши в своїй свідомості психоген «СВ», хвора людина може стати надздоровою. Згадайте подвиг завдовжки в 50-т років «бога здоров’я» Порфирія Корнійовича Іванова.

Повертаючись до нашої безпосередньої теми, необхідно сказати про те, що настав час докорінно переглянути тему «обдаровані діти». Вірніше, ранній розвиток дітей необхідно розділити на два напрямки: а) класичний варіант освіти і б) утворення «обдарованих дітей». Якщо з класичною системою освіти, люди вже визначилися, то тема освіти обдарованих дітей перебуває в підвішеному і досить невизначеному стані. Якщо слово «дар» асоціювати з «божим феноменом», то розвивати цей феномен можна тисячами способів.

Якщо взяти всього лише один «божий феномен» під назвою «екстрасенсорне почуття», то існують тисячі способів добитися надчутливості психіки у дитини. Таке різноманіття наводить на сумну думку про те, що тема «обдарованих дітей» від слів «феномен» або «чудо від Бога», може розглядатися гіпотетично на окремих прикладах, але в практичній реалізації, тим більше в масовому масштабі, вона не здійсненна. Тому сьогодні, в центрах раннього розвитку, тема «чудо від Бога» була непомітно і досить успішно замінено на більш практичну тему, під назвою «успішна дитина». У голограмній педагогіці я намагаюся зайнятися саме «феноменом від Бога». Розуміючи всю складність революційного перевороту в свідомості людей, при переході від інтелектуальної освіти дитини до феноменальної, я пропоную почати з самого простого, а саме феноменів підсвідомості. Більше того, феномени підсвідомості, пропоную розвивати в феноменально-навчальному середовищі «фенобусі»). У той час як класична система освіти, у тому числі й альтернативні школи, покликані розвивати дитячу психіку в «інтелобусе» («інтелектуально-освітньому середовищі).

Необхідно відзначити два істотні моменти. Момент перший. Тема «обдаровані діти», у зв’язку з приходом «дітей Індиго», вимагає докорінної переоцінки цінностей. Якщо ми говоримо про чудо-дитину, як про «феномен від Бога», то пора вже винести за дужки тему «успішна дитина» і конкретно зайнятися саме феноменальною освітою. Момент другий. Сьогодні ще рано говорити про масову освіту феноменально-навчених дітей. Класична система освіти занадто консервативна, не здатна на революційні докорінні зміни. Тому голограмна педагогіка призначена в основному для батьків-новаторів, у яких є бажання виховати свою дитину в феноменально навчальному середовищі. На відміну від всіх інших батьків, які виховують своїх дітей в «інтелобусі» (інтелектуально-освітньому середовищі). Сам принцип освітнього середовища, є корінним переворотом в системі освіти саме «обдарованих дітей». Обдаровані діти обов’язково повинні виховуватися в «фенобусе». Не тільки в «фенобусе» Олександра Галена, а й в іншому феноменально-навчальному середовищі, що дозволяє вивести роботу двох півкуль мозку на голограмний режим.

Саме поняття «голограмний режим роботи мозку» звучить не зовсім зрозуміло. Інша справа «мозок лівопівкульно-центрованої дитини», який в класичній педагогіці прийнято називати інтелектуальною освітою. Існує чисто інтелектуальна освіту, заснована на знанні, як навколишнього світу, так і професійному знанні. Професор філософії нічого нового не створює. Він успішно (професійно) оперує знаннями з інших джерел. Є також професор філософії інтелектуально-креативного плану. Він спочатку глибоко вивчає (аналіз і синтез) інші джерела по своїй темі. Потім критикуючи ці джерела, виходить на свій креативний напрям в даній темі. Існує вже не професор, а саме філософ чисто креативного плану. Він не критикує своїх попередників з даної теми, а висуває і відстоює свою власну версію того, що він вважає найбільш важливим для його часу.

Таким філософом був Фрідріх Ніцше, який «повстав проти думок світу» висунувши ідею надлюдини («Так говорив Заратустра»). Такому філософу дуже складно знайти свою аудиторію і стати професором, оскільки його думки випереджають час. І нарешті, є філософ феномен, який не критикує і навіть не висуває свою доленосну ідею, а створює свою власну феноменальну реальність. Наприклад, Карлос Кастанеда створив свою «магічну реальність». Сьогодні ще не затихла суперечка про те, чи був такий автор насправді чи це плід колективної свідомості. Для прогресу цивілізації не настільки важливо те, хто автор десяти бестселерів, головне наскільки його книги або ідеї, розширили людський світогляд. Раніше (до 16-го сторіччя) Сонце оберталося навколо Землі. Навіть великий Аристотель дотримувався такого світогляду. Прийшов Джордано Бруно, який «закрутив» Землю навколо Сонця. Ідея Бруно стала світоглядною.

Якщо філософ чисто креативного плану намагається створити свою власну систему цінностей, то у філософа феномена все побудовано на уявній (голограмній) реальності. Він живе в світі голограм. Бачить ці голограми і «пише картину» того, що «бачить», навіть якщо це суперечить здоровому глузду. Книги Карлоса Кастанеди читають в основному люди езотеричного плану, у яких розвинена голограмна уява. У людей чистого інтелекту, розвинений аналіз, логіка, здоровий глузд і тому їм дуже складно увійти в «магічну реальність» Карлоса Кастанеди.

А тепер давайте проаналізуємо, в якому форматі працюють дві півкулі мозку у цих чотирьох типах філософів. У професора філософії інтелектуального плану природним чином активність лівої півкулі вище, ніж активність правої. У філософа інтелектуально-креативного характеру, ліва півкуля більш активна, ніж права, але діяльність правої півкулі більш помітна, ніж у першого філософа. У філософа чисто креативного плану, дві півкулі мозку працюють в режимі позмінної активності. При розробці ідеї в світі уяви, переважає активність правої півкулі. Філософ при цьому живе у світі своїх фантастичних ідей. При створенні системи розглянутої ідеї – переважає активність лівої півкулі. А ось у філософа феномена, який живе у світі голограм, домінанта двох півкуль одна – феноменальна. Немає роботи двох півкуль, а є єдина, цілісна система, здатна бачити світ голограмним. Бачити одночасно ідею на початку і на її завершальному етапі.

Для прикладу візьмемо геніального композитора. Геніальний композитор, спочатку розробки музичної композиції, бачить не сам «продукт», а саме голограму цього «продукту». Він інтуїтивно відчуває, яким повинен бути «продукт» в кінцевій його реалізації. Самої композиції ще немає, але вона вже існує у вигляді голограми як інтуїтивний феномен.

Тут ми виходимо на зовсім нове поняття обдарованості, пов’язане не так зі здатністю навчатися якомусь конкретному таланту, скільки з можливості двох півкуль мозку працювати в голограмному режимі. Тим більше, якості голограмного характеру (голограмна уява, тотальна увага, феноменальна пам’ять, повна віра в свої можливості) спочатку закладені в психіці дитини у вигляді задатків. Ми повинні помістити дитину в феноменально-навчальне середовище, для того щоб після «періоду цвітіння дитячих феноменів» ці задатки стали здібностями. І вже після того, коли феноменальні задатки (тотальної уваги, феноменальної пам’яті, ейдо-пси-феномена, тота-пси-феномена) стануть здібностями, можна розвивати конкретний талант. Дар дитини (звідси «обдаровані діти») полягає не в тому, щоб сформувати певний талант (наприклад, музичний), а в розвитку феноменальної здатності роботи двох півкуль мозку в голограмному режимі. Перш за все, ми повинні навчити мозок дитини працювати у феноменальному форматі. І вже на феноменальній матриці вирощувати конкретний талант.

Зрозуміло, я прекрасно усвідомлюю те, що можна красиво говорити про голограмну роботу двох півкуль мозку, але як домогтися конкретного практичного результату? Навіть якщо ми помістимо голову дитини в МРТ-апарат, то вона не покаже резонанс (когерентну роботу) двох півкуль мозку. Ми знаємо про те, що крім нейрофізіологічного рівня, існує більш високий, а саме ментальний рівень роботи двох півкуль, який носить назву НЛПі (нейро-лінгвістичне програмування). Або вплив на нейрони мозку через слова. У голограмній педагогіці я вийшов на НФПі (нейро-феноменальне програмування). Я намагаюся навчити дитину впливати на нейрони свого мозку через феноменальну свідомість, засновану всього лише на п’яти феноменах підсвідомості. А саме: феноменальна пам’ять, тотальна увагу, інтуїтив, ейдо-пси-феномен і тота-пси-феномен).

Тим більше, розвивати феноменальну підсвідомість в психіці дитини можна досить просто в «період цвітіння дитячих феноменів». Розвиваючи базові феномени підсвідомості, ми тим самим програмуємо роботу нейронів мозку дитини в режимі резонансу двох півкуль. При цьому ми не знаємо, що відбувається в черепній коробці нашої дитини. Але якщо вчора ввечері стався «момент феноменального прориву», то сьогодні зранку ми можемо стверджувати те, що нейрони її мозку запрограмовані на голограмну роботу. Після чого ми можемо приступати до розвитку феноменальної пам’яті.

Корінний переворот в психології обдарованих дітей полягає в тому, що в голограмній педагогіці, я пропоную до п’яти років відмовитися від програмування мозку дитини інтелектом. У «період цвітіння дитячих феноменів», дуже зручно програмувати дві півкулі мозку дитини голограмними феноменами. Сама природа дитячої психіки, дає нам ідеальний шанс виростити феноменально-обдаровану дитину. Виховати дитину професійних знань (розумну дитину), і не дитину особистість (успішну дитини), а дитину з яскраво вираженою індивідуальністю (людини «НВ» – надможливостей).

Автор: Олександр Гален.

P. S. А еще порой среди современных одаренных детей встречаются такие уникумы, которые могут к примеру в уме рассчитать стоимость монтажа бассейна, не говоря уже о других вычислениях.

2 Responses to Філософія революційного перевороту в системі виховання обдарованих дітей

  1. PVS

    Звучить захоплююче, але при спробі знайти згадані в статті книги чи специфічні терміни пошуковик видає тільки http://waking-up.org/
    Це, м’яко кажучи, дивно. Воно все часом не вигадка?

  2. Pavlo

    Володя, ні, якщо хочете книжки, я напишу автору, пану Олександру, і він скаже як їх можна отримати :)

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers